Реквієм... По мрії... - рецензія на фільм Реквієм по мрії

Увійти через
Реєстрація
 
Реквієм... По мрії...
 
Фільм "Реквієм по мрії"
Реквієм... По мрії... Не так багато фільмів, які попадають у саму десятку. Цей попадає так, що аж зашкалює. Зіниці розширяються до найбільших амплітуд і не реагують на світло... А мрія, яка здавалося так близько, стає нічим іншим як утопією. Безконечне телевізійне мотиваційне шоу, яке витісняє життя і стає ним. Життя не елегантно згаяне як у Майкла Хатчінса з INXS, воно просто загублене, пошматоване і викинуте на саме дно. В кожного по своєму, але неодмінно так. Рабство своєї наркотичної залежності саме будує світ, в якому немає більше мрій, кохання, реальності – вони всі підмінені кислотою, хімікаліями, пігулками, ширками, косяками, що приносять лише одне бажання - руйнувати себе. Немає вороття назад – звучить реквієм по мрії.
<br>Щоб зрозуміти мистецьку цінність “Реквієма” я мимоволі порівнююпротиставляю цей фільм іншому фільму “Траффік” Стівена Содерберга, який занадто багато був номінований, щоб про нього говорити критично. Але торкаючись теми наркоманії перший досліджує (з прискіпливістю і детальністю паталого-анатома) долі людей-жертв, тоді як інший викриває цю ж саму проблему з вертолітного польоту, а людський фактор у порівнянні наївно слабкий - накладай на нього хоч жовтий, хоч синій фільтри, або взагалі без них...
<br><br>
Робота по монтажу і візуальних ефектах “Реквієма” просто колосальна, стільки задіяно прийомів та засобів: розділені екрани однієї сцени з різними ступенями деталізації, смислові ряди (пакет з коком, висипка, доларова банкнота, скрутка, занюшка, процеси в організмі під мікроскопом, розширення зіниць), уповільненняпришвидшення навколишнього відносно дійової особи, ракурси з камери закріпленої (зафіксованої) на певній відстані від голови (як у пілотів формули 1), тощо. Музична тема, власне сам реквієм, ближче до кінця фільму вже практично розриває мозок і звучить в голові навіть після титрів, а кислотні відтінки додають відчуття приходу. Остаточно пресує кульмінація фільму, коли камера вихоплює кожного героя на якусь мить, де розручене кінематографічне коло з елементів порно, лоботомії, ампутації, болю, скандування, під надривне виття музики закінчується порожнечею. Додайте до всього цього просто вражаючу акторську роботу Елен Берстін (була номінована на Оскар за Кращу жіночу роль, а її перевтіленняперетворення у фільмі просто вбиває), Яред Лєто (пам”ятаєте блондина у “Бійцівському клубі”, якого персонаж Едварда Нортона буквально розмазав промовляючи “Я хотів вбити кожну панду, яка не розмножується для збереження свого біологічного виду”), Марлона Вейянса (широкому загалу відомого як сценариста і виконавця ролі Коротенького (Shorty) у ”Страшному кіно 1,2”. Здається тільки у “Підземеллі Дракона” (Dangeons and Dragins) він не грав наркомана) та Дженіфер Конеллі (прикраса інтимно-ліричної частини і уособлення граничного трагізму падіння на саме дно).
<br><br>
Як виявляється, смерть – це не саме найстрашніше, що може трапитися з людиною. Страшніше інше, коли відбувається повернення до концепції “Все, що я хочу у житті – так це, трохи миру і спокою”, але це вже не той мир і далеко не той спокій, як і тіло, свідомість і розум.
Рецензія на фільм Реквієм по мрії 1  
Alive 17 січня 2007
Коментарі
 
Ім’я
23 березня 2017
Ваш коментар
Скільки рук має людина?
 
шість
П’ять
Чотири
девять
Вісім
Дві

Підписатися на обговорення
Оцінка автора
8,5 Рейтинг
фильма
Всього оцінок: 14