Це була вже дев’ятнадцята презентація кінофільму "Канікули суворого режиму" – забувши про моря, знімальна група та головні герої стрічки Дмитро Дюжев та Сергій Безруков усі літні канікули провели в роз’їздах по містам-участникам кінопрокату.
На питання київських журналістів відповідали з тінню хронічної втоми: Дюжева постійно мучила спрага (ми навіть з рахунку збились, скільки пляшок мінеральної води він випив), а Безруков так і не зняв з голови бейсболку, аби продемонструвати, як виглядає його нова зачіска під " іванушку-дурачка" у всій красі (Сергій наразі зайнятий продюсуванням нового "казкового" кінопроекту).
Про "Канікули суворого режиму" розповідали з пафосом: хвастали успіхом стрічки серед полонених, котрим в якості винагороди за зразкову поведінку влаштували щось схоже на показовий виступ, та співчували якомусь хлопчику, котрому "не дісталась" епізодична роль, розгубившись на першій же репліці (репліка, до речі, так і не потрапила у фінальну версію фільму). Довелось хлопчика замінити іншим хлопчиною.
Та коли мова зайшла щодо особистих спогадів дитинства головних героїв, Дюжев підійшов до питання з більш творчої та порівняльної точки зору, порівнявши дітей "сьогодення" та "їх попередників", а Безрукову згадалась душевна історія про рожеву жувальну гумку, котру маленький Сергійко беріг у кишені сорочки та трагічно згубив через чергове мамине прання.
Загалом, кінострічкавийшла набагато цікавіша, аніж пресс-конференція, а екранні пригодизацікавили більше, ніж позакадрові. Томувідвідайте кінотеатр та впевніться у томі самі. Адже, якщо Безрукову та Дюжеву нічого додати до того, що вже відзнято, ми – тим пачевмиваємо руки