Джон Уеллс: Наш фільм – про пошуки людяності

Увійти через
Реєстрація
 
Джон Уеллс: Наш фільм – про пошуки людяності
 
Новини:  Джон Уеллс: Наш фільм – про пошуки людяності
Джон Уеллс найбільш відомий як виконавчий продюсер легендарних серіалів «Швидка допомога», «Західне крило» та «Безсоромники». 2010-го він дебютував у кіно, знявши стрічку «В компанії чоловіків» з Беном Аффлеком у головній ролі. 2013-го Джон зняв стрічку «Серпень», за ролі в якій Меріл Стріп та Джулія Робертс отримали оскарівські номінації. Зараз же містер Уеллс пропонує до нашої уваги стрічку «Шеф Адам Джонс» з Бредлі Купером в головній ролі. Саму у зв’язку з цим він і дав інтерв’ю порталу kino-teatr.ua.
КТ. – На шляху до екрану «Шеф Адам Джонс» пережив багато змін. Сценарій до стрічки написано Стівеном Найтом ще 2007 року, а з проектом пов’язували імена Девіда Фінчера та Кіану Рівза. Ви успадкували когось з попередніх акторських складів?
    ДУ. – Ні. Вперше я прочитав сценарій 2010-го, коли готувався до зйомок «Серпня». Мені він дуже сподобався, але я дійсно був дуже зайнятий. Після завершення «Серпня» Харві Вайнштейн надіслав мені сценарій ще раз з нагадуванням, наскільки він мені сподобався. Він повідомив також, що вже намагався змонтувати цей проект і що в ньому може бути зацікавлений Бредлі Купер. От ми і зібралися якось з Бредлі, повечеряли разом і виявили, що нас цікавлять схожі речі.
КТ. – Ви вечеряли в ресторані високої кухні?
    ДУ. – Ми були в Shutters, в Санта-Моніці, на березі.
КТ. – З роллю жінки-шефа пов’язували імена Мішель Уільямс та Маріон Котійар, але в решті решт роль Елен дісталася Сієнні Міллер. Як це сталося?
    ДУ. - З роллю Елен пов’язували багатьох акторок,  але Сієнна була зайнята в ті періоди, коли був вільним Бредлі. Але Бредлі зателефонував мені зі зйомок «Американського снайпера» і сказав, що я маю придивитися до Сієнни, адже вона просто чудова. Вона проходила проби на одну з ролей в «Серпні», але вона була вагітною, а отже не могла зіграти в «Шефі». Але я щасливий з того, що обставини склалися так, що в решті решт нам випало попрацювати разом.
КТ. – Дія «Шефа Адама Джонса» розгортається в Лондоні. Ви не розглядали британських акторів на роль Адама Джонса?
    ДУ. – Думаю, через те, що сценарій писався під Кіану Рівза, ми розглядали на цю роль тільки американських акторів.
КТ. – Адам Джонс знаходиться в процесі боротьби з наркотичною залежністю. Чому, на вашу думку, багато хто з шефів мають цю проблему?
    ДУ. – Думаю, що частково це пояснюється тривалістю їхнього робочого дня. Молодші шефи та су-шефи зазвичай працюють з 7-ми ранку до 2-х ночі, чотири чи п’ять  днів поспіль, потім у них один вихідний, і все починається спочатку. Буває дуже важко протриматися ці дні, та й багато шефів, яким зараз близько 40-ка років, жили в той час, коли багато хто споживав кокаїн і це більш толерантно сприймалося суспільством. І багато з них приймали стимулятори, щоб протриматися на роботі з дійсно екстремальним тиском. Вони закінчували довгу зміну, шли випити по скляночці, потім спали 4 години і поверталися на роботу. А якщо це триває 9 місяців, то ви почнете вживати стимулятори і посеред дня. То ж це дуже поширена проблема.
КТ. – А ви були свідком вживання наркотиків, коли готувалися до зйомок?
    ДУ. – З очевидних причин я не називатиму ті мішленівські ресторани, на кухнях яких я бачив, як кухарі вживають кокаїн.
КТ. – Тобто працівники ресторанних кухонь не приховували від вас, що вживають наркотики?
    ДУ. – Ну, я бачив це і в 80-90-ті роки тут, в Лос-Анджелесі. В Штатах навіть була кампанія за скорочення тривалого робочого часу, тому що це травмувало людей. Наприклад, як в медицині, де вважалося, що щоб навчити лікаря, він має бути на посту 72 години поспіль. Це була гарна ідея? А коли люди почали вмирати від цього було прийнято низку законів, які забороняли подібні речі. Але існувала і своя особлива культура виживання. І якщо ви виживали, то ви заслуговували на медаль.
КТ. – А на кухнях і досі панують всі ці сварки?
    ДУ. – Мене багато разів питали: «Чому це відбувається? Чому люди терплять всі ці сварки?» Але якщо ви спитаєте про це у них самих – адже це відбувається не тільки в шоу Гордона Ремзі – то виявляється, що це просто частина роботи. Коли я питав у 24-річних поварів, чи все у них гаразд, вони відповідали: «Що? А так, чувак, я трохи гальмую. Вибач» Вони не сприймають це як знущання на робочому місці. Вони просто думають, що припустилися помилки і тим самим розчарували видатну людину, яку вони намагалися вразити, адже від неї залежить їхній заробіток. Адже далеко не всі вони стануть видатними поварами. Тож вони просто намагаються навчитися чомусь і отримати можливість згадати в своїх резюме, що вони 2 чи 3 роки працювали на кухні мішленівського ресторану. Це дасть їм можливість в майбутньому очолити ресторан у великому готелі чи в гастро-пабі.
КТ. – Гордон Ремзі, Маріо Баталі та Маркус Уорінг (знамениті шеф-кухарі, володарі 2-3 зірок від «Мішлену» - КТ.) доклали руки до створення фільму. На чому полягала їхня роль?
    ДУ. – Маркус Уорінг працював зі сценаристом Стівеном Найтом від самого початку, а коли ми приїхали на зйомки, він погодився бути нашим консультантом та дизайнував наші страви. Він навіть дав нам свого су-шефа, другого номера в своїй команді, і вона була з нами на майданчику кожного божого дня. Та й багатьох членів його команди ви побачите в кадрі – саме тому все виглядає так реалістично. Сам Маркус був на майданчику в ті дні, коли знімався Бредлі. Сієнна навчалася в ресторані «Маркус», а Бредли – у Гордона Ремзі та Клер Сміт, шеф-повара ресторану Ramsey Hospital Road. Тож Гордон дуже допоміг Бредлі, адже Маркус в той час був зайнятий на зйомках британської версії шоу «Майстер-шеф». Сієнна брала перші уроки у Маркуса, а я провів багато чудових годин в ресторані Маріо Баталі Babbo в Нью-Йорку. Він відкрив переді мною всі двері.
КТ. – Це більше схоже на розвагу, ніж на роботу.
    ДУ. – Так, але не можна було бути просто позером. Я приходив до 7-ї ранку, а йшов після першої години дня. А якщо ви проводите на кухні 5-6 годин, то люди перестають помічати вас. Вони забувають про вас і, як кажуть, припиняють фільтрувати базар. І це було дуже корисним досвідом, адже інакше б ви бачили певний спектакль, а не правду життя.
КТ. – То ж вибачили справжні приступи гніву?
    ДУ. – Не зовсім. Зараз кухні діляться на 2 типи. Га закритих кухнях, які відвідувачі ресторану не бачать, шефи ще можуть дозволити собі підвищити голос, а от на відкритих, яких зараз повно, дозволено не так багато. Відвідувачі платять по 300 і більше доларів за їжу (і це без вина), а у світі, в якому у всіх є телефони з камерами, а дві третини відвідувачів негайно опублікують ваші страви і різних ресторанних соцмережах, все має бути бездоганно. То ж бажання сподобатися шефові дуже велике, що й породжує сильну напругу. Ресторанні кухні – дуже мілітаризоване середовище, в якому Маркус, наприклад, може одним поглядом виразити дуже багато.
КТ. – Ви більше 30-ти років були успішним продюсером, сценаристом та шоураннером, а «Шеф Адам Джонс» лише третя ваша режисерська робота. Що не дозволяло вам частіше сідати в режисерське крісло?
    ДУ. – Мої діти. Протягом 15 років я просто не хотів їхати від них, тому телевізійна кар’єра в Лос-Анджелесі влаштовувала мене якнайбільше. Правда! Поки вони були маленькими, я спродюсував багато фільмів та серіалів, не покидаючи Лос-Анджелеса.
КТ. – В «Шефі» такі знамениті актори як Алісія Вікандер, Ума Турман та Емма Томпсон погодилися зіграти маленькі ролі. Як вам вдалося їх заманити?
    ДУ. – Думаю, їм просто сподобався сценарій. Емма була на першому місці в моєму списку бажаних акторів, і я був дуже здивований, коли вона погодилася. Вона – справжнє диво і чудова письменниця, тож навіть знаходження поруч з нею було схоже на здійснення мрії. І великий прихильник Даніеля Брюля, який взагалі перевершив всі мої очікування.
КТ. – А Джеймі Дорнан (виконавець ролі Крістіана Грея – КТ.) в підсумку опинився на підлозі монтажної?
    ДУ. – Нам з Джеймі чудово працювалося. Пару тижні тому я говорив з ним і сказав, що змушений був вирізати сцену з ним, тому що вона просто не вкладалася в загальну канву фільму. Але він дув у ній просто вражаючим, і я хотів би ще попрацювати з ним.
КТ. – А були якісь проблеми з «Мішленом» (найавторитетніший у світі ресторанний гід – КТ.)? Вони там зображені як таємне товариство, анонімні ресторанні судді якого здатні піднести шефа або знищити його.
    ДУ. - Здається, вони були задоволені тим, що ми зробили. Вони навіть допомогли нам, дозволивши використати справжню куртку шеф-кухаря з трьома мішленівськими зірочками. І це не дрібниці, адже до таких речей вони ставляться дуже серйозно.
КТ. – А що було найбільшою проблемою підчас зйомок в Лондоні?
    ДУ. – Сам Лондон. Багато разів нам доводилося кидати наші автівки та їхати на зйомки в метро.
КТ. - А важко було знімати сцену з Бредлі Купером в «Бургер кінгу» на Лестер-сквер?
    ДУ. – Так, це було дещо. Зняти цю сцену було можливо тільки рано вранці. Підчас зйомок Бредлі до того ж був обличчям компанії Haagen-Dazs в Європі і всюди було розвішано величезні банери з ним. Але співробітники «Бургер Кінга» були завжди готові допомогти нам. А от сама Лестер-сквер більше була схожа на зоопарк, тож знімати там після 10-ї ранку було неможливо.
КТ. – Що, прихильники Бредлі напосідали?
    ДУ. – Так, але їм там довелося сумувати, адже нам вдалося контролювати тротуари перед «Бергер Кінгом», і вони не могли його бачити. А от підчас зйомок на Денмарк-стріт натовп нас просто обложив.
КТ. – Чи є всі знамениті шефи  зарозумілими?
    ДУ. – Я б не вживав слово «зарозумілий». Я сказав би, що всі вони дуже відповідально ставляться до своєї справи і презирливо ставляться до відсутності розуміння у певної частини молоді того, наскільки важко досягти в ньому висот. І не тільки в ньому. Стати професіоналом в будь-якій справі займає багато часу, а у нас багато молодих людей, які щойно закінчили школу, вважають, що знають більше, ніж воно є насправді.
КТ. – Останнім часом вийшло багато фільмів про кухарів, наприклад, «Шеф на колесах» Джона Фавро або ж «Прянощі та пристрасті» Лассе Халльстрьома. Така насиченість ринку вас не лякала? Чи ж успіх цих фільмів лише надихав вас?
    ДУ. – Гадаю, історія, розказана в нашому фільмі, відрізняється від інших. Дія «Шефа Адама Джонса» розгортається у світі, про який, як вам здається, ви знаєте все. Хоча варто вам по справжньому зануритися в нього, і ви зрозумієте, що не знаєте про нього майже нічого. Наш фільм – про людину, який наново відкриває в собі людяність. Ось головна тема фільму.  На цьому і полягає наша маленька таємниця.
Алексей Першко 12 листопада 2015
Коментарі
 
Ім’я
25 квітня 2017
Ваш коментар
Що твердіше: вода або камінь?
 
"залізний" Арні
камінь
пластмаса
дерево
вода

Підписатися на обговорення

популярні інтерв'ю

Сестри Перрон: Як вижити в будинку із привидами

Андреа і Сінтія Перрон - старша і одна з молодших сестер, яким довелося виживати в справжньому будинку з привидами. Саме їх історія лежить...

24 липня 2013

85
42683

Баррі Зонненфельд: "Люди в чорному 3" мають найкраще 3D

Напередодні виходу у всіх сенсах фантастичної комедії «Люди в чорному 3» режисер Баррі Зонненфельд давв ексклюзивне інтерв'ю кращому...

13 травня 2012

79
15564

Віра Фарміга: Я вивчала демонологію заради "Закляття"

Актриса Віра Фарміга напередодні прем'єри містичної картини "Закляття", заснованої на реальних подіях, розповіла про свій досвід...

17 липня 2013

104
14961

Грег Хедсон:Схожого на "Морський бій" раніше не знімали

Ветеран війни в Іраку, який втратив на полі бою обидві ноги, Грегорі Д. Хадсон розповів кращому українському кінопорталу kino-teatr.ua про...

26 квітня 2012

112
14394

Марина Петренко: "Джентльмени удачі" - чесний фільм

За пару місяців до виходу римейку культової радянської комедії «Джентльмени удачі», яким зайнявся Тимур Бекмамбетов, виконавиця головної...

26 жовтня 2012

109
14165