Нетривіальний підхід


Рецензия на фильм: Призраки войны
Фильм Призраки войны

На перший погляд фільм «Примари війни» (2020) видається типовим «жахастиком» про Другу світову на зразок кінострічки «Оверлорд» (2018), в якому браві американські вояки воюють проти злих нацистів та надприродних наслідків їх наукових робіт. Принаймні, початок схожий: 1944 рік, окупована нацистами Франція, група солдатів прибуває у віддалений провінційний маєток, який військове командування наказало утримувати до приходу основних військових сил. Але незабаром виясняється, що з маєтком щось не так: то тут, то там шниряють якісь примари, шафи пересуваються самостійно… Коротше, досвідчений кіноман скаже: «Я це вже бачив». Однак, нетривіальний підхід творців фільму до сюжету дав «Привидам війни» можливість виділитися серед загальної сірої маси.

І найбільша заслуга тут режисера й сценариста Еріка Бресса. Цей парубок відзначився написанням сценаріїв до другого і четвертого «Пункту призначення», а як режисер запам’ятався незвичним фільмом «Ефект метелика» (2004), який в певних глядацьких колах став культовим. Дивно, що після такого успіху Бресс вирішив надовго «піти у монастир». І хоча його повернення на кінематографічну ниву навряд чи можна назвати тріумфальним, привальним воно точно не стало.

Тривалість фільму «Примари війни» - півтори години (з фінальними титрами). Першу годину з «хвостиком» Бресс, як годиться, вводить глядача в курс справи, постановкою кадра та кольором картинки пробує нагнати містичну атмосферу, але лякає глядача в основному банальними «несподіваними» «вискакуваннями з-за рогу». Але при цьому позіхати не хочеться – динаміка оповіді не провисає, а глядачеві поступово згодовують нову інформацію, яка має внести ясність в історію власників маєстку, чиї примари ганяються за головними героями. На додачу глядачеві видають невеличку перестрілку з нацистами. А ось останні п'ятнадцять хвилин фільму швидше за все розділять глядачів на різні табори: хтось скаже, що такий сюжетний хід – виправдний, і до нього готували увесь фільм; комусь, цей поворот може видатись надуманим та безглуздим. Але в будь якому випадку це нетривіальний підхід до побудови сюжету «жахастика». Адже спочатку фільм асоціювався з чимось на зразок «Оверлорду» (2018), потім почав асоціюватися з чимось на зразок «Привида будинку на пагорбі» (1963), потім почало здаватися, що нам втирають сюжет «Інших» (2001), але тут… Та ні, інопланетяни не прилетіли.

Візуально до фільму не прикопаєшся: картинка, операторська робота, грим та візуальні ефекти – на прийнятному рівні. Пейзажі Болагарії, які «зіграли роль» Франції – красиві. Актори не те щоби порадували, але, як мінімум не бісили. Правда, брати австралійця Брентона Туейтеса на одну з головних ролей було не найкращою ідеєю: його вродливе метросексуальне личко годилося для дурацької «Маліфісенти» (2014), нудних «Богів Єгипту» (2016) або недооцінених п’ятих «Піратів Карибського моря» (2017). Але для ролі ветерана Другої світової він не підходить. Куди краще вжився в роль Кайл Галлнер в ролі вусатого снайпера, принаймні можна повірити, що цей чувак воював і після пережитого в нього почалися розлади психіки. Ще Біллі Зейн пару разів пробіг в кадрі.

В цілому, «Примари війни» (2020) – непоганий «жахастик», який однозначно не претендує на звання шедевру, але шанувальники жанру можуть подивитися не без задоволення.

0
Зорян 20 ноября 2020



Имя:
25 января 2021
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


Шабля, люлька, два пістолі Шабля, люлька, два пістолі

Рецензія на серіал «Козаки. Абсолютно брехлива історія».

02 января 2021
Меланхолія на пороховій бочці Меланхолія на пороховій бочці

Рецензія на фільм "Передчуття" (2019)

27 декабря 2020
Зібралися демони... Зібралися демони...

Рецензія на фільм "Одд Томас" (2013)

14 декабря 2020
Джанґо Обнаглілий, або Як «розбазарити» 135 мільйонів доларів Джанґо Обнаглілий, або Як «розбазарити» 135 мільйонів доларів

Рецензія на фільм «Miami vice» (2006)

28 ноября 2020
Громоносець Громоносець

Рецензія на фільм "Грім" (2020)

24 ноября 2020