П’єр Сальвадорі: Глядач - не заручник емоцій

Увійти через
Реєстрація
 
П’єр Сальвадорі: Глядач - не заручник емоцій
 
Новини:  П’єр Сальвадорі: Глядач - не заручник емоцій
19 січня 2015 року під час 17-х «Зустрічей з французьким кіно» в Парижі кореспондент порталу kino-teatr.ua зустрівся з режисером меланхолійної комедії «Жінка на подвір’ї» П’єром Сальвадорі і поговорив з ним не тільки про його останній фільм. Результат цієї розмови і пропонується увазі шановного читача.
КТ. – Отже, перше питання. «Жінка на подвір’ї» - не зовсім типовий для вас фільм. Попередні стрічки були радше комедіями, та й цей ніби теж комедія, але більш сумна. Чому ви, як мовиться, вирішили змінити регістр?
    ПС. – 1995 року я зняв стрічку «Учні», яка в той час отримала глядацьке визнання, і вона була знята в схожій тональності. Це була досить меланхолійна хроніка одного хлопця, який божеволів в наслідок тяжкої депресії. Та грали Франсуа Клюзе та Гійом Депардьє. І зйомки «Учнів» стали для мене досвідом і сильним, і дуже важким, адже розповідь  там будувалася лінійно. Але, як виявилося, це дуже зачепило глядачів, і навіть працюючи над комедіями, які мене дуже цікавлять (адже на мене сильно вплинули американська комедія 40-х років минулого століття та французький театр 18-19 століття, наприклад Маріво), мене тягнуло до такого роду фільмів. Я зробив 3-4 фільми у фарсовій формі, вибудуваних на різного роду непорозуміннях, з вираженою дією, але і вони були достатньо поетичними та абстрактними. Тобто певна подія, непорозуміння, брехня викликали до життя комічну трагедію. А потім виникло бажання повернутися до іншої форми кіно. Так, мої фільми «Тільки після вас», «Рокова кралечка» та «Випадковий роман», які будуються на персонажах стурбованих, депресивних, з потягом до самогубства. Тобто сюжети завжди були досить драматичними, але трактувалися вони зі значною долею легкості, з неочікуваними сюжетними ходами. Потім у мене знову виникло бажання звернутися до кіно іншого роду, яке могло б зачіпати почуття глядачів більш прямим способом. Але тут треба було діяти зі всіма можливими застереженнями, адже в кіно так просто розчулити глядачі, а, отже, і спосіб, яким це досягається має бути вельми продуманим та делікатним. Глядача не можна робити заручником тієї чи іншої емоції. І я вирішив звернутися до більш лобового способу оповіді, більш простому, і це було майже формальною необхідністю.
КТ. – Повертаючись до Гійома Депардьє: я десь читав, що робочою назвою «Жінки на подвір’ї» був «Гійом». Ви це зробили на шану молодшого Депардьє?
    ПС. – Так-так. Ви знаєте, це досить дивно: Антуан, персонаж фільму, був свого роду зосередженням мене та Гійома, нашого багатого спільного досвіду, всіх тих років спільної роботи, дуже міцної дружби. У Гійома був потяг до уходу, на межі самогубства, а іноді він був надзвичайно добрим та великодушним, дивовижно інтелігентною людиною з чудовою інтуїцією. І персонаж Антуана певними своїми рисами міг би бути схожим на нього, тож спочатку я назвав його Гійомом, щоб бути впевненим, що я буду любити його попри все. І фільм певний час називався «Гійом», але потім я подумав, що це надто лобова назва, адже фільм все ж таки не про молодшого Депардьє, і я не хотів, щоб у Франції він саме так і сприймався. І я назвав свого героя Антуаном, як роблю завжди, коли персонаж цей чимось стурбований, має якісь фобії або знаходиться в депресії.
КТ. – Це якось пов’язано з Антуаном Дуанелем у Трюффо?
    ПС. – Ні-ні, просто у мене подвійне ім’я – П’єр-Антуан. А колись мій добрий друг, теж кінематографіст, сказав мені, що у фільмах треба говорити про себе, залишати в них часточку себе. І щоб не забувати цю пораду, я називаю своїх персонажів Антуаном.
КТ. – Але це все одно схоже на Трюффо та Дуанеля.
    ПС. – Так, звичайно, Антуан Дуанель – це альтер его Трюффо. Я просто хотів підкреслити, що ім’я «Антуан» - це не данина пошани Трюффо та його герою. Це той самий процес, який лежить в основі, але не більше.
КТ. – Ясно. А що стосується Гюстава Керверна, який має великий режисерський досвід, але до цього вашого фільму не грав великих ролей, - з ним у вас не було проблем на майданчику?
    ПС. – Жодних. По-перше, думаю, що на даний момент він вирішив присвятити себе акторству і трохи відпочити від режисерського ремесла. До того ж він цілком поклався на мене, довіряв мені, то ж я рідко бачив актора, який би так добре мене розумів. Гадаю, актор, який бував на місці режисера, знає, наскільки йому важко і намагається полегшити йому життя. Та й Катрін просто вжилася в свого персонажа, мені лишалося тільки вносити маленькі поправки. Взагалі, я називав її своїм «якорем»: вона глибоко проникла в суть своєї героїні, вона знала її, як саму себе, і таким чином вона стала для мене свого роду орієнтиром, знаком того, як треба тримати кадр, як не помилитися у створенні потрібної атмосфери фільму. Те ж саме я можу сказати і про Гюса: мені було з ним дуже комфортно працювати, і дуже просто. То ж актори-режисери, коли вони грають у фільмах колег, стають відданими та дуже цінними спільниками режисера.
КТ. – А ви писали сценарій, вже орієнтуючись на Гюстава та Катрін?
    ПС. – Я думав про Катрін.  Час від часу я розмовляв з нею по телефону, вона мене дуже підтримувала і той час, коли мій останній фільм не мав успіху, але особисто їй він сподобався. Вона говорила про нього з великим розумінням та захопленням, чим мене дуже розчулила. До того ж я просто у захваті від її кар‘єри, я знав, що вона дуже часто підтримувала акторів і режисерів. Зняти фільм, який відрізняється від тренда, дуже важко, і в такій справі мати Катрін в числі своїх спільників дуже важливо. Її присутність в кастингу надає фільму більшого розмаху. То ж Катрін – дуже важливий союзник. І до того ж її інтелектуальна участь в процес ще до зйомок продовжується і на майданчику. Ти відчуваєш, що вона завжди поруч, завжди готова допомогти, і з нею ніколи не було жодних конфліктів. То ж Гюс та Катрін забезпечили мені на майданчику неймовірну розкіш – абсолютний спокій.
КТ. – А зйомки тривали довго?
    ПС. – 9 тижнів.
КТ. – А важко було змонтувати проект?
    ПС. – Ні, не дуже, але важче, ніж мої попередні фільми, які були чистими комедіями. Але присутність Катрін та той факт, що більшість моїх попередніх стрічок мали успіх, забезпечили мені необхідний рівень довіри.
КТ. – А «Жінка на подвір’ї» мала успіх тут, у Франції?
    ПС. – Так, достатній для фільмів цього роду. Його не можна порівнювати з тією ж «Роковою кралечкою».
КТ. – В чергове пошлюся на французьку пресу: я десь читав, що у випадку з «Жінкою на подвір’ї» ви свідомо відмовилися від великого бюджету. Чому? Тому що великі гроші накладають якісь зайві обмеження?
    ПС. – Ні, тому що я думаю, що відправна точка будь-якої постановки – це бюджет. Я впевнений, що певні фільми не потребують великих витрат, це не має сенсу. Я знав, що «Жінка на подвір’ї» не збере мільйони глядачів, і вирішив спробувати зняти її просто і за відповідні гроші – моральної точки зору. Для мене це дуже важливо – точна відповідність бюджету та отриманого результату: в одних фільмах відчувається надлишок грошей, а іншим трошки більший бюджет допоміг би стати більш значущими. Наприклад, фільм про двох бомжів з величезним бюджетом робить цей твір просто непристойним, адже великий бюджет вступає в пряме протиріччя з сюжетом та мораллю фільму. То ж я постійно говорю про це зі своїми продюсерами, і, до того ж, я не хочу знімати фільми, які заздалегідь стануть провалами з фінансової точки зору. І якщо одного разу я поступлюся цим правилом, це буде початком казна-чого і кінцем відповідальної роботи – драматургічної та постановочної.
КТ. – А ви вже готуєте наступний проект?
    ПС. – Так, майже закінчив писати сценарій нового фільму, який знову буде комедією, але дуже і дуже дивною. Але не буду заглиблюватися в деталі.
КТ. – А ви вже знаєте, хто там буде грати?
    ПС. – Ні, виконавців головних ролей я ще не знаю. Можу тільки сказати, що там буде грати Піо (Мармаї, який виконав роль футболіста-наркомана в «Жінці на подвір’ї»). А так я вперше в кар’єрі не знаю, хто зіграє головних героїв. Але знімати  маю в червні або липні, то ж у мне залишилося не так багато часу.
КТ. – Що ж, дякую за інтерв’ю та до скорих зустрічей.  
Алексей Першко 11 лютого 2015
Коментарі
 
Ім’я
24 квітня 2017
Ваш коментар
Яка вода?
 
суха
тверда
залізна
мокра
зибуча
Квадратна

Підписатися на обговорення

популярні інтерв'ю

Сестри Перрон: Як вижити в будинку із привидами

Андреа і Сінтія Перрон - старша і одна з молодших сестер, яким довелося виживати в справжньому будинку з привидами. Саме їх історія лежить...

24 липня 2013

85
42679

Баррі Зонненфельд: "Люди в чорному 3" мають найкраще 3D

Напередодні виходу у всіх сенсах фантастичної комедії «Люди в чорному 3» режисер Баррі Зонненфельд давв ексклюзивне інтерв'ю кращому...

13 травня 2012

79
15561

Віра Фарміга: Я вивчала демонологію заради "Закляття"

Актриса Віра Фарміга напередодні прем'єри містичної картини "Закляття", заснованої на реальних подіях, розповіла про свій досвід...

17 липня 2013

104
14959

Грег Хедсон:Схожого на "Морський бій" раніше не знімали

Ветеран війни в Іраку, який втратив на полі бою обидві ноги, Грегорі Д. Хадсон розповів кращому українському кінопорталу kino-teatr.ua про...

26 квітня 2012

112
14392

Марина Петренко: "Джентльмени удачі" - чесний фільм

За пару місяців до виходу римейку культової радянської комедії «Джентльмени удачі», яким зайнявся Тимур Бекмамбетов, виконавиця головної...

26 жовтня 2012

109
14163