Жорстока казка.


Рецензия на фильм: Приключения Пиноккио
Фильм Приключения Пиноккио

Останнім часом дерев’яна лялька Піноккіо викликає неабияке зацікавлення серед різних кіностудій. Гільєрмо дель Торо створює анімаційний фільм «Піноккіо» для Netflix, Роберт Земекіс знімає кіноадаптацію мультфільму 1940-го року для Disney, а італійський режисер Маттео Ґарроне вже презентував свою версію цієї історії, яка слухняно слідує сторінками знаменитого роману Карло Коллоді, і, можливо, ілюструє його краще, ніж усе попередні екранізації.

Сюжет стрічки розповідає про талановитого і бідного майстра Джеппето, який вистругав  хлопчика із чарівного поліна і полюбив його,  як рідного сина. Непосидючий і допитливий Піноккіо тікає від батька при кожній зручній нагоді, аж поки не потрапляє до рук хазяїна лялькового театру, який бачить у дерев’яному хлопчику наживу і викрадає його. Згорьований Джеппето вирушає на пошуки Піноккіо, не підозрюючи, що син знаходиться на волоску від загибелі.

Роман Карло Коллоді має повчальний характер, який у грубій формі пояснює дітлахам істину: віритимеш у манну небесну — залишишся ні з чим; не вчитимешся — перетворишся на справжнього віслюка. Маттео Ґарроне вирішив дотримуватись цієї ж стратегії, але варто визнати, що кіношний Піноккіо значно милосердніший, ніж його літературний прообраз. Школа життя, яку проходить герой, щоб стати справжньою людиною, як і в першоджерелі, залишається жорстокою, а моторошні кадри з повішанням Піноккіо на якийсь момент перетворюють фільм у казку для дорослих, виправдовуючи вікове обмеження «6+». Утім простота сюжету і мораль стрічки свідчать, що направлена вона все-таки на дітей.

Продовжуючи свій стилістичний напрям, який був започаткований ще в «Казці казок» (2015), Маттео Ґарроне дарує глядачу цілковиту візуальну насолоду. Просякнута атмосферою колоритних італійський пейзажів, стрічка ідеально відтворює дух літературного першоджерела і стає взірцем емоційного балансу, де і гумор, і страх — усе в міру. Оскароносний Роберто Беніньї, який повернувся в кіно після семирічної перерви, стане ще одним приводом подивитися «Пригоди Піноккіо», адже його зворушлива гра нікого не залишає байдужим. Народившись у бідній італійській сім’ї, актор, як ніхто, може правильно відчути свого героя Джеппето, який залишається одним з найголовніших персонажів, адже, перш за все, ця історія про безкрайню батьківську любов.

2
Ярина Гаврилюк 28 февраля 2020
Like

Имя:
09 апреля 2020
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


Гарно, та не ідеально. Гарно, та не ідеально.

Дебютна стрічка Отем де Вайлд вийшла чуттєвою, вишуканою, смішною, але, як і кожен первісток, недосконалою. Моментами сюжету не вистачає...

05 марта 2020
Невидимі злочини. Невидимі злочини.

У своєму арсеналі нова стрічка Лі Воннелла містить достатньо моторошних моментів, щоб налякати, достатньо несподіванок, щоб тримати у...

26 февраля 2020
Нед Келлі: спроба номер три. Нед Келлі: спроба номер три.

Новий погляд на історію чи то розбійника, чи національного героя - Неда Келлі, пропонує нам Джастін Курзель, режисер, в арсеналі якого...

14 февраля 2020
Видатне кіно. Видатне кіно.

1917 рік, Перша світова війна. Двоє молодих капралів отримують завдання доставити важливий лист капітану МакКензі. Аби виконати його,...

06 февраля 2020
Не найгірша з можливих кіноадаптацій. Не найгірша з можливих кіноадаптацій.

Прихильники роману Василя Шкляра давно мріяли побачити втілення «Чорного ворона» на екрані, але мрія їх здійснилась тільки...

07 декабря 2019