Сон рябої кобили


Рецензия на фильм: Маяк
Фильм Маяк

Жанр фільмів під назвою «жахИ» перебуває у справжній стагнації – на цю думку наштовхують його найвідоміші фільми-представники. Схоже, сучасні режисери та сценаристи не знають, як налякати глядача завдяки цікавому сюжету та атмосфері. Та й навіщо? Витрати на виробництво фільмів цього жанру (а отже і фінансові ризики кіностудій) – мінімальні, а збори – прийнятні. Тому одні ліплять всяку посередність на зразок безкінечної серії «Заклять», а дехто пробує поєднати жахи з авторським кіно. Останні не лише збирають гроші, але й користуються повагою у критиків. На цій ниві відзначився режисер Роберт Еггерс, який у 2015 році дебютував з дурнуватою і нудною «Відьмою», а у 2019 році випустив «Маяк».

Події фільму відбуваються орієнтовно у 19 столітті. Молодий чоловік на ім’я Ефраїм Вінслоу прибуває на неназваний острів, на якому стоїть маяк. Його робота – працювати помічником доглядача цього самого маяка. І у Ефраїма, і у доглядача є загадкове минуле, яким вони не поспішають ділитися один з одним. Ефраїм після першого ж дня перебування на острові хоче потрапити на вершину маяка, але впертий старий доглядач його не пускає…

Авторське кіно знімати непросто – це справжнє мистецтво, яке потребує хороших навичок. Інакше глядач зрозуміє, що його обманюють, маскуючи за багатозначністю та символізмом порожній сюжет. І хоча «Маяк» таки зумів сподобатися критикам, хорошим авторським фільмом він не є. Цікавої, логічної та зв’язної історії тут, ясне діло, немає, тому краще не запитуйте, чому доглядач при його важливій роботі, дозволяє прийом спиртного у великих кількостях і постійно провокує свого підлеглого. Еггерс пішов по максимально протореній доріжці: під зав’язку напхав у своє творіння різноманітних символів, а шукати здоровий глузд (якщо він був, звичайно) доручив глядачам. І комусь таке подобається. Ефраїм вбиває чайку? Ооооо, це точно якийсь символізм! Ефраїм веде доглядача за мотузку, прив’язану до шиї, як собаку? Оооо, тут точно якийсь символізм! Доглядач женеться за Ефраїмом з сокирою? Ооооо, це… фільм «Сяйво» (1980)? І так увесь фільм. А щоб глядача остаточно «вштирило», Еггерс додав у фільм русалку й натяки на Ктулху. А закінчиться все тим, чим і закінчуються подібні фільми – нічим, точніше, глядач має сам розібратися, шо це все означало. «Сон рябої кобили», як охарактеризував дійство Ефраїм.

Непогано маскує вторинність фільму його візуальна сторона – «Маяк» знятий в стилі кінострічок середини 20-го століття: «квадратний» розмір екрану, чорно-біле зображення, комбіновані зйомки, які замінюють сучасні спецефекти… Виглядає все це справді круто, і в купі з хатнім начинням 19 століття на короткий час створює атмосферу ізольованого острова десь посеред океану. Але ця атмосфера розвіюється щойно приходить розуміння, що корабель з нормальною історією сюди не доплив. На додачу бісить одна з режисерських «фішок» Еггерса – різке включення гучного звуку, від якого у непідготовленого глядача можуть тріснути барабанні перетинки. Це неподобство було у «Відьмі», і перекочувало в «Маяк».

Зате однозначно можна похвалити лицедіїв. По суті, перед нами театр двох акторів - Віллема Дефо в ролі доглядача маяка та Роберта Паттінсона в ролі Ефраїма. Дефо виглядає як справжній такий «морський вовк» – з бородою, курить люльку, говорить з характерною хрипотою. Класно зіграв. Молодець і Паттінсон – актор вже давно доказав, що вміє нормально грати, а не лише зачаровувати дівчат зовнішністю вампіра Едварда із «Сутінків». Навіть дивно, наскільки гарно ці актори вжились у свої ролі, незважаючи на те, що їхні персонажі регулярно говорять таку нісенітницю, що неможливо відірвати руку від чола.

Фактично, Еггерс залишився вірним самому собі – як, і «Відьма», фільм «Маяк» представляє собою незрозуміле і нецікаве дійство, яке, тим не менше, має оригінальний вигляд і може похвастатися дуже хорошою грою акторів. На додачу, Еггерс явно перезняв фільм «Холодна шкіра» (2017) (у нас «спеціалісти» переклали назву як «Атлантида») – той самий історичний період, знову острів посеред моря, знову маяк, знову двоє персонажів-чоловіків, у кожного з яких – своя шафа зі скелетами. Навіть русалка там була. Але «Холодну шкіру» знімав режисер-ремісник Ксав’є Жанc, і у нього вийшла менш претензійна, більш проста і більш зв’язна історія, тому критики фільм не хвалили, в прокаті він провалився, і про нього всі швидко забули. А ось Еггерс зняв майже те саме, але його роботу чомусь відзначили. В чому секрет?

1
Зорян 12 марта 2020
Like

Имя:
09 апреля 2020
Ваш отзыв
Петро
Петро 05 апреля 2020 15:19
+1
Справді якщо чекати від цього фільму "жахів" у вигляді скрімерів чи мясного слешеру,як звикла аудиторія що виросла на пилах  і дзвінках , то нічого доброго з цього не вийде.Страхи тут опосердковані в рамках  життя-буття двох персонажів,не випадково Еггерс  звернувся до 35 мм плівки,він звернувся до спадщини,до психологічного хоррору  яким його залишив той же Хічкок.
Тому в  цьому фільму можна бачити  символізми якщо ви ідеаліст,а можна бачити і життя двох невдах що втікли від життя і перебування в компанії навіть одної людини їм здається нестерпним, що призводить до трагедії  ,якщо ви реаліст.
.

Другие рецензии автора


Секс у болоті Секс у болоті

Рецензія на фільм «Коли падають дерева». Увага, присутні розкриття сюжету!

04 апреля 2020
Кайдашева сім’я XXI століття Кайдашева сім’я XXI століття

Рецензія на серіал «Спіймати Кайдаша»

26 марта 2020
Невдала сатира Невдала сатира

Рецензія на фільм "Кролик Джоджо"

07 марта 2020
Занадто довгий і занадто беззмістовний, щоб жертвувати на нього свій час Занадто довгий і занадто беззмістовний, щоб жертвувати на нього свій час

Рецензія на серіал «Too Old to Die Young» (2019)

14 февраля 2020
Вибивайло у каптурі Вибивайло у каптурі

Рецензія на фільм "Лукас" (2018)

14 января 2020