Якось у Мексиці... - рецензия на фильм Рома

Войти через
Регистрация
 
Якось у Мексиці...
 
Фильм Рома

Після шаленого успіху фільму «Гравітація» (2013) режисер Альфонсо Куарон тривалий час не радував кіноглядачів повнометражними режисерськими роботами. Талановитий мексиканець, схоже, зрозумів, що надто заглибився в англомовну культуру і починає втрачати себе колишнього, а тому вирішив повернутися «до витоків» і знову зняти драматичний фільм про непросте життя на батьківщині. Фільм «Рома» (2017) здобув високі оцінки від глядачів та критиків, виграв три Оскари за найкращу режисуру, операторську роботу та «неангломовність», хоча закономірно провалився в плані касових зборів. «Закономірно» - тому що фільм вийшов неоднозначним і надто авторським.

«Рома» розповідає про життя дівчини на ім’я Клео, мексиканської індіанки, яка працює служницею в заможній родині у Мехіко. За вікном 1970-і роки, в країні періодично бушують революційні рухи, а у родині починаються свої проблеми – батько кидає родину, а сама Клео невдовзі вагітніє від хлопця, який в результаті не хоче відповідати за свої «дії»…

В загальних рисах «Рома» - це типова мелодрама про життя, яка подана під характерним авторським соусом. Це, власне, грає не на користь даному фільму, оскільки «авторське кіно» зазвичай передбачає неспішну подачу подій та купу німих сцен, що, як правило, відлякує середньостатистичного глядача. Звичайно, нічого поганого у неспішності та медитативності фільму немає, якщо режисер знає, як це правильно подати. Але у випадку з фільмом «Рома» Куарону явно не вистачило вміння, якоїсь родзинки, яка б дозволяла дивитися фільм не відриваючись і не засинаючи. Можливо, причина в сильній затягнутості фільму – велика кількість епізодів фільму не потрібні, вони явно створені лише для якоїсь символічності, щоб потішити критиків та естетів, але по факту просто тягнуть час. Наприклад, сцена з пожежею виглядає зайвою, а сам фільм варто було б закінчити сценою на пляжі. Та й вже знайомі завдяки попереднім фільмам режисера методи подачі виглядають слабшими. Наприклад, сцена родів з «Роми» явно копіює аналогічну сцену з фільму «Діти людські» (2006), але, як і результат родів, не має такого ж ефекту.

І це при тому, що робота над візуальною стороною фільму явно була проведена гігантська: прекрасно підібрані пейзажі мексиканської природи та міських вулиць, відмінна робота з масовкою, реквізит з класними автомобілями та інтер’єрами будинків, стильна чорно-біла картинка… Видно, що над постановкою кожного епізоду працювали як слід.

Операторська робота, як і фільм в цілому, викликала неоднозначні враження: з одного боку плани камери у фільмі поставлені чудово, є чимало довгих сцен знятих одним планом, що є характерним почерком Куарона; з іншого боку, дивний режисерський хід з плааааааавним поворотом камери навколо своєї осі часто відволікає від перегляду. Зрозуміло, що останнє було своєрідним викликом для знімальної групи, оскільки операторові потрібно було фільмувати так, щоб потрібні об’єкти передчасно не випали з кадру, а акторам необхідно було рухатися в такт з камерою, при цьому зберігаючи природність рухів. Але результат цих старань вийшов не зовсім таким, яким планував режисер.

Що ж до акторів, то вони ніби і виглядають природньо в кадрі, але й похвалити особливо немає кого, крім хіба що Марини де Тавіри, яка зіграла роль сеньйори Софії, матері сімейства, за що навіть була номінована на Оскар. А ось Яліца Апарісіо в головній ролі не вразила, незважаючи на те, що також була номінована.

До речі, практично в усіх сценах фільму присутні собаки, навіть ім’я собаки Бораса легше запам’ятати, ніж імена людських персонажів. Цікаво, це така особливість Мексики, чи це такий реверанс в сторону «Сучої любові» (2000) режисера Іньярріту?

В цілому, «Рома», як вже було сказано – неоднозначний фільм. Безумовно, він вартий перегляду, це високохудожнє кіно, візуально красиве, але трохи нудне в плані оповіді. Це однозначно не найкраща режисерська робота у фільмографії Альфонсо Куарнона, втім це ніяк не применшує його достоїнств.

Рецензия на фильм Рома 0  
Зорян 26 февраля 2019
Комментарии
 
Имя
25 марта 2019
Ваш комментарий

Подписаться на отзывы

Другие рецензии автора

Шанхайська робота

Рецензія на фільм "Шанхайський перевізник"

— 22 марта 2019

 
Захисник

Рецензія на фільм "Кровний батько" (2016)

04 марта 2019

Якось у Мексиці...

Рецензія на фільм "Рома" (2018)

26 февраля 2019

 
Прокляття родини Гремів

Рецензія на фільм "Спадковість" (2018)

18 февраля 2019

«Прохідний» фільм про пограбування

Рецензія на фільм "Swordfish"

09 февраля 2019

 
Оценка автора
8,5 Рейтинг
фильма
Всего оценок: 6



fk tw