Urbi et orbi - Місту і світу - рецензія на фільм Мюнхен

Увійти через
Реєстрація
 
Urbi et orbi - Місту і світу
 
Фільм "Мюнхен"
Кожене нове творіння Стівена Спілберга - це подія довгоочікувана та неординарна. Фільм „Мюнхен", прем'єра, якого відбулася у кінотеатрі „Київ", притягував своєю трагічністю і контроверсійністю. Екранізація Мюнхенської бойні та історії, яка викликана під враженням від цих подій - грунт хиткий та вибухонебезпечний. „Мюнхен" - це не просто майстерний політичний тріллер - це гірка історія, що відбулася і засторога тому, що відбувається і може відбутися.
Такий фільм міг поставити і зробити лише Спліберг. Сам будучи євреєм він не ризикував бути звинуваченим у антисемітизмі, проте небезпека наштовхнутися на ніщивну критику з боку ізраїльтян все-таки існувала. З іншої сторони, авторське трактування, відтворені звірства і переказ пост-мюнхенських подій не могли не бути вороже сприйняті зі сторони арабського світу і Палестини зокрема. Спілберг займає певну об'єктивну над-конфліктну позицію. Не обравши жодної із сторін, він намагається відтворити обидві сторони історії і дати своє морально-етичне бачення. В результаті, безжалісне око підвладних йому камер пройшлося і по нації, яка іде на компроміс поступаючись своїми цінностями, і по жахливій і нелюдській ескалації витків нового терору.
Фільм з перших кадрів кидає глядача у динамічний документально-художній вир. Події навколо захоплення і страти членів ізраїльської Олімпійської команди палестинським екстремістським угрупуванням „Чорний Вересень" у Мюнхені 1972 року відбуваються у тісному хронометражі та історичній достовірності. За тим іде сюжет, у якому реальність та художня інтерпретація то переплітаються, то перекривають одна одну. Уряд Ізраїлю приймає рішення відповісти рішуче і жорстко - всі причетні до організації теракту повинні бути знищені. До здійснення плану помсти силові міністри та прем'єр-міністр Голда Меєр залучають відданого офіцера Авнера (Ерік Бана), співробітника секретної ізраїльської служби Моссад. Авнер виходить із рядів Моссаду, отримує необхідну фінансову підтримку, команду агентів та ліцензію на вбивство. І починається пошук і відлік жертв...
7 років з часів „Спасіння рядового Райяна", Спліберг не брався за серйозне, нерозважальне кіно. І, чесно кажучи, в деяких аспектах „Мюнхен" приємно здивував. Ніякого „заїкання" про демократію, ніякого зайвого пафосу та неправдоподібних сентиментів, ніяких преференцій та виправдань - адже лише такою ціною можна передати те, що заслуговує бути правдою/істиною. Агресія породжує ще більшу агресію, відповідь на терор веде до нових жертв, ворожнечі і війни. І чи не натякав Спілберг на події 11 вересня 2001 року у останній сцені на фоні високої нью-йоркської забудови?
Спілберг навмисно і провокаційно розміщує по сюжету сцени сімейної ідилії, затишку і щастя, надаючи епізодам вбивств і терактів кричущого контрасту. Веселі застольні балачки, приготування їжі та мелодраматичні вставки змінюються на неймовірне нагнітання тривоги, блискавичну розкадровку і приголомшуючі звукові ефекти. І все це відбувається у напрочуд правдоподібно переданій атмосфері 70-тих. У Спілберга ніколи не було проблем із акторським складом - Ерік Бана, Деніел Крейг (новий Джеймс Бонд), Метью Кассовіц та Джефрі Раш - всі на своїх місцях і блискуче справляються зі своєю роботою. Особливого шарму у фільм додає персонаж Папа (Майкл Лонгсдейл) зі своїм світом і своєю неповторною філософією. Наративна манера Папа нагадує іншого героя Лонгсдейла у шпигунському фільмі „Ронін".
Отже, як і передбачалося „Мюнхен" - фільм важкий, суперечливий і неоднозначний. Він спонукає до роздумів і будить тривогу за завтрашній день.
„Мюнхен" - фільм - вчинок, фільм - позиція.
4/4
Рецензія на фільм Мюнхен 0  
Alive 03 лютого 2006
Коментарі
 
Ім’я
24 травня 2017
Ваш коментар
Як звали Карла Маркса?
 
Піт
Фрідріх
Карл
Маркс
Енгельс
Бред

Підписатися на обговорення
Оцінка автора
8,3 Рейтинг
фильма
Всього оцінок: 7






fk tw G+