Бенжамен Роше: Кіно, комікси, ігри – мій хліб насущний

Увійти через
Реєстрація
 
Бенжамен Роше: Кіно, комікси, ігри – мій хліб насущний
 
Новини:  Бенжамен Роше: Кіно, комікси, ігри – мій хліб насущний
4 лютого в український прокат виходить екшн-комедія «Антіганг» («Загін») з Жаном Рено в головній ролі. 18 січня в паризькому готелі Intercontinental Paris Le Grand відбулося інтерв’ю (у формі круглого столу» з режисером стрічки «Загін» Бенжаменом Роше, в якому взяв участь і кореспондент національного порталу kino-teatr.ua. Нижче наводимо повний запис цього інтерв’ю з Бенжаменом Роше, в ході якого вдалося не тільки обсудити фільм «Загін» («Антіганг»), але й поговорити про різновиди зомбі, гіківський характер сучасної поп-культури ті багатьох інших цікавих речах.
П. – Перші два ваші повнометражні фільми були фільмами про зомбі. Чому, знімаючи «Загін», ви вирішили змінити творчий регістр?
    БР. – Просто тому, що вирішив зробити щось відмінне від фільмів про зомбі (сміється). Перший мій фільм («Орда», 2010 – КТ) я зняв про зомбі тому, що ми мали таку можливість і мені це сподобалося. І я дуже задоволений цим, але я не є фанатом виключно зомбі. Мій другий фільм («Мета живих мерців», 2013) дуже відрізняється від першого: перший фільм був чистим екшеном, тоді як другий був приколько-тупуватим екшеном, там, звичайно, були зомбаки, але там було і багато жартів, це був зовсім інший жанр. Я завжди намагаюся міняти жанри, що і сталося у випадку з «Загоном» - його я знімав як екшн-комедію, щось на кшталт «Поліцейського з Беверлі-Хіллз». То ж у цьому фільмів немає зомбі, але вони цілком спокійно могли б там з’явитися, з цим немає жодних проблем. І взагалі, може завтра я зніму романтичну комедію або ж любовну історію між зомбі, хто знає. Чому б і ні, але зроблю я це тому, що це оригінально, а не тому, що там діють зомбі.
П. – А чому фільми про зомбі настільки популярні зараз, як ви гадаєте?
    БР. – Думаю, що зомбі-фільми популярні тому, що там діє певне співтовариство, а не один персонаж, не вампір чи ж вурдалак. Зомбі небезпечні саме своєю кількістю і зараз люди більше бояться натовпу, а не одинака. Світ зараз такий, і наші страхи теж такі: страх смерті, страх хвороби завжди дуже сильний в людині. То ж зомбі завжди будуть гарною пасткою для утримання уваги аудиторії, хорошим засобом розповісти історію. Так було і 60-70-х роках минулого століття, але нинішні зомбі і твори про них дуже відрізняються від тодішніх, адже нинішня поп-культура має дуже сильний гіківський характер.
П. – Продовжуючи тему зомбі: є такий гарний французький серіал «На поклик скорботи», який дуже відрізняється від американських серіалів, наприклад, від «Ходячих мерців». Там показано інший бік зомбі.
    БР. – Звичайно, адже існує багато різновидів зомбі. Є те, що англійською називається undead, нежить – ті, які вилазять з могил і повільно бродять навкруги із завиваннями; є так звані «заражені», яких вражено якоюсь хворобою – вони дуже швидкі і так і намагаються вкусити здорових; і є ті, що повернулися – повернулися зі світу мертвих, вони дуже пасивні і рухаються не дуже багато. Зомбі – фантастичні персонажі, з якими можна робити все, що завгодно, можна змішувати різні різновиди зомбі.
П. – А ви самі вважаєте себе гіком? Можливо, ви хочете чимось з нами поділитися?
    БР. – Звичайно! В юності я був гіком! Але зараз мені просто не вистачає часу, щоб пограти в ті ігри, в які хотілося б, переглянути ті фільми, які хотілося б подивитися, почитати «правильні» книжки. Зараз є доступною ціла купа таких фантастичних штук! То ж так, я гік.
П. – А скільки вам років?
    БР. – Мені 38.
П. Гаразд, повернемося до фільму «Загін» («Антіганг»). Як такому режисеру як ви вдалося спокусити Жана Рено зіграти у вашому фільмі?
    БР. – Перш за все ось що ви маєте знати про цей мій проект: по-перше, це мій третій фільм, а по-друге, проект вже мав фінансування ще до того, як потрапив до Жана Рено. Гроші в нас уже були, коли прийшли до Жана, дали йому почитати сценарій, і просто спитали: «Ви будете зніматися в цьому фільмі чи ні?» Ми його не вмовляли.
П. – А як ви отримали ці гроші?
    БР. – Завдяки дистрибутору та продюсерській компанії, які є потужними структурами та були здатні самостійно фінансувати проект. 
П. – Це той самий банк, що і в фільмі? Як він там називася?
    БР. – (сміється) «Дедал».
П. – А які враження у вас залишилися від роботи з Жаном Рено?
БР. – Він – єдина «зірка», з якою мені доводилося наразі працювати. Але не остання, принаймні я на це сподіваюся. І завдяки йому я багато чому навчився, і мені було приємно привести таку людину, як Жан, у світ молодих. Він був єдиним віковим актором, всі інші – це молоді дівчата та хлопці, все відбувається дуже швидко, і навіть Париж показано модерново, по-іншому, футуристично. І Жанові також було приємно зануритися в цю атмосферу.
П. – А важео працювати з такою «зіркою», як Жан Рено?
    БР. – З ним – ні. Можливо тому, що я точно знав, чого хочу, я чітко йому пояснював, з чого ми починаємо, як будемо рухатися і яка кінцева мета всього цього. Важко тоді, коли навіть режисерові не зрозуміло, що до чого і чого він хоче.
П. – У вас в фільмі стільки референцій на жанрове кіно – тут і «Спека» Майкла Манна, і «Матриця» братів Вачовськи. Яке кіно ви дивитися? Які фільмі найбільше на вас вплинули?
    БР. – Знаєте, я дорослішав у 80-90-ті роки минулого століття, і у мене була ціла купа відеокасет, які я переглядав кожну вільну хвилину. Тобто я хочу сказати, що всі впливи, про які ви згадали, вони у мне в ДНК. Тобто я не дивився якісь окремі фільми перед зйомками мого фільму – все це в мені. Всі ці референції з’являються мимоволі, це – мій спосіб розповідати історії. От як, наприклад, режисери 80-90-х років були під впливом Хічкока: у фільмах, скажімо, Брайана де Пальми повно приймів, які вигадав Хічкок, а нинішні режисери знаходяться під впливом фільмів де Пальми – так ця мотузочка і в’ється.  Тобто йдеться вже не про запозичення, а про спосіб розповідати історію.
П. – Щось на кшталт словника?
    БР. – Саме так! Це словник, вокабулярій. Тобто я не думає про запозичення чи впливи, я думаю про інструменти, за допомогою яких я розповім історію. Зараз до цього інструментарію додалися ще й зображення, згенеровані на комп’ютерах, то важливіше за все 0 правильно вибрати інструмент. Я знаю, що я сповнений різноманітними впливами та запозиченнями, але це все – лише інструменти.
П. – Тобто частинки вашого ДНК.
    БР. – Так, і ці штуки змушують мене сміятися. Я маю на увазі, що застосовую ці штуки не тому, що понад усе прагну сподобатися аудиторії, а тому, що вони смішать мене самого.
П. – А вам не здається, що вам, сучасним режисерам, через цей ваш ДНК буде важко винайти щось таке, що в майбутньому стане частиною кінематографічного інструментарія?
    БР. – Я якось про це не думав. Хоча… Знаєте, зараз багато режисерів працюють в кросплатформеному просторі. Наприклад, Сем Реймі: він привніс багато з Тома і Джеррі, з коміксів, з мультиків у своє кіно. Тобто він відчув вплив цілої купи речей – коміксів, телесеріалів, старих мультфільмів – але його стиль абсолютно унікальний, він дуже свіжий і цим мені дуже подобається. Тобто, відчувши багатьох впливів, він виявився здатним створити щось унікальне. То ж не думаю, що зараз створювати щось своє важче, ніж раніше.
П. – У вас у фільмі герої дискутують про смерть у 27 років. А ви самі хотіли б як – померти у 27, як Емі Вайнхаус, чи бути схожим на Джонні Халлідея? Я бачу, що вам більше 27-ми, але можливо в цьому є для вас щось нумерологічне?
    БР. – Ні-ні, це просто спосіб правильно ввести до фільму Жана Рено, адже вони з Джонні Халлідеєм великі друзі. І я хотів якнайшвидше сказати молодій публіці – ОК, це Жан Рено, але ми можемо погратися з ним – і як з реальною людиною, і як з вигаданим персонажем.
П. – А що ви думаєте про перехід режисера з одного вік до іншого? Чи змінюється в цей момент його стиль?
    БР. – Кожен режисер в різні періоди свого життя знімає по-іншому. Візьміть, для прикладу, Джона Карпентера: він зняв купу блискучих фільмів, а от останній не дуже гарний.
П. – І це неминуче?
    БР. – Ні, необов’язково: подивіться на Стівена Спілберга. Його «Міст шпигунів» - один з найкращих фільмів, що я бачив у своєму житті! Фільм блискучий від початку до кінця, практично бездоганний, а починав Спілберг з «Дуелі», яка також практично ідеальна. То ж Спілберг блискучий від початку до кінця, хоча я сподіваюся, що він ще далеко не закінчив. Але є і протилежні приклади: вже згаданий Карпентер або ж Джон МакТірнан. То ж якихось залізних правил не існує. Сподіваюся, що я ставатиму все краще і краще від фільму до фільму.
П. – А в оскарівських перегонах ви на кого ставите?
    БР. – Ну, я не бачив всіх номінантів: я не бачив «Легенди Хью Гласса», але я в захваті від «Безумного Макса» - це так блискуче, це нове кіно! Це просто подарунок небес! Чудовий і мультик «Думками навиворіт», хоча він ніби не номінований в категорії «кращий фільм», хоча цілком на це заслуговує. А ось «Керол» - зовсім не мій тип кіно, це якесь ліниве кіно навіть з сексуальної його сторони.
П. – І, як на мене, надто переоцінене.
    БР. Точно, я очікував на більше: і у відносинах, і в сексуальних сценах.
П. – Так, Кейт Бланшетт дуже лінива у ліжку (загальний сміх). Багато хто з фанатів кіно, коли стають режисерами, починають дивитися набагато менше. А як ви знаходите рівновагу між вашими фанатською та режисерською сторонами?
    БР. – Думаю, що того дня, коли я подумаю, що я більше не глядач, я більше не зможу працювати! Тому що кіно, відеоігри та комікси – мій хліб насущний! І якщо я не зможу дивитися, читати та грати, я просто помру. А відповідаючи на ваше питання, можу сказати: я – моя перша аудиторія. Я знімаю тільки те, що хотів би подивитися сам.
П. – У вашому фільмі «Загін» («Антиганг») багато насилля. Як ви думаєте, чи може подібне кіно провокувати насилля? І чи змінилося ставлення публіки до таких фільмів після паризьких терактів? Чи не хоче вона дивитися більш легкі фільми?
    БР. – Я не можу знати, чого хоче публіка. Але я впевнений, що комікси, ігри, фільми для того і створюються, щоб дати нам те, чого ми ніколи не зможемо відчути в реальному житті. Вони – це спосіб досягнення катарсису, видалення наших внутрішніх страхів. Є і інший бік питання: ось я, наприклад, боюся реальності і завжди боявся, тому і проводив і проводжу стільки часу в кінозалах чи ж за читанням чи відеоіграми. Це – прекрасна терапія.
П. - А чому на роль Картьє в «Загоні» ви обрали саме Альбана Ленуара?
    БР. – Я знайомий з ним уже багато років, і він грав у моєму другому фільмі. І Альбан мені дуже подобається к людина. До того ж він дуже талановитий – в минулому він каскадер, то ж всі трюки в «Загоні» він виконує сам, а також він чудовий і в комедії, і в екшені. То є він красивий, талановитий, освічений та дуже професіональний.
П. – Зрозуміло. А чому ви обрали саме таку назву для фільму – «Антиганг»?
    БР. – А я і не обирав – це все продюсери.
П. – А хто ж тоді писав сценарій – теж продюсери?
    БР. – Ви будете здивовані, але це зробив сценарист, я тільки знімав.
П. А ви вже маєте наступний проект?
    БР. – Так, навіть декілька. Зараз я працюю над проектом екшн-комедії англійською мовою. І після неї я хотів би знову повернутися до справжнього gore’у – зняти щось скромне, але криваве та дуже смішне.
П. Що ж, дякуємо вам і бажаємо успіхів!   
   
Алексей Першко 31 січня 2016
Коментарі
 
Ім’я
24 квітня 2017
Ваш коментар
Хто зіграв головну роль у фільмі "Термінатор"?
 
Чак Норріс
Кіану Рівз
Джордж Клуні
невідомо
Арнольд Шварцнегер

Підписатися на обговорення

популярні інтерв'ю

Сестри Перрон: Як вижити в будинку із привидами

Андреа і Сінтія Перрон - старша і одна з молодших сестер, яким довелося виживати в справжньому будинку з привидами. Саме їх історія лежить...

24 липня 2013

85
42679

Баррі Зонненфельд: "Люди в чорному 3" мають найкраще 3D

Напередодні виходу у всіх сенсах фантастичної комедії «Люди в чорному 3» режисер Баррі Зонненфельд давв ексклюзивне інтерв'ю кращому...

13 травня 2012

79
15561

Віра Фарміга: Я вивчала демонологію заради "Закляття"

Актриса Віра Фарміга напередодні прем'єри містичної картини "Закляття", заснованої на реальних подіях, розповіла про свій досвід...

17 липня 2013

104
14959

Грег Хедсон:Схожого на "Морський бій" раніше не знімали

Ветеран війни в Іраку, який втратив на полі бою обидві ноги, Грегорі Д. Хадсон розповів кращому українському кінопорталу kino-teatr.ua про...

26 квітня 2012

112
14392

Марина Петренко: "Джентльмени удачі" - чесний фільм

За пару місяців до виходу римейку культової радянської комедії «Джентльмени удачі», яким зайнявся Тимур Бекмамбетов, виконавиця головної...

26 жовтня 2012

109
14164