Прокляття родини Гремів


Рецензия на фильм: Наследственность
Фильм Наследственность

Стан, в якому перебуває жанр «фільмів жахів» можна охарактеризувати одним українським словом - «дупа». Ніякі інші порівняння на ум не приходять, коли нудне та діряве в плані сюжету сміття на зразок «Тихого місця» (2018) отримує високі оцінки. Так що не дивно, що ще один, не набагато кращий фільм під назвою «Спадковість» (2018) також здобув успіх у кінокритиків та глядачів.

Сюжет фільму вкрай простий – в родині Гремів, в яку входить мати, чоловік, син і донька, починають відбуватися містичні події… І далі все йде по накатаній – дивні видіння, загадкові знаки, жахливі сни і так далі. Неочікуваних поворотів у сюжеті немає, хоча автори до кінця фільму зберігають інтригу (пересічний глядач швидше за все розгадає її на самому початку), щоб врешті повідати про існування чергової змови чергового містичного культу, який намагається привести у світ чергового демона. Дуже оригінально, чи не так?

Та все ж варто зазначити, що фільм «Спадковість» був задуманий як фільм жахів, а у них сюжет нечасто відзначається глибокою продуманістю чи, не дай Боже, логічністю. Головне – це атмосфера жаху, очікування чогось страшного. І як з цим у «Спадковості»? Та не дуже, хоча пара страшнуватих сцен все таки є. Але атмосферу «Спадковості» вбиває його неспішність – фільм переповнений затягнутими сценами, без яких можна було б обійтись, цікавих сюжетних поворотів немає, в результаті чого інтересу до подій, що відбуваються, немає.

Рятує фільм його візуальна сторона – картинка виглядає непогано, відповідно до жанру; робота оператора досить професійна, пара сцен зняті довгим планом; і звуковий супровід підібрали хороший – він часто лякає більше, ніж те, що відбувається на екрані.

Також компліментів заслуговує гра акторів, а точніше – актриси Тоні Коллетт, яка зіграла матір сімейства. Її персонаж прописаний найкраще, а Тоні прекрасно передала усі емоції, переживання і божевілля героїні. На її фоні усі інші персонажі виглядають менш продуманими: син, якого непогано зіграв Алекс Вульф, ніби й виражає переконливий страх і переживання, але йому присвячено мало екранного часу, батько сімейства – взагалі ходяча маска без передісторії, акторові Гебріелю Бірну не дали розвернутися. Найгірша справа з донькою – її персонаж абсолютно не прописаний, і складається враження, що актрису Міллі Шапіро взяли на роль через її природно страшнувату зовнішність, щоб лякала глядачів своїм виглядом, а не акторською грою. Правда, цього персонажа швидко і досить тупо виводять з сюжету, залишаючи найважливішим запитання – чому вона присутня майже на всіх плакатах фільму?

Найбільше бісить у «Спадковості» його закінчення – традиційне для багатьох фільмів жахів відкрите закінчення з натяком на продовження. У голові авторів знову заграв прагматизм і бажання у випадку касового успіху зняти продовження і заробити ще грошенят. Так воно в принципі і виходить – фільм «Спадковість» у кілька разів окупив витрачений на його створення бюджет, а значить не виключена поява нової серії фільмів, так як це вийшло з «Паранормальним явищем», «Закляттям», «Астралом»та іншими. Але ніяких радісних очікувань з цього приводу немає – «Спадковість» досить посередній фільм жахів. Звичайно, набагато кращий за «Тихе місце», та все ж… Ех, якісні фільми жахів на рівні «Дзеркал» (2008) виходять вкрай рідко.

0
Зорян 18 февраля 2019


Имя:
19 сентября 2021
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


Дикі історії Дикі історії

Рецензія на фільм «Погані дороги» (2020)

11 июня 2021
Про мерців і дурнів Про мерців і дурнів

Рецензія на фільм «Армія мерців» (2021)

30 мая 2021
30 років самотності 30 років самотності

Рецензія на серіал «І будуть люди» (2020)

21 апреля 2021
Бездумні копіювальники Бездумні копіювальники

Рецензія на фільм «Безславні кріпаки» (2020). Увага, розкриваються деякі  деталі сюжету!

17 апреля 2021
Битва гігантів Битва гігантів

Рецензія на фільм "Ґодзілла" проти "Конґа" (2021)

13 апреля 2021