Властелин колец: возвращение короля (от Алисы Совы) - рецензія на фільм Володар перснів: Повернення короля

Увійти через
Реєстрація
 
Властелин колец: возвращение короля (от Алисы Совы)
 
Фільм "Володар перснів: Повернення короля"
За своє свідоме життя я не пам'ятаю випадків, коли білети в кіно бронювалися на сеанс о восьмій годині ранку. Я взагалі не пам'ятаю таких сеансів. Але 2 тижні тому я стала свідком такого прецеденту: колежанка забронювала квитки на "Повернення короля", і погодилася встати в таку рань у неділю, бо квитки на інші сеанси були відсутні на найближчі три дні…
Інша дівчина приїхала на вихідні зі Львова, аби подивитись третього "Володаря кілець" у першій вікенд, і їй довелося добряче поїздити містом, аби мати змогу це зробити. Врешті квитки виявилися лише в "Кінопанорамі". А коли через тиждень після прем'єри, я таки потрапила на цей фільм у "Жовтні", то поруч зі мною сиділа жінка, яка, за її словами, 15 років не була в кіно. Таким чином "Володар кілець" вже виходить за межі кінематографу і стає соціальними явищем. Явищем, яке не можна пропустити і за учать у якому треба боротися.
Володар чотирьох "Золотих глобусів" та 11 номінацій на цьогорічний "Оскар" за перші три тижні світового прокату 771 млн. доларів, що більше ніж у 7 разів перевищує бюджет останньої серії трилогій. Сьогодні ж студія New line cinema продовжує збирати грошики, учасники проекту готуються отримувати чергові нагороди, режисер Пітер Джексон вже трудиться над сценарієм нового блокбастеру (як відомо це буде ремейк "Кінг Конгу"), а народ продовжує сунути у кінотеатри, аби подивитись на це диво 21 століття.
Оцінювати таку кіноподію завжди складно. Бо на фоні зусібічних заяв про геніальність та неперевершеність стрічки виникає спокуса не піддатись масовому психозу і заявити щось радикально протилежне. Отже, в будь-якому разі оцінка знаходитиметься під тим чи іншим впливом: або позитивна - адже, всім сподобалося, значить в тому щось таки є, або критична - не хочу бути як усі, маю власну думку. Так само і сприйняття такої оцінки з боку буде підпорядковане аналогічним принципам. При чому у першому випадку тебе звинуватять у плагіаті, а в другому у нерозумінні прекрасного та бажанні "випендритися". Але, попри все, переломити себе і зображати нелюдський захват все ж не виходить.
Стрічка добра, якісна, можна навіть сказати - доброякісна. Але такими і мають бути фільми, інакше навіщо взагалі їх робити. Головна відміна її від інших - це, звичайно, масштабність розмаху. І головна заслуга Пітера Джексона у тому, що він на цей розмах насмілився і спромігся його реалізувати. Крім того, "Володар кілець" є яскравим представником серіального руху сучасного кінематографу. Кінопрокат, що переживає своє бурхливе відродження, все більше спирається на напрацьовані телебаченням прийоми, і перед наші очі з'являються "Матриці", "Кіл Біли" та "Володарі".
Не вдаючись до набридлих всім порівнянь із літературним твором, або третьої частини з попередніми двома, спробую визначити паралелі за характером емоційного впливу в межах згадуваної групи кіносеріалів.
На прикладі невеличкої фокус-групи, можна приблизно визначити уподобання певних соціальних груп і їх реакції на фільм "Володар кілець".
Отже, найгарячіші прихильники "Матриці", вони ж програмери, сісадміни і пр., сприйматимуть "Повернення короля" без особливого ентузіазму, часто виходитимуть курити під час сеансу і скаржитимуться на надмірну затягнутість ліричних сцен, хоча в "Матриці" ці сцени не менш огидно затягнуті, та й до того ж з недоречно тупуватими діалогами. Вони не підуть дивитися стрічку другий (третій, четвертий) раз у кінотеатр, як це було з "Матрицею"), але можливо скачають її на диск і, звичайно, з нетерпінням чекатимуть "гоблінського" перекладу. В свою чергу молоді художники - студенти та випускники академій мистецтв - нададуть перевагу затягнутості "Кіл Біла", назвуть її більш естетичною та стильною.
Та якщо Тарантіно свідомо тягнув резину, аби отримати на виході дві серії, то, як відомо, у Джексона так проблема не стояла. Навпаки, відзнятого матеріалу вистачило б на цілих три серії замість одного "Повернення короля". І логічним навіть для найгарячіших прихильників Пітера Джексона видається невелике скорочення довгих і ніжних поглядів та пристрасних обіймів героїв-переможців за рахунок збереження досить значущих сцен з Саруманом, які б багато що пояснили. Та й досі пачками продовжують надходити листи від фанатів, що вимагають повернення Крістофера Лі (Сарумана) у стрічку. Дійсно, Сарумана так майстерно вирізали з останньої серії трилогії, що вона навіть отримала номінацію на Оскар за монтаж.
Багатьох непокоїть думка: заради чого це було зроблено? Можливо, це був, як деякі кажуть, прийом для розширення аудиторії за рахунок любителів мелодрам. А, можливо, якщо згадати "трешеве" та провокаційне минуле Джексона, то була чергова провокація, пародія, такий собі стьоб, на який треба реагувати якщо й не гучним сміхом, то принаймні стриманими усмішками, як це й робив багато хто в глядацькому залі. На користь цієї на перший погляд неправдоподібної версії говорять і інші більш очевидні відсили до "трешу": Гендальф ефективно і не без задоволення лупцює Денетора своїм чарівним посохом; маленький хобіт, що мчить у бій в одному сідлі з Еовін, так пристрасно промовляє "Моя пані!", наче зараз почнеться еротичний фільм для любителів збочень; останній діалог Фродо та Більбо: "А де те кільце, що я тобі дав колись? Я його загубив. Шкода, хотілось його ще раз потримати". А можливо, зосередженість на крупних планах облич, довга фіксація їх застиглого, або не дуже, виразу є наслідком впливу східного кінематографу, в якому естетика кінопортрету має велике значення. Та й Нова Зеландія все ж який не який схід.
Та повернемося до соціальних груп. Здається, найбільш вдячною аудиторією виявляться інженери-практики: будівельники, конструктори, раціоналізатори, як не за освітою та основним родом діяльності, так за станом душі. Вони насолоджуватимуться і природними краєвидами і грандіозними декораціями і яскравими батальними сценами, стійко сприйматимуть сльози-соплі у кінці, вибачаючи все і агресивно реагуючи на критику з боку менш захоплених глядачів. Вони обов'язково підуть на фільм ще раз та ще й потягнуть з собою своїх батьків, старших братів, тіток, дядьків, а, можливо, і бабусь. Стосовно останніх можу сказати, що вони, звичайно, будуть вдячні за таку до них увагу, але сприйматимуть стрічку без особливого захвату. Ну і, звичайно, вищезгадувані романтики обов'язково придбають собі режисерську версію і саундтрек. Хоча, на мій погляд, на відміну від "кілбілівського", легке насвистування з якого я чую майже щоразу проходячи коридорами нашої контори, відокремлений саундтрек до "Повернення короля" є менш життєздатним в плані широкої вживаності. Зате його номіновано на "Оскар", втім як і попередні два.
Спільним у представників всіх груп і глядацьких категорій є згадування як яскравого моменту бойових елефантів, а як негативного - піший похід людей до Чорних воріт. Мене також не жарт зацікавило, що хотів сказати цим Джексон (бо Толкієн цього не казав, в нього кінниця таки згадувалась) - чи то в них всі коні загинули в нерівному бою з мамонтами, чи вони це зробили із солідарності з пішими орками, чи вони просто такі собі мазохісти? Під час же бою з "елефантами" не давала спокою думка - як же то коні не бояться тих монстрів і слухняно скачуть прямо між їх стовпоподібними ногами, адже вони, вочевидь, бачать таке диво вперше і не можуть іще бути на те натреновані? Але на це є універсальна відповідь - то все казка і коні казкові. Втім, не зважаючи на казку, багато представників сильної статі розкритикувало епізод, де Еовін вбила назгула разом із його транспортним засобом. Не вірять вони в таке! Але це нормально, бо згадуваний епізод, безперечно, призначався жіночій аудиторії, і, бачте, жодна жінка ще на те не поскаржилася і всі сприйняли як належне. Та й на міжнародній арені питання гендерної рівності актуально як ніколи, адже, наприклад, минулого тижня Парламентська Асамблея Ради Європи позбавила права голосу делегації Ірландії та Мальти через відсутність у їх складі жінок.
Що стосується таких традиційних принад для жінок як гарні та мужні чоловіки, то вони виглядали досить суперечливо. З одного боку - безліч крутих хлопців, а з іншого - жодного такого, щоб зрівнявся за рейтингом сексапільності із Нео-Кіану Рівзом з "Матриці". Король якійсь занадто інтелектуальний та правильний, хобіти по-перше весь час цілуються між собою, а по-друге можуть спровокувати у нормальної жінки лише думки про педофілію, а "душка" Лєголас, хоч і справді "душка", та спілкується переважно з гномом, інтересу до жінок не виявляє і взагалі якійсь примарний. Є ще Фарамір теж цілком симпатичний, але має нездоровий комплекс у відношенні батька. Отже, виходить щось на зразок ситуації, коли дівчина 5 років вчиться на суто чоловічому факультеті, а одружується в результаті з хлопцем з філологічного.
Втім, не зважаючи на нечувано широкий діапазон аудиторії "Володаря кілець" загалом і "Повернення короля" зокрема, є серед регулярних відвідувачів кінотеатрів люди, які досі не подивились цей фільм і не дуже прагнуть це зробити. Моя подруга репортерка, сучасна і стильна з голови до нігтів, яка цікавиться абсолютно всім, що має гучний розголос, від Вєркі Сердючки до братів Кличків, не забуваючи при цьому регулярно відвідувати органний та тренажерний зали, не подивилась жодного "Володаря" навіть на диску. Натомість, вона з нетерпінням чекала на "Кіл Біла", рахувала дні до прем'єри і зусиллям волі змушувала себе не торкатися касети, яку вже передивилися всі інші члени сім'ї, аби не зіпсувати перше враження. Варто додати, що диск із саундтреком вона мала ще за місяць до прем'єри. Інший приклад, це молодий та не менш стильний журналіст, який два тижні питав мене: "Що піти подивитись у кіно?", і отримавши у відповідь: "Повернення короля", урочисто обіцяв завтра же поділися враженнями. Але ні завтра ні післязавтра вражень не було. А днями він розповів, що має диск, але коли поставив, то був настільки неприємно вражений натуралістичними подробицями першої сцени, що вирішив перегляд відкласти до більш відповідного настрою.
Тобто я хочу сказати, що, якщо ви з яких причин не подивились третю частину "Володаря", це ще не причина для розвитку комплексу меншовартості. Просто з якихось причин ви не потрапили у глядацьку аудиторію цього фільму. Ідіть дивиться "Труднощі перекладу", "Останнього самурая", "Холодну гору" та "Таємничу ріку", щось з цього обов'язково має сподобатись. Для особливо стильних можу порекомендувати ще одного оскарівського номінанта - анімаційний фільм "Тріо з Бельвілю". За останні два тижні сама я переглянула його аж три рази і, як буде раптом іти у нас в кінотеатрах, піду ще.
Що ж стосується моїх подальших відносин з "Поверненням короля", то, напевне, я зачекаю, коли представники найбільш вдячної категорії дістануть режисерську версію, і з задоволенням подивлюсь все це ще раз але у більш повному варіанті.
Рецензія на фільм Володар перснів: Повернення короля 0  
Аліса Сова 03 січня 2006
Коментарі
 
Ім’я
30 березня 2017
Ваш коментар
Скількі буде два помножено на два?
 
сім
чотири
шість
вісім
два
один

Підписатися на обговорення
Оцінка автора
8,7 Рейтинг
фильма
Всього оцінок: 19