Грузинська "лоліта" зваблює Сидіхіна у фільмі "27 украдених поцілунків" - рецензія на фільм 27 украдених поцілунків

Увійти через
Реєстрація
 
Грузинська "лоліта" зваблює Сидіхіна у фільмі "27 украдених поцілунків"
 
Фільм "27 украдених поцілунків"
Близькі, майже родинні, стосунки грузинського та французького кінематографів (як і світове визнання найвищої якості вин Грузії та Франції) перевірені часом. Стрічка грузинського режисера Нани Джорджадзе "27 украдених поцілунків", презентована в рамках минулорічної "Молодості" в категорії "Еротоманія", видається логічним продовженням розвитку грузино-французького кінозв'язку.
Акторський склад стрічки, принаймні, частково, є зірковим. Свою прихильність до грузинського кіно в черговий раз продемонстрував найвідоміший французький комік 70-х років П'єр Рішар. (Нагадаємо, що Рішар вже знімався у тієї ж таки Джорджадзе в фільмі "1001 рецепт закоханого кухаря", який у 1997 році було номіновано на "Оскар" як найкращий іноземний фільм.)
У "27 украдених поцілунках" також знялися відомий пітерський актор Євген Сидіхін ("Російський транзит", "Ретро втрьох", "Манія Жизелі", "Вовча кров", "Паром", "Анна Каренина", "Операція "Люцифер", "Діти чавунних богів", "Прорва", "Бандитський Петербург") та "войовнича попелюшка" Амалія Мордвинова-Гольданська ("Сни", "Фатальні яйця", "Вор", "Дорога до раю", "Полювання на Попелюшку").
Але безперечним відкриттям стрічки стала 14-річна тбіліська школярка Ніно Куханідзе, яка зіграла головну роль дівчинки Сибіли. В фільмі також дебютує юний Шалва Іашвілі, що грає закоханого в Сибілу хлопця, від імені якого власне й ведеться розповідь.
Основа сюжету стрічки - це любовний трикутник а-ля "Набоков навпаки". 14-річна Сибіла (Куханідзе) домагається кохання 41-річного вдівця Олександра (Сидіхін), а його 14-річний син Мікі (Іашвілі) аж до шлункового розладу закохується в Сибілу. Сибіла нібито й не проти залицянь Мікі, але водночас не може побороти своє шалене, не по-дитячому пристрастне, але по-дитячому безкомпромісне кохання до Олександра. Мікі, в свою чергу, ні за що не поступиться місцем біля коханої своєму батькові, а Олександр, хоч і кохається майже з усіма жінками містечка, не зважується піти на зв'язок із неповнолітньою школяркою. Ситуація, як бачимо, безвихідна, і розв'язка не передбачає нічого доброго. Незважаючи на це, фільм сповнений тонкого грузинського гумору та природньої еротики.
Високу еротичну тональність фільму задають дві жінки - А.Мордвинова та юна Н. Куханідзе (адже відомо що на півдні дівчата дозрівають рано - а в 14 років грузинкам вже можна одружуватися). Кожна поява в кадрі Мордвінової - яскравий еротичний виклик - Амалія грає одружену німфоманку-балерину Вероніку, яка майже не приховує своїх щоденних пригод з різними чоловіками. Кумедні ситуації, у які потрапляють Вероніка та її коханці, балансують на грані сміху та сліз. Але навіть неабиякі природні дані та блискучі акторські здібності Мордвинової не затьмарюють чарівності юної Ніно, чиє гарне молоде тіло, не за віком дорослі очі, нестандартне обличчя, відсутність комплексів у поведінці та низький голос з магнетичним акцентом здатні звести з розуму будь-якого чоловіка. (Подейкують, що після зйомок у "27 вкрадених поцілунках" Ніно попрямувала до Голівуду і, мабуть, незабаром ми побачимо її серед номінантів на "Оскар".)
А от герой Сидіхіна (чи то астронома, чи просто сторожа старої обсерваторії) на тлі таких "гарячих" жінок видається якимсь... млявим. Начебто всі містечкові жінки від нього в захваті, називають "білокурим Тарзаном" (!) та мліють від одного його імені, проте глядачеві чомусь незрозуміло: що ж у тому Олександрі такого особливого?. . Може, його здатність завжди тримати чоловіче "причиндалля" у бойовій готовності? Так цим нібито може похвалитися багато хто з грузинських представників "сильної статі"... Чи привабливість росіянина в тому, що він - білявий серед чорнявих? Хоча під час перегляду стрічки здається, що краще б всі жіночки "повелися" на Рішара, який з роками набув тієї чоловічої привабливості, якої не мав її навіть у молодості.
На перший погляд, видаються дещо "недоробленими" ще декілька моментів. Приміром, на екрані - гори, чудернацька архітектура гірського грузинського містечка, а наприкінці раптом з'являється море, яке нібито має бути далеченько від місця подій. Те саме відбувається і з часом - на екрані з'являються цивільна та бойова техніка з різних епох, поблизу міста йдуть чи боєві дії, чи навчання, і раптом - закритий показ "Еммануелі"... в заводському клубі. Але під час перегляду поступово розумієш, що відсутність чітко визначених місця та часу дії надає стрічці певної феєричності - і отже, дозволяє трохи відійти від реальності. (Саме тому, приміром, дивакуватий французький капітан (Рішар) може спокійно роз'їжджати містом на своєму велетенському металевому човні на колесах у пошуках моря.)
До речі, всі події відбуваються в супроводі музики культового югославського композитора Горана Бреговича, який написав саундтреки до фільмів "Сни Аризони", "Час циган", "Андеграунд", "Біла кицька чорний кіт", "Королева Марго".
До того ж "27 украдених поцілунків" знімав один із найвизнаніших операторів сучасного світового кіно - грек Федон Папамайкл, серед робіт якого - мінісеріал Олівера Стоуна "Дикі пальми", "Феномен" з Джоном Траволтою, "Відчепись від зірок" Ніка Кассаветіса" та два останніх фільма Віма Вендерса "Отель мільйон доларів" і "Vill passiert".
Варто додати, що стрічка "27 украдених поцілунків" отримала в 2000-му році приз за найкращу режисерську та операторську роботу на Міжнародному кінофестивалі в Авіньоні (Франція), в тому ж році - номінацію на нагороду Европейської академії за найкращий сценарій, а в 2001-му році - спеціальний приз жюрі Брюсельського міжнародного кінофестивалю.
Рецензія на фільм 27 украдених поцілунків 0  
Аліса Сова 29 грудня 2005
Коментарі
 
Ім’я
26 березня 2017
Ваш коментар
Яка вода?
 
суха
залізна
тверда
зибуча
Квадратна
мокра

Підписатися на обговорення
Оцінка автора
7 Рейтинг
фильма
Всього оцінок: 1