Круз та Мумія
Давньоєгипетська тематика внесла значний вклад в індустрію розваг – загалом, більше поверхневими нарисама, чим серйозними відсилками до справжньої міфології. Автори присвячували романи, фільми, музичні і художні твори в міру своїх уявлень про різні елементи культу Стародавнього Єгипту, і часто своєю уявою робили зовсім іншу міфологію. Це і численні «загадки пірамід», і «прокляття фараонів», і, звісно, цілі серії про пригоди, пов’язані з мумією. Починаючи з 1932 року вийшло шість фільмів компанії Universal з іконою жанру актором Борисом Карлоффом, регулярно ця тематика так чи інакше з’являлась прямо чи непрямо. Нам вона більш відома за трилогією Стівена Соммерса, старт якій був даний у 1999 – і вже у 2017 тема отримала новий рестарт в однойменному фільмі Алекса Куртцмана – з якою ми познайомимось нижче.
Отже, сюжет настільки простий, наскільки простий. Нік Мортон, представник американської розвідки, і, як ми дізнаємось, до того ж ловелас, поряд з роботою на США в Іраку ще активно шукає старожитності. За його версією, на благо Батьківщини, а за версією археолога Дженні Хеліс – заради власної вигоди. Так чи інакше, він (після карколомної перестрілки з бійцями ІДІЛ) знаходить гробницю принцеси Аманет, яка заради влади віддала свою душу Злу. Звісно, остання воскресає як мумія, у боротьбу вступає містична організація, що їй курує Доктор Джекіл-Хайд, в гру вступають і хрестоносці…
Власне, з точки зору сценарій, здавалось вигадували «на колінці». Сюжетна лінія обривчаста, навіть в такому «несерйозно-блокбастерному» жанрі вилізають кричущі нестиковки – власне, за задумкою мабуть було зняти щось типу «Ліга визначних джентельменів», проте «щось пішло не так», бо поряд з цим, також було бажання привнести щось і з трилогії Стівена Соммерса. Спецефекти, як і завжди для подібних проектів, на досить високому рівні, саме цей факт рятує те, що відбувається на екрані – все виходить досить таки жваво, тут є складові цього жанру – перестрілки, погоні, містика, проте не вистачає якогось певного акценту. Кольоровому настрою характерна більш темні шати оточення, і власне з такою складною матерією автори впорались відмінно.
Гра акторів – власне, це в більшості «крузоцентричний» фільм – все, що можна підігнано під харизму Тома Круза – і його героя Ніка Мортона. Він, неначе Індіана Джонс, ловелас і разом з тим здатний на самопожертву, всі купаються у його світлі жартів та хоробрості, його погляд є рішенням майже кожної сцени кадру. Поряд з тим, це заважає розкритись вповні його партнерам, як наприклад тому самому Раселу Кроу, що зіграв «доктора Джекіла-містера Хайда», або пасію головного героя – археолога Дженні Хелсі, зіграну Анабель Уолес . Звісно, слід зупинитись і на виконавиці «мумії-Аманет» - Софії Бутелли – загалом, її образ виглядає як образ «ображеної амбіціями» жінки, що хоче через багато віків відвоювати владу.
Отже, як висновок. Думаю, автори не змогли повернути увесь шарм хоча б тієї ж «Мумії» Соммерса, проте як фільм «для розваги на раз», який не потребує особливої уваги до дрібниць сценарію, стрічка виглядає цілком пристойно. Власне, вона підходить легковажному настрою відпочинку у неділю, для широкої аудиторії з відповідним настроєм.