Vida de perro
Рецензія на фільм:
21 грам
Не встили вгамуватися пристрасті по Христу, як на суд глядача висунуто нову стрічку від автора культової
„Суки любові" Алехандро Інарріту. Цього разу шанувальникам серйозного кіно, що заповнили синій зал „Київської Русі", у хаосі життєвих хитросплетінь і негараздів „21 грама" пропонувалося з'ясувати скільки все-таки важить життя.
Обліплений купою нагород та заслуженого визнання після
„Суки любові" Інарріту задумав повторити свій успіх. Хоч в одну й ту саму воду двічі не увійдеш, змінилося не так вже й багато. Якщо не брати до уваги сюжет, акторів та порізану хронологію фільма, то „21 грам" можна було б сміливо назвати „Сука життя". Проте на концептуальному рівні все-таки відбулися певні кардинальні зміни. До пошматованої валки, увінчаної безвихіддю та болем додалася вагомі релігійні та філософські елементи, що принесли жалісні промінчики надії, спокути гріхів та очищеної совісті.
Сюжет. З однієї сторони - вмираючий математик (Шон Пенн), якому необіхна пересадка серця. З другої - колишній зек (дель Торо), який намагається почати нове життя і знайти себе у Христі. А з третьої - жінка (Наомі Уоттс), яка в результаті нещасного випадку втрачає двох дочок і чоловіка. Кожна із трьох сюжетних ліній, вже сама по собі драматична. Але справжня драма полягає у тому, що вбивцею стає зек, а донором серця - чоловік героїні Уоттс і все тільки починається...
Технічна сторона. Зрозуміло, що фільм знімався у нормальній хронології, а вже потім потрапивши на монтажний стіл над ним попрацювали із завидним садо-мазо. Хоч і не було це геніальніше „Мементо" Нолана, проте із самого початку фільм змушує добряче напружитись щоб добрати купи у розрізнених клаптях з героїв та часових відрізків.
Зйомки „з плеча" в Інарріту значно стабільніші ніж у Трієра - глядачу не потрібно витрачати час щоб призвичаїтись. А його тяга до крупних планів може поконкурувати хіба що з його ж тягою до граничного натруалізму. Зображення проведено через фільтри далеко не оптимістичих кольорів, але без фанатизму „Суки любові". Безрадісність того, що відбувається доповнюється занепадом в деталях інетер'єру. Загальне враження доповнює саундтрек, який місцями зривається на запили по нервах як в „Реквіємі по мрії".
Акторський склад та гра. Тріо з Наомі Уоттс, Шона Пенна та Бенсіціо Дель Торо чи не найпотужніше за останній час. Їх гру навіть не зміг зіпсувати вцілому нормальний дубляж. Не покидало відчуття, що герої, яких вони грають - живі, не надумані, справжні люди з справжнім 21 грамом.
В решті решт, слова героя Шона Пенна дають відповідь на рядок з теглайну (Скільки важить життя?) і породжують нові запитання:
„Кажуть в момент смерті, людина втрачає 21 грам ваги. Але скількома життями ми живемо? Скільки разів ми вмираємо? Скльки можна вмістити в ці 21-ні грами?"