Войти через
facebook
 

Ідейний нащадок Індіани Джонса


Фильм Лара Крофт: Расхитительница гробниц

Серія комп’ютерних ігор «Tomb Raider», яка почала виходити у 1996 році, здобула таку славу і комерційний успіх, що у Голлівуді вирішили її екранізувати. Звичайно, досвід екранізацій інших популярних ігор викликав побоювання, що хорошого фільму не вийде. І, на жаль, до певної міри ці побоювання справдились, підтвердивши той факт, що переносити сюжети комп’ютерних ігор на великий екран дуже непросто.

В принципі, сюжет гри «Tomb Raider» - це, фактично, ігроїзація сюжету фільмів про Індіану Джонса, тільки дію перенесли із середини 20-го століття в кінець, а головного героя поміняли з чоловіка на жінку. Але основа залишилась незмінною: досвідчений археолог у головній ролі, навколосвітні подорожі, пошук древніх храмів… Тому від творців екранізації гри, яка вийшла під назвою «Лара Крофт: Розкрадачка гробниць» не вимагалося чогось надзвичайного.

Але фільм провалюється, як мінімум в плані сюжету та його подачі. Просту історію про британського археолога Лару Крофт, яка, незважаючи на заможне життя, полюбляє проводити час у небезпечних подорожах до древніх будівель, творці фільму «збагатили» купою сценарних дір та затягнених і непотрібних сцен. Сюжетна лінія з сектою ілюмінатів, яка бажає заволодіти світом, здобувши древній артефакт, виглядає блідою і недоопрацьованою, а більшість персонажів для сюжету просто непотрібні.

Звичайно, частина аналогічних сюжетних проблем була і у фільмах про Індіану Джонса, але те, що було простимо для Стівена Спілберга у 1980-х, вже неможливо було простити Саймону Весту в 2001-у. В принципі, від Веста нічого геніального і не очікувалось - перед «Ларою» він зняв посередню «Повітряну тюрму», а після неї – такого ж «Механіка», і лише потім – непоганих других «Нестримних». Численні відсилання до першоджерела у фільмі є, і вони, нарівні з головною героїнею, повинні викликати захват у фанатів. Тільки ось людям непричетним буде не так цікаво.

Дійство фільму місцями розбавлене непоганим гумором, але дійсно смішних сцен, на зразок буддійського монаха з супутниковою антеною, дуже мало. Немає і насправді видовищних бойових сцен, що дуже дивно для пригодницького фільму з 150-мільйонним бюджетом: потасовка з ожилими статуями та бійка у замку Лари зняті дуже посередньо і змонтовані криво. Правда операторська робота у фільмі непогана, декорації красиві та й візуальні ефекти для свого часу виглядають цілком пристойно.

Ось що у фільмі дійсно зацікавлює, так це акторський склад. В ролі Лари Крофт виступила Анджеліна Джолі, яка на момент виходу «Лари» ще набирала впливу і слави в Голлівуді. Фактично, після цього фільму Джолі стала не лише популярною актрисою, але і секс-символом початку 2000-х. І не дивно – в наявності і чудова фігура, і приваблива зовнішність, яку творці фільму на початку постійно підкреслюють сценами в душі і прогулянкою голяка (щоправда, цензурованою). Але що стосується суто акторської гри, то Анджеліна відіграла, хоч і не геніально, але цілком пристойно. Є, звичайно, деякі промахи, але це швидше провина режисера. Також у фільмі з’явився і майбутній «Джеймс Бонд» Деніел Крейг. Він також зіграв археолога-авантюриста, його творці фільму також заставили помитися в душі і пройтися голяка, але ось цікавого персонажа зробити з нього не змогли. Схоже, персонаж Крейга мав бути чимось на зразок любовної зацікавленості головної героїні, тільки ось ні відповідних сцен, ні «хімії» між героями не проглядається. Йен Гленн уже при першій своїй появі дає зрозуміти, хто у фільмі головний негідник. Байдуже, що цей негідник як персонаж непереконливий і нестрашний. Зате на хвилинку в фільм заскочив Джон Войт в ролі батька Лари, що трохи зацікавлює, бо в житті Войт – батько Анджеліни.

Незважаючи на численні недоліки, «Лару Крофт» можна подивитися, і, можливо, навіть отримати певне задоволення, особливо, якщо глядач – фанат комп’ютерної гри та Анджеліни Джолі. Але в цілому фільм вийшов дуже посереднім. І якщо є бажання подивитися фільм про пошуки древніх артефактів все ж краще передивитися старого-доброго Індіану Джонса.

0
Зорян 19 июня 2018
Like

Имя:
23 октября 2019
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


300 тухольців 300 тухольців

Рецензія на фільм "Захар Беркут" (2019)

09 октября 2019
У лісі-лісі темному... У лісі-лісі темному...

Рецензія на фільм "Воно приходить уночі" (2017)

14 мая 2019
Шанхайська робота Шанхайська робота

Рецензія на фільм "Шанхайський перевізник"

22 марта 2019
Захисник Захисник

Рецензія на фільм "Кровний батько" (2016)

04 марта 2019
Якось у Мексиці... Якось у Мексиці...

Рецензія на фільм "Рома" (2018)

26 февраля 2019