Крупная Рыба (от Аліси Сови) - рецензія на фільм Велика Риба

Увійти через
Реєстрація
 
Крупная Рыба (от Аліси Сови)
 
Фільм "Велика Риба"
Коли я була маленька, дід розповідав мені, що в молодості він був козаком із шаблею, ходив в шароварах і танцював гопак, а бабуся була балериною. А ще говорив, що по периметру нашої дачі він зробить басейн, куди запустить маленьких крокодильчиків.
Я у все те вірила, бо була маленька і не знала історії та географії, а також могла припустити, що стовпоподібні ноги моєї бабусі могли витанцьовувати колись лебедя. Навіть сама у 5 років запросилася, щоб мене віддали до балетної студії, але тамтешні фахівці після кількох занять тактовно пояснили батькам, що танцюристки з мене не буде. Згодом я усвідомила, що про козацтво та крокодильчиків також неправда.
Але саме ці спогади накотили на мене після перегляду "Великої риби" Тіма Бартона. Можливо, багато хто також колись відчув всі нюанси ситуації, в який опинилися герої стрічки: Уїлл (Біллі Крудуп) з дитинства чує від батька Едварда Блума (Альберт Фінні) самі лише небилиці на зразок мемуарів барона Мюнгаузена і вже у дорослому віці починає відчувати дискомфорт від того, що не має уяви про те, ким насправді є його батько. Інтрига фільму побудована на тому, чи дізнається син, що з батьківських походеньок правда, а що суцільна вигадка, чи ні. Облишивши марні спроби почути правду від самого батька, син починає шукати речі та людей, які домогли б пролити світло на батьківське минуле. Але ближче до фіналу стає зрозумілим, що розв'язка відбудеться якраз у момент смерті Еда Блума. Адже у дитинстві відьма напророчила йому якійсь особливий відхід, як саме це має відбутися, Ед нікому ще не розповідав, але він точно знає, що не на лікарняному ліжку під крапельницею.
Втім, більшу частину фільму на екрані розгортаються саме історії-походеньки молодого Блума у виконанні молодої британської зірки Евана Макгрегора. Пригоди здебільшого виглядають як елементи європейського казкового фольклору: зустріч з велетнем, що їсть домашню худобу, заборонена стежка до зловісних хащів, загублене в гущавині містечко з уповільненим часом дії і та таки велика риба, що рефреном проходить крізь всю стрічку. Є також Дені де Віто в ролі вовкулака - хазяїна цирку, сіамські близнючкі і поєт-пограбувач банків у виконанні Стіва Бушемі.
З загальноглядацької точки зору нова стрічка від режисера-автора "Едді - руки ножиці", "Бетменів", "Планети мавп" та "Сонної лощини" викликає суперечливі почуття. З одного боку - відбірний кастінг, класна гра всього акторського ансамблю і бездоганно виконані окремі фрагменти, з іншого - якась загальна дурнуватість. Звичайно, певна доля дурнуватості є частиною авторського задуму та й тема для цього дуже благодатна, але цього разу, на мій погляд, вона використана не максимально, і дурнуватість стилістично не витримана. Поза тим, стрічка, безперечно, є повним ексклюзивом на сьогоднішньому кіноекрані - такого зараз в кінотеатрах не показують і не показували вже давно. Отже, перегляд "Великої риби" - це чудова нагода побачити щось інше, поринути в інший світ. Фільм підійде невиправним фантазерам, любителям казок, тим, кому затісні рамки реальності.
В сенсі акторських робіт мене найбільше вразила англійка Хелена Бонем-Картер, що зіграла дві ролі - дорослий варіант дівчинки з міста Міраж Дженні і страшної відьми зі скляним оком з будинку на болоті. Акторка вже кілька років є дружиною режисера стрічки Тіма Бартона, але не можна сказати, що чоловік "по блату" підкинув коханій щось зазделегідь комплементарне. Чого варта роль відьми, де відносно молодій жінці доводилося годинами гримуватися під столітню старуху та ще й із скляним оком. Але Бонем-Картер виконала задачу блискуче і її образ є одним з найвиразніших, а її відьма запам'ятовується надовго. Запам'ятовується також колоритний велетень у виконанні шотландського актора Метью Макгрорі ("Люди в чорному 2").
Додає виграшних балів стрічці і її кінцівка, зроблена, на відміну від кінцівок багатьох сучасних фільмів, дуже добротно. Вона компенсує негативне враження від деяких моментів в середині фільму і залишає гарне враження від фільму загалом. До того ж кінцівка дуже сильна в емоційному плані і примушує глядача замислитись над речами одночасно життєвими і філософськими.
Рецензія на фільм Велика Риба 0  
Аліса Сова 07 січня 2006
Коментарі
 
Ім’я
20 січня 2017
Ваш коментар
Якого кольору трава?
 
помаранчевого
Коричневого
чорного
Зеленого
Синього
Червоного

Підписатися на обговорення
Оцінка автора
9,5 Рейтинг
фильма
Всього оцінок: 6