Дебілізація


Рецензия на фильм: Аннигиляция
Фильм Аннигиляция

Лаври фільмів Андрія Тарковського, а також усіх творів, за мотивами яких зняті його фільми, багатьом кінематографістам не дають спокійно спати вночі. Ось вони і пробують клепати щось схоже. Фільм «Анігіляція» - один з численних прикладів цього.

Сюжет фільму такий. На узбережжя США падає загадковий метеорит. Територія навколо місця падіння, яку пізніше назвали «Мерехтінням», а не банальним словом «Зона», починає наповнюватися загадковими аномаліями. «Зону» огородили, найближчі містечка евакуювали, але намалювалась проблема: усі експедиції, які були послані на розвідку в «Зону», зникають, а сама «Зона» збільшується і з часом може поглинути всю планету. Біологу Ліні до цього немає діла, поки до неї не повертається чоловік-військовий, якого вона вважала загиблим на спецзавданні. Той, виявляється, ходив у «Зону», але виявився єдиним, хто повернувся. Правда, поганий стан його здоров’я говорить, що без наслідків не обійшлося. Спецслужби готують чергову експедицію в «Зону», і Ліна приєднується до неї…

Хоча офіційно даний фільм не є ні екранізацією роману братів Стругацьких «Пікнік на узбіччі», ні спробою перезняти фільм «Сталкер» Тарковського, запозичень з обох творів у «Анігіляції» достатньо для виникнення відчуття, що даний фільм - це американська копія цих культових творів. Бліда копія, до речі.

В основі сюжету «Анігіляції» - однойменний роман Джеффа Вандермеєра, який є першим у вже традиційній трилогії. І якби фільм окупився в прокаті, то був би ризик виходу екранізацій усіх трьох романів. Але прокатники з «Paramount Pictures» та «Skydance Media», передчуваючи недобре, продали права на прокат телеканалу «Netflix», який вже став рятівним колом для багатьох сумнівних кінопроектів. В режисерському кріслі – Алекс Гарленд, який настрочив сценарії до таких хороших фільмів, як «28 днів по тому» (2002), «Sunshine» (2007) і «Дредд» (2012), а також є автором роману «Пляж», який також був екранізований. Але щойно Алекс почав займатися режисерською діяльністю, почалися проблеми: вийшов нуднющий фільм «Ex Machina» про онаніста… даруйте, програміста, який закохався у вірус Ебола…, даруйте, робота зі штучним інтелектом на рівні людського; тепер ось «Анігіляція».

Проблема фільму не лише у тому, що він страшно нудний і затягнений в плані хронометражу. Куди сильніше фільму шкодить відсутність чіткого і зрозумілого сюжету, який складається з купи нісенітниць, логічний дір і сюжетних недомовок в стилі «додумай сам». І ось це сюжетне місиво в наш час критики називають «розумною фантастикою».

Логіка у даному фільмі забилась в куток і виє. Як відомо із сюжету фільму, експедиції у «Зону» посилають вже три роки, але ніхто не повертається. Чому людей продовжують гнати на забій, а не відправлять «дрони» чи пересувних роботів для зйомок і збору зразків – неясно. Техніка у «Зоні», судячи зі знайдених карток пам’яті та відеокамер, працює безвідмовно. Яким чином чоловік головної героїні непомітно пройшов через військовий кордон навколо «Зони»? Чому в небезпечну, але необхідну для виживання людства експедицію відправляють істеричок, людей ненавчених військовій справі, схильних до самогубства і у яких явні проблеми з головою? І який смисл фіналу? Питань буде багато. А пара нудних сцен «потасовок» з місцевою фауною остаточно перетворюють фільм в низькопробне експлуатаційне кіно.

Можливо, хтось буде вишукувати в сюжеті якийсь глибокий смисл. Але навіщо глядачеві вишукувати глибокий смисл у фільмі, де відсутній цілісний сюжет? Це ж явно не фільм в стилі Девіда Лінча.

Акторська гра у фільмі дуже погана. Майже усі актори ведуть себе, як відморожені. Потуги на акторську гру проявляють лише двоє: перша – це Наталі Портман, яка дійсно старається грати, тому її персонаж, біолог Ліна, найбільш яскравий, незважаючи на те, що вона ще та шалава з незрозумілою філософією; друга – це Джина Родрігес, яка зобразила істеричну латиноамериканку.

В технічному плані фільм вийшов неоднозначним. Є непогана операторська робота з добре підібраними ракурсами і планами, що компенсується дивним монтажем, через який неодноразово виникає враження, що було пропущено цілий епізод фільму. Є слабенька комп’ютерна графіка, яка особливо помітна там, де на зйомках був зелений фон або там, де в кадрі з’являються тварини, які мутували. Але це компенсується безмежно красивими декораціями, в яких присутня широка палітра кольорів: тут є дивакуваті квіти, дерева, красиві нарости на будівлях, що символізують спотворену аномаліями природу, чарівні ліси і болітця – все виглядає дуже гарно. Якби ще над сюжетом так гарно потрудилися, як над декораціями.

Вердикт. «Анігіляція» - слабенький і дуже нудний фантастичний трилер з дірявим сюжетом і проблемами з логікою. Хороша гра Наталі Портман і красиві декорації – точно не ті риси, які врятують цей двогодинний фільм. Це не «Анігіляція», це «Дебілізація».

0
Зорян 16 апреля 2018
Like

Имя:
14 августа 2020
Ваш отзыв
Оператор007
Оператор007 (Киев) 28 мая 2018 19:06
0

Тарас 05 травня 2018 18:44
Ех, Зорян, Зорян! Начебто 29 рочків вже за плечима... ((
Саме так, Зорянчик на відміну від Тараса нічого не зрозумів
.
Тарас
Тарас (Киев) 05 мая 2018 18:44
-1

Ех, Зорян, Зорян! Начебто 29 рочків вже за плечима... ((
.

Другие рецензии автора


Незрозумілі кримінальні розбірки у Кам’янці-Подільському Незрозумілі кримінальні розбірки у Кам’янці-Подільському

Рецензія на фільм «Одного разу в місті на Камені»

11 августа 2020
Неспокійна гавань Неспокійна гавань

Рецензія на фільм "Гавань" (2004)

11 августа 2020
«Правдива» неправда «Правдива» неправда

Рецензія на фільм «Правдива історія банди Келлі»

12 мая 2020
Тільки для фанатів Тільки для фанатів

Рецензія на фільм «Джей та Мовчазний Боб: Перезавантаження».

30 апреля 2020
Кохана, ми вбиваємо дітей Кохана, ми вбиваємо дітей

Рецензія на фільм "Мама і Тато"

26 апреля 2020