Войти через
facebook
 

Цікаво, але не страшно


Рецензия на фильм: Убежище
Фильм Убежище

Фільми, у яких поєднані жанри детектива і містики – досить часте явище в кінематографі. Однак, далеко не всім кінематографістам вдається правильно поєднати ці два компоненти, і на цій основі зробити хороший фільм. Щоб фільм вийшов вдалим, потрібно, по-перше, придумати цікавий сюжет, який не буде викликати купу запитань, а по-друге, загорнути дійство у атмосферу жаху. Творці фільму «Сховище», який у США вийшов під назвою «6 душ», старалися зробити хороший фільм, який би відповідав заданим параметрам, але… зліпили чергову подобу «Дзвінка» (2002).

Головна героїня фільму – лікар-психіатр на ім’я Кароліна, яка спеціалізується на лікуванні людей з множинними особистостями. І ось їй попадається відповідний пацієнт, якого випадково знайшли на вулиці. Щоправда, «переключення» між його особистостями відбуються дуже дивно. Кароліна береться розслідувати причини появи цих особистостей, але раптово приходить до шокуючих результатів: особистості її пацієнта – реальні люди, які не так давно померли…

Як і більшість детективно-містичних фільмів, «Сховище» слідує вже звичній сюжетній композиції: 1. Головний герой стикається з незрозумілою потойбічною чортівнею; 2. Головний герой береться розслідувати причини появи аномалії; 3. Паралельно небезпека чигає як за головним героєм, так і за близькими йому людьми; 4. Головний герой виясняє причину аномалії і пробує виправити ситуацію; 5. Герой вступає в пряму конфронтацію з потойбічними силами; 6. В залежності від наглості сценаристів – щасливий або сумний фінал, з дуже частим натяком на продовження. Усе це є і в «Сховищі».

Паралельно, глядачеві підкидають історію сімейної трагедії (чоловіка головної героїні вбив грабіжник), питання стійкості віри після пережитого і таке інше. Тут тобі і сатанинська тематика, і відьми-цілительки з гнилими зубами і надприродними властивостями… Але, на жаль, сценаристи згребли до купи забагато різноманітних компонентів, характерних для фільмів з історіями про містику, через що сюжет «Сховища» нагадує вінегрет з купою недомовок і сюжетних дірок, кількість яких збільшується з кожним сценарним поворотом. Творцям фільму слід було краще опрацювати сценарій, а не розтягувати хронометраж.

По традиції, візуальна сторона фільму виглядає дуже добре. Похмура осіння картинка з туманами, голими деревами, сухим листям, на узбіччях наганяє переконливу атмосферу містики і невідомості. Операторська робота практично ідеальна з правильними планами, цілим рядом довгих сцен, знятих без монтажних склейок; але в окремих моментах економія на штативі і тряска камери ламає атмосферу. Видно, що шведський оператор Лінус Сандгрен, для якого «Сховище» стало першою роботою в американському кіно, все ще відточує свою майстерність, щоб через шість років отримати заслужений Оскар за операторську роботу в фільмі «Ла-Ла-Ленд». До речі, «Сховище» - це також голлівудський дебют ще для двох шведів – режисерів Манса Марлінда і Б`єрна Штейна, які потім підуть знімати «Інший Світ. Пробудження».

Виконавці головних ролей справились неоднозначно. Джуліанна Мур в ролі Кароліни – цікава і харизматична, але в ряді напружених сцен їй явно не вистачало емоцій. Куди краще справився зі своєю роллю Джонатан Ріс-Майерс, який перед «Сховищем» зіграв у чудовому французькому бойовику «З Парижа з любов’ю». А тут він переконливо передав емоції людини, у якій вживаються кілька особистостей. Можливо, в нього вийшло не настільки переконливо, як у Джеймса Макевоя у фільмі «Split», але все рівно хочеться відзначити, що Ріс-Майерс – талановитий актор.

Ну, а як у фільмі з атмосферою жаху? Скажімо так, атмосфера є, але справжнього жаху майже немає. В наявності – кілька напружених сцен і очікування видовищної розв’язки. Блюванням землею, гидкими подряпинами на спині, і крупними планами розкладених трупів сучасного глядача сильно не налякаєш, тут потрібна винахідливість, якої «Сховищу» дуже бракує.

«Сховище» – дуже посередній і «прохідний» жахастик. В нього є задатки непоганого фільму у вигляді чудової візуальної складової, хороших акторів і, частково, атмосфери. Але звичні для даного жанру проколи з сюжетом, затягнутий хронометраж і відсутність по-справжньому страшних моментів не дозволяють порекомендувати даний фільм кожному шанувальнику фільмів жахів. Нелегко повторити досягнення фільмів «Дзвінок» (2002) і «Дзеркала» (2008), ой як нелегко.

0
Зорян 15 февраля 2018
Like

Имя:
21 октября 2019
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


300 тухольців 300 тухольців

Рецензія на фільм "Захар Беркут" (2019)

09 октября 2019
У лісі-лісі темному... У лісі-лісі темному...

Рецензія на фільм "Воно приходить уночі" (2017)

14 мая 2019
Шанхайська робота Шанхайська робота

Рецензія на фільм "Шанхайський перевізник"

22 марта 2019
Захисник Захисник

Рецензія на фільм "Кровний батько" (2016)

04 марта 2019
Якось у Мексиці... Якось у Мексиці...

Рецензія на фільм "Рома" (2018)

26 февраля 2019