Дебілізація - рецензия на фильм Аннигиляция

Войти через
Регистрация
 
Дебілізація
 
Фильм Аннигиляция

Лаври фільмів Андрія Тарковського, а також усіх творів, за мотивами яких зняті його фільми, багатьом кінематографістам не дають спокійно спати вночі. Ось вони і пробують клепати щось схоже. Фільм «Анігіляція» - один з численних прикладів цього.

Сюжет фільму такий. На узбережжя США падає загадковий метеорит. Територія навколо місця падіння, яку пізніше назвали «Мерехтінням», а не банальним словом «Зона», починає наповнюватися загадковими аномаліями. «Зону» огородили, найближчі містечка евакуювали, але намалювалась проблема: усі експедиції, які були послані на розвідку в «Зону», зникають, а сама «Зона» збільшується і з часом може поглинути всю планету. Біологу Ліні до цього немає діла, поки до неї не повертається чоловік-військовий, якого вона вважала загиблим на спецзавданні. Той, виявляється, ходив у «Зону», але виявився єдиним, хто повернувся. Правда, поганий стан його здоров’я говорить, що без наслідків не обійшлося. Спецслужби готують чергову експедицію в «Зону», і Ліна приєднується до неї…

Хоча офіційно даний фільм не є ні екранізацією роману братів Стругацьких «Пікнік на узбіччі», ні спробою перезняти фільм «Сталкер» Тарковського, запозичень з обох творів у «Анігіляції» достатньо для виникнення відчуття, що даний фільм - це американська копія цих культових творів. Бліда копія, до речі.

В основі сюжету «Анігіляції» - однойменний роман Джеффа Вандермеєра, який є першим у вже традиційній трилогії. І якби фільм окупився в прокаті, то був би ризик виходу екранізацій усіх трьох романів. Але прокатники з «Paramount Pictures» та «Skydance Media», передчуваючи недобре, продали права на прокат телеканалу «Netflix», який вже став рятівним колом для багатьох сумнівних кінопроектів. В режисерському кріслі – Алекс Гарленд, який настрочив сценарії до таких хороших фільмів, як «28 днів по тому» (2002), «Sunshine» (2007) і «Дредд» (2012), а також є автором роману «Пляж», який також був екранізований. Але щойно Алекс почав займатися режисерською діяльністю, почалися проблеми: вийшов нуднющий фільм «Ex Machina» про онаніста… даруйте, програміста, який закохався у вірус Ебола…, даруйте, робота зі штучним інтелектом на рівні людського; тепер ось «Анігіляція».

Проблема фільму не лише у тому, що він страшно нудний і затягнений в плані хронометражу. Куди сильніше фільму шкодить відсутність чіткого і зрозумілого сюжету, який складається з купи нісенітниць, логічний дір і сюжетних недомовок в стилі «додумай сам». І ось це сюжетне місиво в наш час критики називають «розумною фантастикою».

Логіка у даному фільмі забилась в куток і виє. Як відомо із сюжету фільму, експедиції у «Зону» посилають вже три роки, але ніхто не повертається. Чому людей продовжують гнати на забій, а не відправлять «дрони» чи пересувних роботів для зйомок і збору зразків – неясно. Техніка у «Зоні», судячи зі знайдених карток пам’яті та відеокамер, працює безвідмовно. Яким чином чоловік головної героїні непомітно пройшов через військовий кордон навколо «Зони»? Чому в небезпечну, але необхідну для виживання людства експедицію відправляють істеричок, людей ненавчених військовій справі, схильних до самогубства і у яких явні проблеми з головою? І який смисл фіналу? Питань буде багато. А пара нудних сцен «потасовок» з місцевою фауною остаточно перетворюють фільм в низькопробне експлуатаційне кіно.

Можливо, хтось буде вишукувати в сюжеті якийсь глибокий смисл. Але навіщо глядачеві вишукувати глибокий смисл у фільмі, де відсутній цілісний сюжет? Це ж явно не фільм в стилі Девіда Лінча.

Акторська гра у фільмі дуже погана. Майже усі актори ведуть себе, як відморожені. Потуги на акторську гру проявляють лише двоє: перша – це Наталі Портман, яка дійсно старається грати, тому її персонаж, біолог Ліна, найбільш яскравий, незважаючи на те, що вона ще та шалава з незрозумілою філософією; друга – це Джина Родрігес, яка зобразила істеричну латиноамериканку.

В технічному плані фільм вийшов неоднозначним. Є непогана операторська робота з добре підібраними ракурсами і планами, що компенсується дивним монтажем, через який неодноразово виникає враження, що було пропущено цілий епізод фільму. Є слабенька комп’ютерна графіка, яка особливо помітна там, де на зйомках був зелений фон або там, де в кадрі з’являються тварини, які мутували. Але це компенсується безмежно красивими декораціями, в яких присутня широка палітра кольорів: тут є дивакуваті квіти, дерева, красиві нарости на будівлях, що символізують спотворену аномаліями природу, чарівні ліси і болітця – все виглядає дуже гарно. Якби ще над сюжетом так гарно потрудилися, як над декораціями.

Вердикт. «Анігіляція» - слабенький і дуже нудний фантастичний трилер з дірявим сюжетом і проблемами з логікою. Хороша гра Наталі Портман і красиві декорації – точно не ті риси, які врятують цей двогодинний фільм. Це не «Анігіляція», це «Дебілізація».

Рецензия на фильм Аннигиляция 0  
Зорян 16 апреля 2018
Комментарии
 
Имя
26 мая 2019
Ваш комментарий

Подписаться на отзывы
Оператор007
Оператор007 (Киев) 28 мая 2018 19:06
Тарас 05 травня 2018 18:44
Ех, Зорян, Зорян! Начебто 29 рочків вже за плечима... ((
Саме так, Зорянчик на відміну від Тараса нічого не зрозумів
Рейтинг сообщения: 0
 
Тарас
Тарас (Киев) 05 мая 2018 18:44
Ех, Зорян, Зорян! Начебто 29 рочків вже за плечима... ((
Рейтинг сообщения: 0
 

Другие рецензии автора

У лісі-лісі темному...

Рецензія на фільм "Воно приходить уночі" (2017)

— 14 мая 2019

 
Шанхайська робота

Рецензія на фільм "Шанхайський перевізник"

22 марта 2019

Захисник

Рецензія на фільм "Кровний батько" (2016)

04 марта 2019

 
Якось у Мексиці...

Рецензія на фільм "Рома" (2018)

26 февраля 2019

Прокляття родини Гремів

Рецензія на фільм "Спадковість" (2018)

18 февраля 2019

 
Оценка автора
7,7 Рейтинг
фильма
Всего оценок: 26



fk tw