Мідвей: "Сталінград Тихого океану".
Запорукою непоганих касових зборів даного фільму (120 млн. $ касових зборів за місяць прокату) стало якісна художна, але при цьому правдива подача реальних історичних подій на майстерно відтвореному історичному фоні за допомогою сучасних спецефектів.
Хоч Тихоокеанський театр Другої світової маловідомий у Європі, однак він теж значимий для великої перемоги та становлення сучасного світу, такого як ми його знаємо…
Для розуміння історичного контексту фільму…
У Другій світовій війні 1942 рік був роком панування Держав осі:
--Третій Рейх, безроздільно пануючи у Європі, тіснив СРСР до Кавказу та Волги, та безжально топив союзні конвої у Північній Атлантиці та Карибському морі;
--Італія за підтримки Німеччини тіснила Великобританію у західному Єгипті;
--Японія окупувала частину Аляски—Алеутські острови та всерйоз нависала над Гаваями, Західною півкулею та південною частиною Тихого океану.
Але 1942 року удача усміхнулась на користь того світу, який ми знаємо тепер. Спершу у пісках Ель-Аламейна (північно-західний Єгипет) зупинився поступ фашистської Італії, а у горах Кавказу та руїнах Сталінграду—тяжкий поступ нацистської Німеччини.
Але перед тим у червні 1942 року свій наступальний порив на Тихому океані втратила Японська імперія, яка до того півроку громила усіх у західній частині Тихого океану та південно-східній Азії (вигнавши звідси колоніальні сили Нідерландів, Великобританії, Франції і США), притиснула Китай та загрожувала навіть Австралії й Індії.
…
Японія мала намір захопити Нову Каледонію (колонію Франції), Нову Гвінею (колонію Австралії та Нідерландів), британські колонії Фіджі і Самоа на додачу до своїх успіхів у перші півроку війни.
Японія планувала завдати нищівний удар морській могутності США у Тихому океані, винищивши флот Америки у вирішальному морському бою та відсунути настільки на схід свої кордони, щоб США, навіть теоретично, не змогли б їй загрожувати.
У Японії усі були настільки певні у власній перемозі, що вважали, що США покинуть Гаваї, а теоретичні успіхи США у майбутній генеральній битві просто-напросто ігнорувались.
Та і за місяць до того у бою у Кораловому морі 2 японські авіаносці перемогли 2 американські.
Японці зібрали для атаку на атол Мідвей кількадесят кораблів, зокрема, 9 лінкорів та 4 тяжкі авіаносці («Сорю» (з японської--«Зелений дракон»), «Акагі» («Червоний замок»), «Кага» («Сильна радість») та «Хірю» («Літаючий дракон»)).
Відволікаюча атака на Алеутські острови 2 авіаносцями мала б, на думку Японії, розпорошити сили США, а основні сили на чолі з 4 авіаносцями та 20 лінкорами мали б розбити американський флот, який би раптово вийшов з Гаваїв на підмогу Мідвею, прямісінько на армаду японського флоту.
Опісля армада японських лінкорів мала б залпами з-за обрію добити американський флот, який втратив більшість своїх кораблів за півроку до того у Перл-Харборі, тобто звести американське панування на морі до нуля.
Попри це, у Перл-Харборі вціліли доки для ремонту кораблів та величезні запаси палива, та 3 авіаносці («Хорнет», «Йорктаун» та «Ентерпрайз»).
Американці, у свою чергу, попри брак сил зуміли зламати код японських військових повідомлень, дізнатись про план Японії за 3 тижні до нападу та обрали тактику жалити літаками, уникаючи генерального бою корабельної артилерії, заманивши японських нападників у свою ж пастку.
Місцем генеральної битви став атол Мідвей (з англійської—«Напівдорозі», розміщений на середині шляху між Японією та Каліфорнією) поблизу Лінії зміни дат (за 1 тис. 600 км на північний захід від Гавайських островів), який був базою дозаправки американських кораблів для атаки на Японію та радарною станцією для моніторингу океанічного простору.
Після нищівного авіанальоту на Мідвей настала черга авіанальотів кораблів супротивника на авіаносці одне одного.
Як буває у таких випадках, долю битви вирішив випадок—після кількох невдалих попередніх спроб група американських бомбардувальників прорвалась до 3 японських авіаносців, коли ті були особливо вразливими, та впродовж 6 хвилин потопили їх.
На японських палубах відбувалось переозброєння та заправлення літаків для нової хвилі атаки, коли більшість боєприпасів стояла прямо на палубі поруч з літаками.
У японців залишився 1 авіаносець, а у США—2 (японці змогли затопити 1 з них).
У критичний момент надлому сил японська агресивна стратегія, яка мала за мету завдати один смертельний удар США, програла наростаючій американській військовій промисловості («розгніваного ведмедя»).
Ця битва стала кінцем епохи лінійних кораблів та світанком нової епохи—епохи авіаносців.
…
Схожи
У кінофільмі події стартують з далекого 1937 року та пророчих слів адмірала Ямамото, що Японія тоді нападе, коли США перекриють їй поставки нафти.
Опісля стартує коротка лінія Перл-Харбора з т. з. літуна авіаносця «Ентерпрайз» Річарда Беста (авіаносець вцілів як 7 грудня 1941 р. так і 4 червня 1942 р.) та його колеги-офіцера лінкора «Арізона» (потоплений 7 грудня 1941 р.).
Нападом на Перл-Харбор Японія, зі слів Ямамото, розбудила та розізлила велета.
Надалі новопризначений командувач Тихоокеанського флоту США адмірал Честер Німіц та команда авіаносця «Ентерпрайз» стають головними героями картини.
Події фільму скачуть по усіх значимих кампаніях Тихоокеанського театру Другої світової першого півріччя 1942 року:
--рейдовий набіг на бази японців на Маршалових островах (знищені на землі бомбардувальники та підбитий японський бомбардувальник, який впав на палубу авіаносця—реальні події);
--«Токійський рейд» полковника Дулітла (18 квітня 1942 року);
--битва у Кораловому морі (8 травня 1942 року);
--підготовка до битви за Мідвей (кінець травня—початок червня 1942 року);
--власне битва за Мідвей (4 червня 1942 року).
Специфіка цього історичного фільму, як на мене:
--оспівування подвигу реальних героїв, а не якихось видуманих;
--маловідомі реальні локації, які мали стосунок до бойових дій, зокрема, порт Хакірадзіма (відправна точка японської ескадри для нападу на Мідвей) та окупований японцями Китай;
--увага до дрібних історичних деталей, зокрема:
/сценарію невідомого японського офіцера на військових іграх, який точно відтворив подальші реальні події, але був відкинутий японськими адміралами;
/зламу японського військово-морського шифру та перевірка Мідвей як цілі шляхом фальшивого відкритого повідомлення про нестачу прісної води на ат. Мідвей;
/авральне латання авіаносця «Йорктаун» прямо на ходу перед боєм;
/зйомки оборони Мідвея режисером.
--точний переказ усіх аспектів битви за Мідвей, зокрема, і знищення 3 японських авіаносців за лічені хвилини.
Кларенс Макласкі, Джеймс Дулітл, Вільям Хелсі, Реймонд Спрюенс та Річард Хелсі «Дік» Бест, згадані у даному фільмі—відомі американські літуни та адмірали, герої як битви за Мідвей так й усієї Другої світової.
Одним словом, цей фільм є точною, хоч і художньою, хронікою переламної точки у Другій світовій війні на Тихому океані («тихоокеанському Сталінграді»), який варто і треба дивитись, бо у горнилі Другої світової народився той світ, який ми знаємо—з демократією, правами людини та науково-технічним прогресом.