Захисник


Рецензия на фильм: Кровный отец
Фильм Кровный отец

Фільм «Кровний батько» (2016) схожий на дещо запізнілу спробу французьких кінематографістів повторити успіх фільму «Викрадена» (2008). Мабуть, цією неоригінальністю сюжету і пояснюється провал фільму в прокаті (хоча нікудишня реклама і, власне, обмежений прокат також зіграли свою негативну роль), незважаючи на високі оцінки критиків. Але чи є фільм поганим сам по собі?

«Кровний батько» розповідає про колишнього бандита на ім’я Джон Лінк, який після звільнення з в’язниці живе тихим життям в американській пустельній глушині. Але одного дня до нього заявляється його донька, яку він не бачив багато років, з проханням захистити її від злочинців, що полюють на неї…

Найперше, за що рядовий глядач, скоріше за все, зверне увагу на даний фільм, так це за Мела Гібсона в головній ролі. Ну, Гібсон і грає прекрасно. Якою би неоднозначною людиною він не був, але на кінематографі він знається чудово, тому і в «Кровному батькові» він вийшов цілком природнім в ролі брутального чувака (особливо круто він виглядає в темних окулярах і на мотоциклі), готового горою стояти за своє чадо. І борода йому в цій ролі дуже личить, тому навіть шкода, коли він у другій половині фільму її позбувається. Що ж до інших акторів, то їм особливо немає що грати: Ерін Моріарті в ролі доньки зовні приємна, але не більше, а Вільям Мейсі та Дієго Луна просто заскочили сюди під час перерви на інші проекти.

Зате з візуального боку фільм вийшов непоганим, завдяки чудово поставленим пейзажам каліфорнійської пустелі та красивій картинці. Що ж до перестрілок, то у фільмі їх не так і багато, але ті що є поставлені добре (наскільки дозволяв скромний 15-мільйонний бюджет), з літрами кровищі. З динамікою оповіді у «Кровному батькові», в принципі, також порядок, в сон фільм не вганяє, присутня невелика кількість хорошого чорного гумору. Звичайно, фільм можна покритикувати за певні сюжетні ходи, але на загальну якість фільму вони не впливають.

В цілому, «Кровний батько» - непоганий кримінальний бойовик, хоча і не шедевр. В принципі, на шедевр ніхто і не чекав – ні від режисера Жана-Франсуа Ріше, який зняв невдало перезняв «Напад на 13-й відділок» (2006), а потім зняв непоганий біографічний фільм про Жака Меріна (2015) та хорошу комедію «Цей незручний момент» (2015), ні від сценариста Пітера Крейга, який брав участь у написанні сценарію до «Міста» (2010), а потім дав маху і пішов писати сценарій до третіх «Голодних ігор», так що для останнього «Кровний батько» став своєрідною реабілітацією, а заодно і екранізацією свого власного роману.

0
Зорян 04 марта 2019
Like

Имя:
05 августа 2020
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


«Правдива» неправда «Правдива» неправда

Рецензія на фільм «Правдива історія банди Келлі»

12 мая 2020
Тільки для фанатів Тільки для фанатів

Рецензія на фільм «Джей та Мовчазний Боб: Перезавантаження».

30 апреля 2020
Кохана, ми вбиваємо дітей Кохана, ми вбиваємо дітей

Рецензія на фільм "Мама і Тато"

26 апреля 2020
Погані хлопці – на пенсію? Погані хлопці – на пенсію?

Рецензія на фільм "Погані хлопці назавжди"

23 апреля 2020
«Порожняк» в красивій обгортці «Порожняк» в красивій обгортці

Рецензія на фільм "Віддана"

22 апреля 2020