Недодетектив
В історії Польщі (як, мабуть, і в історії кожної країни) вистачає справ про розслідування серійних убивств. І хоч історія Здислава Мархвицького, прозваного в народі «Вампіром» (таким самим прізвиськом «нагородили» ще кількох польських серійних убивць) не була найстрашнішою з усіх, все рівно факти не можуть не шокувати – роки злочинної діяльності, 14 підтверджених убивств, наявність змови за участю кількох осіб, гучне і заплутане розслідування… Не дивно, що ця історія знайшла відгук в польському кінематографі.
Отже, сюжет. Польща, 1970-і роки. Країну накрила серія жорстоких убивств жінок. Міліція ніяк не може знайти винуватця, поки за справу не береться недосвідчений Януш Ясинський, якому таки вдається знайти підозрюваного – неблагополучного сім’янина Веслава Калицького. Однак, у слідчого немає прямих доказів провини ймовірного винуватця…
Слід відзначити, що хоча сюжет фільму «Я вбивця» побудований на історії вбивств Мархвицького і включає чимало реальних фактів розслідування, кінострічка є в першу чергу художньою – імена людей змінені, чимало важливих подій опущено…
Звичайно, дотримання історичних фактів в даному випадку не грає суттєвої ролі, головне – щоб була цікава історія. І ось, власне, з подачею сюжету у фільму «Я вбивця» є серйозні проблеми. Якщо на початку все більш-менш ясно, то вже в другій половині фільму стає абсолютно незрозуміло, що відбувається, чому персонажі роблять те, що роблять. Деякі сюжетні ходи (як, наприклад, роман Ясинського з перукаркою), здається, існують лише для того, щоб розтягнути і так завеликий 2-годинний хронометраж. На додачу, сценарист нагнав конкретного «туману» на історію слідства, і після перегляду фільму незрозуміло, чи Калицький дійсно убивця, чи просто невинний цап-відбувайло, якого «брудні» міліціянти відправили на шибеницю, щоб зам’яти справу і забезпечити собі славу та кар’єрний ріст. Фразу, якою названий фільм, почути з уст підозрюваного так і не вдалося.
Незважаючи на те, що фільм польський, поляки у фільмі представлені в досить неприємному світлі – навколо суцільні пороки: п’янство, подружні зради, корупція, вбивства… Звичайно, чорнуха потрібна для створення атмосфери похмурого детективу, але навіть з цим у фільму не склалось.
Режисер явно хотів закосити під жанр нео-нуарного детективного трилера, як у «Зодіаку» Девіда Фінчера або у «Прогулянці серед могил» Скотта Френка. На це вказує періодична поява непоганої меланхолійної музики. Але, проваливши сюжетну частину, творці провалили і стилістичну – картинка у фільмі сірувата і безрадісна, викликає лише нудьгу; оператора залишили без знімальних кранів, тому показати якісь красиві і цікаві плани він не зміг, залишалось лише періодично трусити камерою.
Навіть актори не витягують фільм, бо не показують визначної гри. Так, зобразити п’яного в драбадан – це виходить непогано, але не більше. Актори для українського глядача в основному невідомі. Хіба що Калицького зіграв Аркадіуш Якубік, який відомий завдяки фільмам Войцеха Смаржовського, в тому числі він зіграв у скандальній українофобській «Волині».
В цілому, фільм «Я вбивця» вийшов досить нудним і нецікавим. Його не вийде порекомендувати ні шанувальникам детектива, ні польського кіно в цілому. Шкода, звичайно.