Зе кілла оф зе Білла - рецензія на фільм Убити Білла. Фільм 1

Увійти через
Реєстрація
 
Зе кілла оф зе Білла
 
Фільм "Убити Білла. Фільм 1"
Довгих шість років Квентін Тарантіно не радував нас своєю роботою. А задумів у нього видно назбиралося стільки, що навіть в один фільм всі не увійшли. Не знаю чи завоював Тарантіно нових прихильнків на прем'єрі „Вбити Білла" у кінотеатрі Київ, а от старим було на що подивитися.
Тарантіно варто міряти його ж таки планкою, піднятою „Резервуарними псами" та „Кримінальним читвом". Отже не просто вискою, а дуже високою. Ну, по-перше, інакше як маркетингом (попса!) поділ фільму на дві частини (томи) і не назвеш. По-друге, так званий авторський трейдмарк у „Вбити Білла" зіграв над ним злий жарт. Фільм просто потонув у крові колишніх наробок, які тут же перетворилися на кліше. Що зміг зробити Тарантіно за шість років, так це вивести свій фільм на зовсім іншій візуальний рівень. Але скільки фільм додав у плані образотворчому, настільки він програв у плані змістовно-концептуальному. Тривіальний сюжет, в якому „Квентіна понесло", дешевий твист в кінці, причеплена наративна філософія воїна та невластива вгадуваність - створює антураж, але не робить погоди. Візьміть „Природжених вбивць" Олівера Стоуна, виріжте соціальний контекст і драму, викиніть Міккі (Вуді Харельсона) і схрестіть це з анти-Ангелами Чарлі. Це і буде коктейль під назвою „Зе кілла оф зе Білла". Калька, трансформована генієм QT і персоніфікована у образі, відтвореному його улюблинецею Умою Турман. Те, що Тарантіно- фетишист стало зрозумілим ще у читві, цього разу він переплюнув сам себе: стільки уваги було виділено ногам (ступням) Уми. Тепер вже всі знатимуть, що у неї „43-тій розтоптаний". Насправді Ума виглядає так само чарівно як і в „Правді про кішок і собак". І, взагалі, варто віддати їй належне, хто-хто, а вона не розчарувала. А от гіпотетичного Білла глядач так і не побачив, Тарантіно приберіг його до другої частини.
Вилиті цвіркаючі галони штучної крові, спазми надмірного і безпідставного вайленсу, в т.ч. в присутності чи то за участю дітей, навіть якщо і в складі аніме - цим Тарантіно хотів здивувати і шокувати. Але явно перебрав.
Екшен у фільмі справді непоганий, що там і казати... Файтінг, хоч і виглядає дещо хаотичним, але достатньо креативний і захоплюючий.
Прикольно, що у дубляжі Білла озвучував той самий актор, що і агента Сміта з „Матриці". До речі, не обійшлося без ремінісценцій на тему „Матриці". Те, що Нео виробляв у кіберпросторі, Блек Мамба (Турман) виробляла у реальному світі.
Саундтрек до фільму просто бомба. Мій сусід по перегляду, респектабельного вигляду чоловік років 45-ти, аж не міг стримати своїх емоцій і час від часу барабанив пальцями по кріслу. І було від чого. Японський рок-ен-ролл кого хочеш заведе...
Загалом фільм сподобався, але до культовості попередніх робіт йому дуже далеко. У будь-якому випадку чекатиму на продовження, щоб скласти остаточну думку.
Рецензія на фільм Убити Білла. Фільм 1 0  
Alive 09 січня 2006
Коментарі
 
Ім’я
22 лютого 2017
Ваш коментар
Скільки рук має людина?
 
шість
Чотири
девять
Вісім
Дві
П’ять

Підписатися на обговорення
Оцінка автора
7,8 Рейтинг
фильма
Всього оцінок: 4