Битва гігантів


Рецензия на фильм: Годзилла против Конга
Фильм Годзилла против Конга

Серед кіностудій триває змагання за можливість створити власний кіновсесвіт. На цій ниві однозначний успіх (у фінансовому плані) здобув лише тандем «Марвел/Дісней» з їхньою армією супергероїв. У «DC/Warner Brothers» все якось незрозуміло, «Universal» вже давно пробує, та все ніяк не виходить. Несподіваний успіх був у студії «Legendary» з їхнім кіновсесвітом гігантських чудовиськ, а саме з першим фільмом – «Ґодзілла», який побачив світ у 2014 році. Успіх можна назвати несподіваним не лише через те, що попередня «Ґодзілла» (1998) режисера Роланда Еммеріха провалилась в прокаті, але й тому, що фільм 2014-го року був нудним сміттям, в якому тих самих гігантських чудовиськ і руйнування показували в основному за кадром. Зате наступний фільм даної серії під назвою «Конґ: Острів Череп» (2017) вийшов непоганим одноразовим розважальним фільмом і повернув віру в серію. На жаль, ненадовго – наступна спроба під назвою «Ґодзілла. Король монстрів» (2019) виявилась не набагато кращою за фільм 2014 року, хоча битви гігантських чудовиськ відбувались не тільки за кадром. На додачу фільм показав погані касові результати, і студія прийняла рішення завершити серію після виходу наступного фільму під назвою «Ґодзілла проти Конґа» (2021). Яким же вийшло це завершення?

Сюжет фільму розпочинається через кілька років після подій попереднього фільму. Війна гігантських чудовиськ на якийсь час припинилась. Ящір на ймення Ґодзілла десь собі плаває по океанах, а горила на ймення Конґ тихо живе на острові Череп під наглядом людей. Але люди розуміють, що так довго не триватиме – і Конґ, і Ґодзілла є претендентами на те, щоб очолити інших чудовиськ-гігантів, а значить, між ними незабаром почнеться битва на смерть. Щоб уникнути цієї битви і спричинених нею чергових масштабних руйнувань, люди приймають рішення  переправити Конґа в нещодавно знайдений підземний світ…

Ґодзіллу (чудовисько з японського фільму) та Кінґ Конґа (чудовисько з американського фільму) вже стикали лобами у фільмі 1962 року, ще до того, як обидва чудовиська отримали власні серії фільмів. Звичайно, зараз дивитися на той фільм без сміху неможливо – видно, що замість гігантських чудовиськ на екрані ходять актори в костюмах, а зруйновану інфраструктуру міст представляють мініатюрні моделі. Тому не дивно, що ідея перезняти фільм за допомогою сучасних технологій обговорювалась давно. Ясно, що в подібних фільмах зв’язний та логічний сюжет відходить на другий план. Тут головне – масштабне епічне видовищне та динаміка оповіді. І можна сказати, що режисер Адам Вінґард впорався.

Сутичок між Ґодзіллою та Кінґ Конґом у фільмі всього дві: одна на середині фільму, друга – в кінці. Але видовищність цих сцен на дійсно високому рівні: тут відчувається і масштаб, і гігантизм. Наприклад, у першій сцені Ґодзілла нападає на Конґа під час перевозки посеред океану. Ґодзілла добре плаває, Конґ – не дуже. Що робить Конґ? Та стрибає з одного супроводжуючого корабля на інший, жбурляє в Ґодзіллу літаки з авіаносців, пробує відбитися, коли опиняється у воді. При чому якість режисури вражає: тут тобі і хороші плани камери, і правильно підібрані кольори, і монтаж пристойний, і комп’ютерна графіка гарно виглядає. А друга сцена бою – це успішний ляпас першому «Тихоокеанському рубежу» (2013): битва відбувається посеред Гонг-Конга (явна гра слів), місто переповнене різнокольоровими неоновими вогнями, чудовиська луплять один одного, а поряд з ними падають хмарочоси, внизу з криками бігають люди… Все знято, як треба. Взагалі слід зазначити, що постановка побоїщ є важливою для фільмів даної категорії, про що кінематографісти часто забувають. Для порівняння можна включити фільм «Ґодзілла. Король монстрів»: там також є побоїща, спецефект на спецефекті й спецефектом поганяє, а видовищності – кіт наплакав. Та й над характерами самих чудовиськ творці фільму попрацювали: наприклад, Ґодзілла стала явно «злішою» у порівнянні з попередніми фільмами, а Конґ освоїв мову німих…

За законами жанру, без сюжетних ліній з людьми не обійтись. У даному фільмі вони також є, але режисер і сценаристи все ж доклали зусиль, щоб на них хоча б не було нудно дивитися: прописали нормальні діалоги, додали трохи гумору, стилістики 1980-х з неоновим освітленням та музикою в жанрі ретровейв, натужної драми… Що ще треба? Звичайно ж мають бути і погані люди, а точніше – тупа, зла корпорація, керівники якої надумали створити свого власного механічного гіганта, який, ясне діло, вийшов з-під контролю.

Що стосується акторів, то вони впорались. З відомих у фільмі відзначились Александр Скаргард та Ребекка Холл. Міллі Боббі Браун та Кайл Чендлер з попереднього фільму перекочували і сюди. Правда, найбільше серед акторів сподобався Браян Генрі в ролі негра-гумориста. Але ж глядач дивиться подібні фільми не через акторів. Тут хочеться бачити махач двох гігантів. І він тут є.

Так що «Ґодзілла проти Конґа» - дуже хороший розважальний фільм, хоч і для разового перегляду. А серія фільмів про гігантських чудовиськ закінчилась на позитивній ноті. Хоча невідомо, чи справді закінчилась – касові збори як на період пандемії коронарірусу показали непогані результати, а на всяких «Відео на вимогу» фільм створив ажіотаж. Так що студія ще подумає. А режисера Адама Вінґарда можна привітати: треба бути справді талановитим, щоб так успішно стрибнути від непоганих низькобюджетних рубанок до видовищних двохсотмільйонних побоїщ.

0
Зорян 13 апреля 2021


Имя:
09 мая 2021
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


30 років самотності 30 років самотності

Рецензія на серіал «І будуть люди» (2020)

21 апреля 2021
Бездумні копіювальники Бездумні копіювальники

Рецензія на фільм «Безславні кріпаки» (2020). Увага, розкриваються деякі  деталі сюжету!

17 апреля 2021
Тут був кіт-кухар Тут був кіт-кухар

Рецензія на фільм “Monster Hunter“ (2020)

16 марта 2021
Таємниці Бостона Таємниці Бостона

Рецензія на фільм “Spenser Confidential”

28 февраля 2021
Найгірший фільм Девіда Фінчера Найгірший фільм Девіда Фінчера

Рецензія на фільм "Манк" (2020)

24 февраля 2021