Минуле, теперішнє…майбутнє?
Блокбастери, що оповідають нам історії супергероїв, є разом з тим випробуванням для їх творців. Колись супергеройські стрічки майже беззаперечно ставали лідерами касових зборів, проте в останній час «супергероїчне кіно» іноді з тріском провалюється. Мабуть, здається, що виведена концепція «ідеальної стрічки», над якої працювали сценаристи, психологи, з дослідами на тестових показах, вже не працює так однозначно. Зараз до нас завітають «Марвели» режисерки і соавторки сценарію Нії (Ніа) да Кости, які урочисто були представлені на допрем’єрному показі в кінотеатрі мережі Планета Кіно ТРЦ RiverMall 7 листопада – і яку оглянемо нижче.
Отже, Дарбена (Дар-Бенн) (роль Зейв Ештон), заволодівши магічним браслетом вирішує звести рахунки з Капітаном Марвел (вона же Керол Денворс) (акторка Брі Ларсон) і відбудувати власну планету після громадянської війни. Нестабільність Всесвіту, що була викликана задумом Дар-Бенн, змусила трьох різних супергероїнь – Капітан Марвел, Камалу Кхан (юну дівчинку з Джерсі) (що її втілила Іман Веллані), та Моніку Рамбо (акторка Тейона Парріс) – об’єднатись. Для Керол та Моніки це буденна робота, а для Камали це стане своєрідним «практичним знайомством з професією супергероїні.
Загалом, творці стрічки пішли по принципу «чим простіше – тим краще». Діалоги стрічки навіть для блокбастерів схематичні до примітивізму, актори, виконавці головних ролей і ролей другого плану переграють аж до наївності. Сценарій здається привезли з 20-х років XX сторіччя, або якщо краще казати – в дусі 60 - 70-х років того ж минулого сторіччя, як і частину декорацій, стиль гриму. Проте все це працює, як не дивно, в кращу сторону. Так само і не розтягнутий хронометраж грає тільки в «плюс» - оскільки досить такий простий візуал не давить тебе після важкого дня. Так, фанати знайдуть тут для себе «зв’язки, символи і відсилки», а більшість тільки відпочинок. Ну і звісно ж, гумор – тонкий, іронічний, проте який також «переграє сам себе»
Цікаво поглянути між рядками стрічки. Більш широке представлення жінок «на першому плані», з об’єктивності почало виглядати в контексті польського прислів’я – «що занадто, то нездраво». І хоча планета в буквальному сенсі палає – ми бачимо а чи прямі, а чи опосередковані плакатні картини про «мир у всьому мирі», хоча через призму різних планет чи Всесвітів. Мабуть, мир – це привілей для найсильніших…
Підсумовуючи. Загалом, те що для іншої стрічки могло б стати вироком, в «Марвелах» грає тільки в позитив. Її легко сприймуть підлітки, легко ті, хто прийшов відпочити від робочого дня чи тижня, від серйозного кіно – якщо ви дивитесь не тільки його. Отже, «Марвели», до зірок!
