Фільм року - рецензия на фильм Дом, который построил Джек

Войти через
Регистрация
 
Фільм року
 
Фильм Дом, который построил Джек

Коли навколо білих натхненно опуклих цицьок маркер прокреслює червоний штрих-пунктир, ти не віриш, що саме ним вже зовсім скоро повз ніжну молоду шкіру піде гостре лезо. Навіть, коли безпорадну жертву зв’язано і ножа обрано – ти не віриш.

Цього літа довелося кататися на американських гірках із кількома завитками мертвих петель. Тож більш влучного порівняння власних чуттів од останньої роботи Ларса фон Трієра Дім, який побудував Джек, ніж із тими доволі екстремальним атракціоном я не знайду.

Ось ти стоїш перед височенною химерною спорудою – себто обираєш сеанс. Ось повільно ідеш до возику чергою – береш квиток і чатуєш в фойє на початок. Ось сідаєш у візочок – в темному залі відшукуєш місце. Ось тебе зафіксовано скобою – стрічка почалася. (Так, курво, в кінотеатрі Жовтень перед кіно не пустили жодних трейлерів, тож купа людей, що зазвичай розраховують на цей час, пропустила перші 5-10 хвилин фільму). Все – вороття немає. Потяг повільно виїздить з павільйону – звучить філософська передмова із чорного екрану. Потрапляєте на вулицю, де сонце ріже очі –минає перший доволі безневинний епізод. Та ось тебе вже тягне на гору – симбіоз мистецтва та кривавого місива із кожною сценою стає все рішучішим. Повільно земне лишається внизу, декорації парку розваг меншають, машини і люди перетворюються на комах, на обрії з одного боку далекий Шварцвальд, з іншого – французький Ельзас… Трієр, що та скоба, захопливим трилером прижимає тебе до спинки сидіння. Ось би може ти і зійшов – курво, як не хочеться зірватися у прірву! І навіть кілько людей вже покинуло залу. (Я би на подібних стрічках глядачів теж пристьобував скобами – нехай відповідальніше ставляться до вибору!)

На певну мить возики застрягають в найвищій точці гірки, на 72 метрах над рівнем моря (вищої гірки в Європі немає) – Джек вивозить мамцю з двома синами на полювання. І ти не віриш… Не віриш! Не віриш, що без жодної альтернативи саме зараз зірвешся у безодню! Не віриш, що тобі покажуть усе, що показувати заборонено. І ти щулиш очі. Господи! Вся зала метушилася, наче ладна була ховатися під тими сидушками. Ще кілька дівчат втекли! Істеричні позойкування кілька разів лунали десь на гальорці. Захопливий страх! Страшне захоплення!

І все.

Коли потяг несе, перекидає догори дриґом, викручує зліва направо, і справа наліво, раптом гальмує, а потім знов-і-знов виносить у вись – тобі вже, якщо бути відвертим, то байдуже. Ні-ні, ти кричиш і вчіплюєшся у поручень. Або, втамувавши подих, мовчиш. Або навіть, хизуючись сміливістю, скидаєш руки до гори. Але про твої бажання тут не йдеться. Вибір зробив, коли сів під скобу.

Здається, з мого досвіду, так знято кілько фільмів Джармуша, Тарантіно та Тарковського. Може Філіні. Коли мимоволі стаєш частиною художнього задуму. Без твоєї реакції, без твоєї присутності, без виру твоїх емоцій режисер не отримав би бажаного. Тут грають не для тебе. Тут грають тобою.

Тебе зроблено спільником Джека. Ніхто не змушував тебе це дивитися, не просив досидіти до кінця. Але ти не зміг відірватися. Ти дозволив Джекові душити, дозволив різати, дозволив набивати опудало дитини, дозволив стріляти. Переймався душею маніяка. Промацав свою душу на наявність маніяка у ній.

Немає сенсу переказувати сюжет, як немає сенсу розмірковувати, як це зроблено. Треба тільки визначитися: чи хочеш ти пізнати глибинну темряву своєї свідомості, чи, за нагоди, лишишся таким, як є.

Після американських гірок я вийшов на підкошених ногах. Мене трохи нудило. І мого друга трохи нудило теж.

Після Дому, який побудував Джек я вийшов на підкошених ногах. Мене трохи нудило. І мого друга трохи нудило теж.

Тож, чи дивитися нову стрічку Тарковському рівного генія Ларса, кожен ладен вирішувати сам. Про перебіг перегляду та наслідки я попередив.

Та факт є фактом, Дім, який побудував Джек – найкращий у всіх смислах й нюансах фільм 2018 року.

Hit the road Jack and don't you come back no more, no more, no more, no more!

Рецензия на фильм Дом, который построил Джек 1  
GKbang 26 декабря 2018
Комментарии
 
Имя
19 марта 2019
Ваш комментарий

Подписаться на отзывы

Другие рецензии автора

Фільм року

Цього літа довелося кататися на американських гірках із кількома завитками мертвих петель. Тож більш влучного порівняння власних чуттів од...

— 26 декабря 2018

 
Смерть Сталіна на тлі Темних часів

Отже, в Росії було спочатку призупинено, а потім й остаточно вилучено з прокату картину Армандо Януччі Смерть Сталіна. В нас прем’єра...

29 января 2018

Оценка автора
8,8 Рейтинг
фильма
Всего оценок: 347



fk tw