Любовний ромб - рецензія на фільм Близькість

Увійти через
Реєстрація
 
Любовний ромб
 
Фільм "Близькість"
Як тільки було проанонсовано показ фільму "Близкість", не покидало бажання якнайскоріше його переглянути. Завдяки рекламному відділу кінотеатру "Київ" це бажання здійснилося. Практично театральне дійство "Близкості" з самого початку замагнетизувало своїми сюжетними хитросплетіннями, а згодом шокувало своєю вербальною відвертістю. Історія "кохання з першого погляду" перетворилася у боротьбу самолюбства, в якій стираються справжні почуття і гору беруть інстинкти.
Дивно і в той же час приємно, що користуючись такими мінімалістичними інструментами представнику старої школи Майклу Ніколсу вдалося створити настільки емоційно багатий, а подекуди навіть круто контроверсійний фільм. За виключенням фраз таксиста та митника всі 100 % фільму належать лише чотирьом дійовим особам. Герої Джуда Лоу, Наталі Портман, Джулії Робертс та Клайва Оуена відтворюють на екрані те, що можна назвати "життям", принаймні інтимною його частиною.
Журналіст - дописувач некрологів Ден (Джуд Лоу) паралельно намагається займатися письменницьким ремеслом. Своє натхнення він черпає у реальному житті. Так, в основу його книги лягає романтична історія його ж кохання із стриптизеркою Еліс (Портман). Магія цього „кохання з першого погляду" присутня лише до моменту, коли Ден знайомиться із фотографом Анною (Джулія Робертс). Починається нова історія, в якій Ден сам доливає масла у вогонь. В Інтернет-чаті під ніком "Анна" він доводить до кипіння дерматоголога Ларрі (Оуен) За доволі кумедних обставин Ден влаштовує зустріч Анни з Ларрі і мимоволі стає для них Купідоном. Цього разу магія виникає між Анною і Ларрі, але до моменту, коли ... Одним словом закручується хитромудрий діагонально переплетений вузол, де від почуттів залишається лише натяк.
Хоча фільм охоплює період більший року, проте в очі кидається театральна статика і значна тривалість окремих сцен. Це пояснюється тим, що в основу фільму була покладена п'єса Патріка Марбера. Чи то за збігом обставин, чи то навмисно, але один з акторів, Клав Оуєн, у 1997 зіграв у "Близкості" на сцені. Власне, драматургійний мінімалізм фільму і дозволяє акторам розкритися в повній мірі (Портман та Оуен номінуються на Оскар за кращі ролі другого плану). Там де не вистачає візуальних образів в дію вступає його величність діалог. Цінність якого у даному випадку в тому, що він іде майже безперервним інтелектуальним потоком. Часом цей потік настільки дотепно-іронійний та сформульований, що на секунду починаєш сумніватися у справжності образів. Спілкування героїв фільму переходить у такий розбір польотів, що Фрейд зміг би написати ще один том психоаналізу, а фізіологічно-вербальна деталізація інтимного життя настільки відверта, що їй позаздрив би навіть Кундера.
Попри левову частку глибинного цинізму, байдужості та гіпертрофованого егоцентризму у фільмі все-таки присутня магія „кохання з першого погляду". Коли сентиментальні і романтичні моменти змітаються жаром похоті, холодком зради та новим витком пристрасті, починаєш замислюватися над тим, що, власне, керує вчинками людей. І чи це насправді це те, що їм потрібно?...
Фільм чомусь дуже нагадав „Касету" (Tape) із Ітеном Хоуком та Умою Турман, де дія відбувається в межах готельного номера. В своїй ліричній частині ремінісценцій було більш ніж достатньо: від одного з найкращих минулорічних фільмів „Перед заходом сонця" (Before sunset) Лінклейтера до трагічної „Ваги води" (Weight of the water) Бігелоу.
8/10
Рецензія на фільм Близькість 0  
Alive 30 грудня 2005
Коментарі
 
Ім’я
22 травня 2017
Ваш коментар
Скільки рук має людина?
 
шість
Дві
Вісім
Чотири
П’ять
девять

Підписатися на обговорення
Оцінка автора
6,5 Рейтинг
фильма
Всього оцінок: 11






fk tw G+