Седрік Хіменес: Я знімаю тільки на плівку

Увійти через
Реєстрація
 
Седрік Хіменес: Я знімаю тільки на плівку
 
Новини: Седрік Хіменес: Я знімаю тільки на плівку

19 січня 2015 року в паризькому готелі Intercontinental Paris Le Grand кореспондент порталу kino-teatr.ua Зустрівся з режисером Седріком Хіменесом, чий полар «Французький транзит» виходить 28 травня на українські екрани.

КТ. – Спочатку дозвольте подякувати за чудовий фільм.
    СХ. – Дякую.
КТ. – І перше запитання: чому саме зараз ви вирішили звернутися до історії П’єра Мішеля та French Connection?
    СХ. – А чому б і ні? (сміється). А якщо серйозно, то я вже давно хотів зробити цей фільм. Але у Франції кіно подібного масштабу зняти не так вже й просто: потрібен великий продюсер, потрібні чудові актори. І тільки коли я зустрів продюсера Ілана Гольдмана це стало можливим: він дуже великий та відомий продюсер, який працює і у французькому, і у американському кіно. І він сказав мені: «ОК, мені подобається ідея, пиши сценарій, і ми спробуємо щось вигадати». Я написав сценарій, а потім зустрівся з Дюжарденом, якому він сподобався, і Жан одразу погодився зніматися у фільмі. І тільки після цього підтягнулися інші інвестори.
КТ. – Уявляється, що робити подібне кіно дуже непросто: це свого роду історичне кіно, але яке говорить про не таке вже й далекий час, про який ще багато хто пам’ятає.  
    СХ. – Так, це ще не таке віддалене минуле, але все вже змінилося. Тож знімати в інтер’єрах ще не так важко: досить просто знайти меблі та інші деталі інтер’єру тих часів (70-80-ті роки минулого сторіччя), але як тільки ви виходити на вулицю, як все одразу значно ускладняється. Адже всі мають бути вдягнуті належним чином, вивіски на вулицях, автівки – все має бути іншим. То ж в екстер’єрі знімати було дуже важко, але в той же час і дуже цікаво. І з цієї точки зору цей фільм – мистецтво не з точки зору режисерської роботи, а з точки зору продюсера, який має як мінімум забезпечити значну кількість коштів на відтворення тієї епохи. Адже я як режисер, коли я знімаю фільм за 3-5 мільйонів євро  і з бюджетом в 20 мільйонів («Французький транзит» - найдорожчий французький фільм минулого року), я роблю те саме: ми на майданчику, є камери, актори і все таке інше; хіба що знімальний період триває не 7, а 14 тижнів. А от продюсер має забезпечувати великий бюджет, вибудовувати більш складні схеми, ніж зазвичай, і в цьому сенсі це мистецтво.
КТ. – Якщо ми вже говоримо про візуальне відтворення атмосфери 70-80-х років, то не могли б ви привести кілька референцій, на які в цьому орієнтувалися? Фільми, режисери, оператори?
    СХ. – Я не можу сказати, що я орієнтувався тільки на якусь одну течію, наприклад, на італійське кіно 70-х, французьке кіно початку 80-х або ж американське кіно тих років. Там є всього потроху: можна побачити і вплив Мартіна Скорсезе, і Анрі Вернея і багатьох інших. Знімаючи «Французький транзит» я і сам припинив дивитися кіно тих років, і оператору заборонив. Я почав дивитися кіно зовсім іншого штибу, наприклад, «Вавилон» Алєхандро Гонсалеса Іньярріту.   Таким чином я хотів уникнути зайвих референцій, адже знав, що вони містяться в самій природі фільму і матеріалу. Такого штибу референції подобаються мені більше: я не люблю, коли хтось каже: «Дививсь, цю сцену я зняв як в такому-то фільмі». Я надаю перевагу впливам, які ви носите всередині себе, які є результатом вашої освіти, а не зовнішні запозичення.
КТ. – Але здається, що в сцені зустрічі П’єра Мішеля та Гаетано Дзампи проглядається чи не пряме запозичення з «Сутички» Майкла Манна?
    СХ. – Ні. Звичайно, коли я писав цю сцену, я вже бачив «Сутичку» і навіть передбачав подібні закиди, але, з іншого боку, це ж лише зустріч копа з мафіозо! Як, по-вашому, вона має виглядати?
КТ. – І все ж ця сцена відрізняється від маннівської за своєю манерою, в тому, к її знято відчувається і великий вплив Клузо і Мельвіля…
    СХ. – Це так. І ось ще що: як би я не зняв цю сцену, у всіх все одно виникли б якісь аналогії та порівняння. То ж кращий вихід з цієї ситуації – це сказати собі: «Начхати, як це виглядатиме і на що буде схоже, просто зніми її». Маю ще сказати, що я дійсно дуже люблю французьке кіно, але до нього я прийшов після американського: коли мені було 13 в моєму відеоклубі крутили більше Скорсезе та Копполу. То ж перший кінематограф, яким я захоплювався, був американським – я був у захваті від «Обличчя зі шрамом» та «Славних хлопців». І тільки потім, полюбивши американське кіно, я вирішив подивитися і французьке кіно, на зразок фільмів Анрі Вернея чи Мельвіля.
КТ. – А Хосе Джованні?
    СХ. – Звичайно, і Джованні також. А потім ще було кримінально-поліційне італійське кіно, але на початку було кіно американське. І в результаті і виходить те, що ви бачите зараз у «Французькому транзиті».
КТ. – А як на вашу думку, такі люди як П’єр Мішель ще існують?
    СХ. – Гарне питання. Я дуже сподіваюся, що так, вони існують, але один з приводів, чому я зняв цей фільм полягає в моєму бажанні, щоб вони існували. Впевнений, що вони дуже потрібні нам. Їх не так багато чи ми їх просто не бачимо, але ці люди, які насмілюються боротися з чимось, що, здавалося б, неможливо побороти, дуже потрібні всім нам, вони дають людям надію на краще життя.
КТ. - Одне з ключових питань, які ставить ваш фільм – чи обов’язково борець з корупцією та злочинністю має виходити за межі закону, вставати на один рівень з тими, з ким він бореться?
    СХ. – Знаєте, я багато говорив з поліцейськими, готуючись до зйомок цього фільму, і зрозумів, що якщо ви зустрічаєтесь з хлопцем, який готовий вбити вас, то найменше зволікання буде коштувати вам життя. То ж будь-який такий борець  має бути готовий до цього. Така, на жаль, логіка життя. Але от що ще я хотів сказати у своєму фільмі: два головні герої втілюють дві точки зору на життя. П’єр Мішель говорить, що він боротиметься зі злом до кінця, навіть якщо це вартуватимете йому життя. А його антагоніст говорить, що він помре і помре дарма, адже нічого змінити неможливо. То є кожен має обрати свою сторону, вирішити, що для нього важливіше. Але скажу чесно: я не стороні судді Мішеля, але знаю, що особисто я на таке не здатен. Я хотів би бути схожим на нього, але я б так не зміг. Я не зміг би віддати життя за людей. І Дзампа також не є втіленням зла: він просто не вірить, що світ можливо змінити, і думає, що наркобізнес – такий же бізнес, як і інші. И при цьому він любить свою сім’ю, турбується про неї, як і всі ми.
КТ. – Для втілення таких сильних героїв потрібні були дуже сильні актори. Ви довго вибирали виконавців головних ролей?
    СХ. – Ні, адже я був впевнений, що тільки Жан та Жіль були здатні їх зіграти. По-перше тому, що вони дуже схожі на прототипів, а по-друге, тому що у Франції дуже мало акторів, які мають широкий діапазон і здатні зіграти весь спектр емоцій. До того ж, Жан з Жілем – великі друзі в житті і між ними не було конкуренції на майданчику, як це часто буває з акторами їхнього масштабу. Вони просто хотіли зіграти якнайкраще та зробити весь фільм кращим.
КТ. – А до якого ступеня ваш фільм засновано на реальних подіях?
    СХ. – Думаю, відсотків на 80. Перший варіант сценарію був майже документальним, але потім я додав туди власні інтерпретації та особисті відчуття.
КТ. – А як ви ставитеся до насильства на екрані?
    СХ. – Воно – невід’ємна частина кіно такого жанру. До того ж, суддя Мішель  змушений його застосовувати, адже в іншому разі він покаже свою слабкість і виявиться, що мафія його залякала. Він зовсім не пишається тим, що йому іноді доводиться робити, але він не має вибору. І я показую насильство, іноді вельми жорстко, але всіма силами намагаюся уникнути його естетизації.
КТ. – Повертаючись до найпершого питання щодо відтворення атмосфери: іноді у вас в кадрі видно одночасно 6 машин тієї епохи. Ви застосовували якісь ефекти?
    СХ. – Ні, вони всі справжні. Цифрові трюки я застосовував лише тоді, коли треба було видалити яку-небудь сучасну вивіску або модернову зупинку.
КТ. – А ви знімали на плівку чи на цифру?
    СХ. – Все знято на плівку. Потім, звичайно, матеріал сканувався, переводився в цифру, але я просто не уявляю, як би я міг зняти цей фільм на цифру. В певному сенсі плівкове обладнання більш операбельне, ніж цифрове: ви вставляєте бобіну та знову готові знімати. То ж на майданчику простіше та швидше працювати з плівковою камерою. Не можу собі уявити, як я буду працювати з цифрою: я ще не написав сценарій наступного фільму, але вже купив для його зйомок плівку. Сам процес роботи на майданчику з плівкою дуже відрізняється від цифрових зйомок: ви навіть рухаєтесь з камерою по-іншому в залежності від того, плівкова вона чи цифрова. Плівка більш натуральна, вона тепліша, вона не така різка та металічна.
КТ. – А як вам взагалі прийшла ідея зняти «Французький транзит»?
    СХ. – Справа в тому, що я з Марселя: мій батько володів нічним клубом і був особисто знайомий із Дзампою. Я чудово пам’ятаю той момент, коли вбили суддю Мішеля. Це був величезний шок для всіх. Я знайомий з усією родиною Дзампи, з його дружиною та дітьми. Я їм і фільм показував, і він їм дуже сподобався.
КТ. - А як ви ставитеся до французького кіно в цілому? Вам є на що скаржитися?
    СХ. – Ні, що ви! Я найщасливіша людина на світі. Мені, звичайно, подобається не все, що знімається у Франції, але, думаю, наше кіно розвивається у правильному напрямку.
Алексей Першко 28 травня 2015
Коментарі
 
Ім’я
24 квітня 2017
Ваш коментар
Скількі буде два помножено на два?
 
сім
шість
вісім
один
чотири
два

Підписатися на обговорення

популярні інтерв'ю

Сестри Перрон: Як вижити в будинку із привидами

Андреа і Сінтія Перрон - старша і одна з молодших сестер, яким довелося виживати в справжньому будинку з привидами. Саме їх історія лежить...

24 липня 2013

85
42679

Баррі Зонненфельд: "Люди в чорному 3" мають найкраще 3D

Напередодні виходу у всіх сенсах фантастичної комедії «Люди в чорному 3» режисер Баррі Зонненфельд давв ексклюзивне інтерв'ю кращому...

13 травня 2012

79
15561

Віра Фарміга: Я вивчала демонологію заради "Закляття"

Актриса Віра Фарміга напередодні прем'єри містичної картини "Закляття", заснованої на реальних подіях, розповіла про свій досвід...

17 липня 2013

104
14959

Грег Хедсон:Схожого на "Морський бій" раніше не знімали

Ветеран війни в Іраку, який втратив на полі бою обидві ноги, Грегорі Д. Хадсон розповів кращому українському кінопорталу kino-teatr.ua про...

26 квітня 2012

112
14392

Марина Петренко: "Джентльмени удачі" - чесний фільм

За пару місяців до виходу римейку культової радянської комедії «Джентльмени удачі», яким зайнявся Тимур Бекмамбетов, виконавиця головної...

26 жовтня 2012

109
14163