Музика долі.
Жанр кіномюзіклу завжди був таємничим, незвичним, тим, що звертаючись до тем повсякденності, дозволяв душі полинути до небесних сфер почттів, і разом з тим – переосмислити в ігровій формі, все те, що хвилює людину – кохання, шлях до успіху, соціальні проблеми… Класикою жанру стали зовсім різні за музичним направлення і візуальним наповненням стрічки – від одного з найзнаменитіших творінь як «Співаючі під дощем» Стенлі Донен та Джин Келлі до «Ісус Христос-суперзірка» Нормана Джуісона. І ось до нас завітала музична трагікомедія «Ла-Ла Ленд», режисера та сценариста Деміена Шазела, яка оповідає історію кохання джазового піаніста та молодої дівчини, їх пристрасті, розчарувань, надій на тлі богемного життя в Лос-Анжелеса. Власне, це друга за рахунком спільна робота режисера Шазела та композитора Джастин Гурвич – після блискучої «Одержимості».
Власне, Ла Ла Ленд – це втілення того класичного костюмованого мюзіклу, дія якого не прив‘язана до певного приміщення, місце його дії – усе «Місце Янголів». Звісно, можна сказати, що кохання і його «труднощі» - це стандартний сюжет, проте в даному випадку з досить цікавою інтерпретацією – у такій собі єдності і боротьбі двох творчих, щиро закоханих у свою справу людей. Досить цікавою є і питання, що їх ставлять творці – де можливо знаходиться та тріщина, яка може в майбутньому стати фатальною, а чи навпаки – об‘єднати двох закоханих у творчість людей?.. Себастіан бачить себе успішним музикантом, Міа – мріє про кар‘єру кіноактриси і разом з тим – драматурга. Вони розчаровуються, підіймаються, підтримують один одного, і разом з тим – чи зможуть вони зберегти почуття?
Можна тільки порадіти – наскільки красивою за костюмами, підбіркою пісень, ба навіть дуже цікавою варіацією сюжету – вийшла стрічка. Вона єдина за своїм змістовним, музичним наповненням, всі деталі і епізоди вправно з‘єднані такою прекрасною, проте такою різною музикою, де головним виступає все-таки джаз. Ба навіть більше – музика йде в такт до кожного руху героїв, до кожного поруху тіла, інтонації в розмові, до кожного – сезону музичного кохання. Операторська робота тут досить смілива, вона вповні розкриває потенціал мюзіклу, звертається до сміливих переходів між сценами; а кольорове наповнення – це, дійсно, щось. Власне, це та стрічка, до якої буде цікаво повернутись, можливо, і в майбутньому…
Гра акторів. Власне, основні дійові особи – це звісно піаніст Себастіан, роль якого виконав Райан Гослінг, та Міа Долан, у виконанні Емми Стоун, - і – звісно – музика. Скажемо, це тріо виконало поставлене завдання на відмінно, виконавши далеко не легку роботу з втілення таких різнопланових образів, що часто не можуть найти спокій – навіть кожен в своїй особистості.
Як певний висновок. «Ла-Ла Ленд» - це відмінний приклад сучасного мюзіклу, досить таки успішного, зважаючи на його збори. Особливо слід зауважити, думаю, той факт, що на даний фільм потрібно «налаштуватись», дивлячись його похапцем Ви не відчуєте всієї його магії, візуального багатства, тим більш аж двох годин хронометражу… Проте, відчувши кожну інтонацію, зрозумієте усю красу поняття – «Безумству хоробрих співаємо пісню»!