Тут був кіт-кухар


Рецензия на фильм: Охотник на монстров
Фильм Охотник на монстров

Пол Вільям Скотт Андерсон – безумовно, талановитий режисер. Але за його тривалу кінокар’єру вималювалась дивна тенденція – серед його фільмів найбільший касовий успіх був у тих, які так чи інакше були пов’язані з комп’ютерними забавками. Все почалось у 1995 році, коли цей мало кому відомий британець став режисером екранізації гри “Mortal Kombat” (“Смертельна битва”). Фільм мав шалений успіх, закріпив за грою культовий статус, а на самого режисера звернули велику увагу в Голівуді. На жаль, наступні роботи Андерсона, фантастичні фільми “Горизонт подій” (1997) та “Солдат” (1999), хоч і були хорошими фільмами (перший взагалі став культовим в певних глядацьких колах, а другий виявився непоганим доповненням до всесвіту фільму “Той, що біжить по лезу” (1982)), але з тріском провалилися в прокаті. Так, можливо, і завершилась би кар’єра Андерсона, але у 2001 році Андерсон став режисером екранізації іншої комп’ютерної гри - “Resident Evil” (“Оселя Зла”). Екранізація мала шалений успіх і, що би там не казали кінокритики, була чудовим фільмом жахів. Винятком у вищезгаданій тенденції успішних фільмів Андерсона можна назвати стрічку “Чужий проти Хижака” (2004), але хоча вона і не є екранізацією комп’ютерної гри, але вийшла вона саме на хвилі популярності однойменної серії ігор, тому неважко здогадатися звідки ростуть ноги в цього кінопроекту. Але “Оселя Зла” стала найспішнішим режисерським та продюсерським проектом Андерсона. Фільм вплинув навіть на особисте життя Андерсона – на його зйомках він зустрів свою майбутню дружину. Ну, ту саму, яка “народилась в Україні випадково”. Ось і довелось Андерсону наступні десять років ґвалтувати франшизу “Оселі…“. І хоча кожний наступний фільм виходив гіршим за попередній, серія приносила стабільний заробіток, та і дружину необхідно було працевлаштовувати. Андерсона, звичайно, можна виправдати – він пробував покінчити з осточортілою “Оселею…”, але всі його спроби (непогані фільми “Смертельні перегони” (2008), “Троє мушкетерів (2011) та “Помпеї” (2014)) з тріском провалювались в прокаті. Але у 2016 році Андерсон таки наважився поставити сяку-таку крапку в “осельній“ епопеї і, схоже, помітивши свою удачливість на ниві екранізації комп’ютерних забавок, взявся за іншу гру - “Monster Hunter“. І скидається на те, що удача покинула режисера і тут.

Сюжет фільму бере початок у нашому світі. Військовий підрозділ ООН, яким керує дружина режисера (цікаво, чи багато глядачів запам’ятають, що її персонажа звати Артеміда) у якійсь неназваній пустелі натикаються на загадковий портал. Цей портал переправляє їх у паралельний світ, в якому люди воюють з величезними чудовиськами… Незабаром з усього підрозділу в живих залишається лише його керівниця. Щоб повернутись назад у свій світ, вона об’єднується з одним з місцевих Мисливців…

В прокаті фільм “Monster Hunter“ провалився з гучним тріском. Що ж стало причиною цього? Ну, немалу роль відіграла пандемія коронавірусу, але сильно проштрафився Пол Андерсон – і як сценарист, і як режисер, і як керівник проекту. Наприклад, фільм непогано стартував у Китаї, але вже через добу прокат скасували через расистський жарт в одній зі сцен фільму. Але це ще далеко не все.

Андерсон не зміг нормально представити новий світ, у якому розгортається більша частина подій. В результаті рядовому глядачеві буде здаватися, що йому просто так підсовують то величезних чудовиськ, схожих на динозаврів, то чарівні кораблі, які їздять пустелею, то кота-кухаря… Можливо, бюджету у 60 мільйонів доларів було недостатньо для втілення усіх режисерських ідей. Але навіщо було тоді ускладнювати і без того дірявий сюжет прибульцями з нашого світу?

Можливо, причина провалу і у самій грі. По-перше, серія ігор “Monster Hunter“ бере свій початок ще у далекому 2004 році, але шаленої популярності у світі вона не здобула. А тому і зацікавленої аудиторії у фільму мало. По-друге, “Monster Hunter“ – японська гра. Її творцем є студія “Capcom“, яка також причетна до серії ігор “Resident Evil”. Але якщо “Resident Evil” з її зомбяками в американському місті стилістично зрозуміла для американських та європейських гравців і глядачів, то “Monster Hunter“… Ну, тут дуже помітним є японська стилістика, де з величезними чудовиськами воюють няшні герої, озброєні тесаками вдвічі більшими за їх носіїв. Далеко не всім глядачам таке подобається. А тут ще й Андресон додав своє особливе бачення – у першій половині фільму військові воюють з одним з чудовиськ за допомогою кулеметів, автоматів та гранат, але чудовисько взагалі не реагує на крупнокаліберні кулі й вибухи. Але ось увіткнутий в потрібне місце тесак – це для чудовиська смертельно. Або один-єдиний дракон у фіналі фільму знищує мало не всю американську армію. Але ось головна героїня вбиває його самотужки і максимально банальним способом.

До речі, до реального “полювання“ доходить лише в третьому акті фільму. А до цього тупоголова головна героїня закатує істерики, вирішує стосунки з Мисливцем шляхом давання кулаком по пиці й скиданням його в яму в місцевими гігантськими мурахами, після чого мириться з ним і навіть пригощує шоколадом (як вона його зберегла в такому цілісному вигляді – окреме питання).

Розбавити дійство могли б видовищні побоїща. Але, на жаль, нічого видовищного тут немає. Більшість сцен зіпсовані дуетом п’яного оператора і обкуреного монтажера. А ось запозичення – очевидні. Битва військових з чудовиськом – явна невдала спроба повторити погоні з фільму «Шалений Макс. Дорога гніву» (2015); сутичка головної героїні з «мурахами» – підозріло нагадує перший фільм про Ріддіка; виманювання чудовиська з піску – омаж на «Тремтіння землі» (1989) і так далі. А бійка головної героїні з Мисливцем – це справжня феєрія рваного монтажу, прямо видно, як режисер боявся, щоб його дружині не зламали ніготь. Зате Андерсон не зміг обійтись без традиційного для себе відкритого фіналу з натяком на продовження. Навіщо він продовжує це робити? Адже його фільми або не отримують продовжень, або якщо отримують – то такі, що краще б їх не було.

Ще одна помилка Андерсона – акторський склад, точніше дружина режисера у головній ролі. «ВипадковонародженавУкраїні» має якусь дивовижну властивість відмовляти глядача від перегляду фільмів з її участю. Принаймні, про це свідчать касові збори фільмів, на плакатах яких красувалось обличчя актриси. З таким умінням приваблювати глядачів якась інша актриса або актор вже давно вирушила би на телебачення або на пенсію, але кар’єру «ВипадковонародженоївУкраїні», здається, тримала на плаву серія “Оселей…”. Що вона буде робити тепер, коли “Оселя…” завершена – невідомо. Якби актриса була хорошим лицедієм – це могло б її хоч якось виправдати. Але сяку-таку акторську гру «ВипадковонародженавУкраїні» пробувала вичавити із себе ще в часи “П’ятого елемента“ (1997) і “Жанни Д’арк“ (1999). Але що далі йшла її кар’єра, то більше ставало очевидним, що замість відвідування курсів з підвищення кваліфікації, вона віддає перевагу всіляким “вимахуванням“ на зразок перевірки в черговій “Оселі…” правильності написання російського слова “АРМИЯ“ з поваги до своїх сербсько-чорногорських коренів. Ось і у фільмі “Monster Hunter“ акторська гра «ВипадковонародженоївУкраїні» - відверто погана. Вторить їй тайський актор Паном Йірам в ролі Мисливця – він геть дерев’яний. Ось за цим веселим дуетом глядач і буде спостерігати більшу частину фільм. В деякий сценах ще маячить Рон Перлман в дурнуватій перуці.

Чи є у цього фільму хоч щось позитивне? Ну, так. Картинка у фільмі красива; пейзажі пустелі й джунглів гарно виглядають; комп’ютерна графіка пристойна, особливо моделі чудовиськ і кота-кухаря; оператор, коли не знімає побоїща, то раптово тверезіє й вибирає нормальні плани камери… Ну, і сам фільм не викликає ненависті. Він – з розряду “так погано, що навіть добре”. І над недолугістю фільму можна навіть посміятися, особливо, якщо дивитися його в компанії друзів. Правда, в касовому плані це фільм все рівно не врятує. І схоже, що для порятунку своєї кар’єри і кар’єри дружини Андерсону доведеться знову знімати чергову “Оселю зла“.        

0
Зорян 16 марта 2021



Имя:
18 апреля 2021
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


Бездумні копіювальники Бездумні копіювальники

Рецензія на фільм «Безславні кріпаки» (2020). Увага, розкриваються деякі  деталі сюжету!

17 апреля 2021
Битва гігантів Битва гігантів

Рецензія на фільм "Ґодзілла" проти "Конґа" (2021)

13 апреля 2021
Таємниці Бостона Таємниці Бостона

Рецензія на фільм “Spenser Confidential”

28 февраля 2021
Найгірший фільм Девіда Фінчера Найгірший фільм Девіда Фінчера

Рецензія на фільм "Манк" (2020)

24 февраля 2021
Серійний вбивця з Аляски Серійний вбивця з Аляски

Рецензія на фільм “Мерзла земля” (2013)

20 февраля 2021