Відчайдушні


Рецензия на фильм: Того
Фильм Того

Взимку 1924-25 років маленьке американське містечко Ном у штаті Аляска та околишні поселення накрила епідемія дифтерії. Першими, хто опинився в зоні ризику стали діти. Завчасно доставити вакцину тогочасним транспортом не вдалося – негативну роль зіграло віддалене розташування містечка та погані природні умови. Єдина надія була на погоничів собачих упряжок. Відповідальну місію взяв на себе досвідчений погонич норвезького походження Леонард Сеппала, а на чолі собак в упряжці був хаскі на ім’я Тоґо, названий в честь відомого адмірала японської армії Тоґо Хейхаціро, який брав участь у російсько-японській війні 1904-1905 років, зокрема у знаменитій Цусімській битві. Щоб прискорити доставку вакцини, місцева залучила інших погоничів, які методом «естафети» передавали ліки від міста до міста, щоб врешті передати їх Сеппалі. Правда, план був складений нашвидкуруч і вже після від’їзду Сеппали, тому один з погоничів на шляху мало не розминувся з Леонардом. Під час цієї «естафети» Леонард з Тоґо та іншими собаками, ризикуючи життями, подолали найбільшу відстань, яка склала разом 425 кілометрів. Останні 50 кілометрів подолав погонич (також з Норвегії) Гуннар Каасен, а одним із собак на чолі упряжки був знаменитий Балто (який також був у власності Сеппали). Оскільки саме вони доставили вакцину до Нома, то їм дісталася вся слава, оскільки преса вже встигла популяризувати цю історію. В честь Балто було поставлено пам’ятник у Нью-Йорку, а у 1995 році було знято анімаційний фільм «Балто», сюжет якого був досить далеким від того, що було в реальності. Звичайно, ніхто не заперечує подвиг Каасена та Балто, але Сеппала і Тоґо опинилися в тіні цієї історії, хоча їхній внесок був найбільшим.

Щоб розповісти вищеописану історію більш достовірно, а заодно відновити історичну справедливість у 2019 році вийшов фільм «Тоґо». Сценаристом виступив Том Флінн, який відзначився чудовим фільмом «Обдарована» (2014), а в режисерське крісло сів Еріксон Кор, який у 2015-му непогано переосмислив фільм «Point Break».

Сам фільм досить цікаво оповідає офіційну версію подій – ось є містечко, тут вирує хвороба, а десь там є ліки, які треба привезти. Сеппала спочатку вагається, бо дорога далека, а сніги Аляски – це вам не жарти. Та й Тоґо, хоча й досвідчений та відчайдушний пес, але за своїми мірками вже давно не молодий. Але треба їхати, інакше всі помруть. І ось поки триває мандрівка, глядачеві показують епізоди з минулого – про те, як Тоґо народився, яким проблемним псом був у дитинстві (він регулярно тікав із псарні, двічі його віддавали іншим господарям і обидва рази він повертався до Сеппали) і як він став на чолі упряжки. Події подані досить динамічно та душевно, в деяких моментах фільм справді пробиває на сльози. Сеппала, схоже, був не меншим відчайдухом, ніж Тоґо – наприклад, скоротив шлях на 100 кілометрів, проїхавши через затоку по льоду, який вже почав танути. Правда, в реальності така відчайдушність мала і особисті мотиви – крім дружини Сеппала мав ще й доньку, яка також була в зоні ризику, але у фільмі чомусь про це не говориться. Що стосується самого Тоґо, то фільм, звичайно, приділяє йому багато уваги, але незважаючи на це його персонаж вийшов якимось недостатньо помітним. Можливо, це пояснюється тим, що Тоґо веде себе…, як собака – він не розмовляє, не проявляє людських емоцій; просто, скеровує інших собак і самовіддано виконує команди та настанови Сеппали, при цьому неодноразово жертвує своїм життям і здоров’ям, трудячись до виснаження. Не дивно, що Сеппала назвав Тоґо своїм найкращим псом.   

Що стосується акторів, то в першу чергу слід відзначити талановитого Віллема Дефо в ролі Сеппали. Не те щоб Дефо у фільмі проявляв якусь нечувану акторську гру – на екрані простий чоловік, трудяга і досвідчений погонич, який здатний на великі подвиги. Чогось більшого і не потрібно. А ось Джуліана Ніколсон гарно зіграла турботливу дружину, яка не просто приклеєна до сюжету – вона допомагає чоловікові в організації відповідальної подорожі, а в деяких моментах може кинути вдалий жарт. В невеликій ролі відзначився актор з «Гри престолів» Річард Дормер, але його персонаж відверто другорядний.

Візуальна сторона фільму викликала двояке враження – з одного боку картинка непогана і оператор (він же і режисер) старався як міг, показуючи безмежної краси пейзажі канадської провінції Альберта. Але через явний «зелений фон» в окремих сценах, і по фільму в цілому все ж таки видно, що бюджет кінострічки не був захмарним, оскільки «Тоґо» не планувався для виходу на широкий екран. Хоча фільму це не шкодить.

В цілому, «Тоґо» - хороший пригодницький фільм, який має бути цікавим і дітям, і дорослим. Це просто хороша історія за мотивами реальних подій.

 

0
Зорян 12 января 2020
Like

Имя:
26 января 2020
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


Вибивайло у каптурі Вибивайло у каптурі

Рецензія на фільм "Лукас" (2018)

14 января 2020
Підміна Підміна

Рецензія на фільм "Текст" (2019)

30 декабря 2019
Прославляючи відступника Прославляючи відступника

Рецензія на фільм "Сноуден" (2016)

14 декабря 2019
Був ше "Yesterday" такий малий... Був ше "Yesterday" такий малий...

Рецензія на фільм "Yesterday" (2019)

29 ноября 2019
Священик-термінатор на Дикому Заході Священик-термінатор на Дикому Заході

Рецензія на фільм "Brimstone" (2016). Увага, присутні розкриття сюжету!

24 ноября 2019