Нескорений/Unbroken


Рецензия на фильм: Несломленный
Фильм Несломленный

Настав час для ще одного огляду! І сьогодні я розповім вам про свої враження від стрічки «Нескорений»,режисером якої стала Анджеліна Джолі. Основою фільму стала книга  Лаури Гілленбранд «Нескорений: Історія виживання, стійкості та спокути під час Другої світової війни».

Перед безпосереднім «розбором польотів»  хотів би зазначити: очікував на цей фільм з моменту його релізу, трейлер вразив мене надзвичайно, тому в оцінюванні буду строгим, але справедливим ;)

Ну що ж, давайте розберемось детально «що воно є, і з чим його їсти»!

Гадаю, традиційно  варто розпочати сюжету:

Як і зазначав раніше, за основу  взято книгу, у якій розповідається реальна та водночас неймовірна історія Луї Замперіні. Чому ж його історія «неймовірна»? Я поділив би фільм на 2 частини.  Хронологічно все це виглядає наступним чином:

1. «З грязі в князі».

- Луї, будучи «проблемною дитиною», зумів знайти в собі сили та спрямувати свій потенціал зовсім в інше русло, і це відкрило перед ним двері в абсолютно нове життя. За дуже короткий термін новачок зумів досягти значних висот у спорті. Як результат – учасник Олімпійських ігор 1936 року в Берліні. Так, фінішував він далеко не першим, та, тим не менше, продемонстрував значний потенціал! Сам Адольф Гітлер вважав його найперспективнішим молодим бігуном!

2. Власне, «Нескорений».

- У квітні 1943, будучи у званні офіцера, здійснював завдання по врятуванню пілотів бомбардувальника «B-25». В ході операції його літак зазнав аварії, в результаті якої загинули 8 з 11 членів екіпажу. Замперіні вижив.

- Він та залишки команди дрейфували в океані більше місяця, пізнавши всі жахи безмежної водяної блакиті: від акул та шторму до японської авіації та голоду.

- Пізніше команда натрапила на матросів Імператорського флоту Японії, і ті відправили їх прямо до військових таборів. Прибувши в табір «Офуна», головний герой терпів жорстокі знущання від тамтешнього наглядача Міцухіро Ватанаби на призвісько «Пташка». Луї пережив усі наруги  та був визволений військами Союзників у серпні 1945.

В режисерському кріслі, як зазначалось раніше, опинились сідниці Анджеліни Джолі. Це не перша її робота в такому амплуа, і не перша картина про жахи війни. Хоч я й не знайомий з попередніми роботами Джолі в якості режисера, та повинен зазначити: задатки у неї неабиякі. До роботи вона поставилась відповідально, з душею, це видно відразу. Джолі змогла відтворити потрібну атмосферу без масштабності, яка характерна для багатьох військових героїчних фільмів сучасності. Безперечно, варто відзначити значну кількість кліше в першій половині фільму, та після моменту падіння літака все виправляється, і в кращу сторону! Не зовсім зрозумів постановку сцен насилля у фільмі. З однієї сторони,  Джолі відверто цурається жорстокості, проте вона змогла добре продемонструвати знущання над Замперіні. Безумовно, Луї — головний герой, та часом складалось враження, що страждає лише він, а решта  йому просто співчувають, і часом отримують копняків під зад. Хоч фільм не про жахливі японські табори, та відсутність правильної  кількості насилля (в зазначеній кількості, історично притаманній даному регіону в цей період)значно вплинуло на атмосферу (до прикладу, про страти дізнаємося лише з діалогів солдат та наглядачів).

Повертаючись до режисури, варто відмітити неймовірно атмосферні сцени в морі, або ж життя полонених в таборі (цих моментів було не надто багато, та все ж достатньо для того, щоб створити стійке враження в глядача). Але й тут змушений підсипати трішки солі на рану: сцени повітряних боїв на початку фільму – картонні  і не викликають абсолютно ніяких переживань. Та все ж, підсумовуючи  вищесказане: я, в цілому, задоволений візуальними ефектами, знято красиво та витримано.

Розповідаючи про сценарій, варто відмітити наступне:

Діалоги, загалом, поставлені грамотно. Нічого зайвого, та, водночас, нічого неймовірного. Спостерігається хороша синхронізація між актором та сценарієм. Це дуже впливає на атмосферу, адже таким чином актори втрачають значну долю фальшу, що свого роду зближує глядача з героєм. Цей елемент створює певну ілюзію особистого знайомства з персонажем. Стрічці таке властиво, хоч і в дуже малих пропорціях.

Актори.

Джек О’коннел – зіграв молодого Луї Замперіні. Оцінюючи пророблену ним роботу, не хочеш звертати увагу на мінуси, які, безперечно, були. Та, як для актора, тим більше практично початківця, він справився добре. Все ж, дана стрічка страждає на однобокість персонажів. Незважаючи на те, що О’Коннел намагався викластись на 150%  ˗  він просто не встигає сподобатись. Глядачу бракує часу проникнутись мотивацією головного героя. Проте, гадаю, ця роль — значний козир в кар’єрі молодого актора.

Роль Міцухіре Ватанаби виконав популярний японський рок-музикант напрямку visualkei – Такамаса Ісахара. Що ж можна сказати про його роботу? Проблема та ж, що й вО’коннела – недостатньо часу на сприйняття героя. Та за ним спостерігати було приємніше. Адже, якщо з Замперіні все зрозуміло, в плані персонажа, то в цьому випадку все складніше. По-суті, «Пташка» є свого роду закомплексованим сучим сином, кроки якого — непередбачувані. Підступність, жорстокість, психічні розлади… за такою гримучою сумішшю приємно спостерігати, запевняю! Єдине, що розчарувало – момент розпачу Ватанаби. Мені він здався надто награним.

З персонажів, що запам'ятались, слід відмітити Донала Глісона. В стрічці «Нескорений» він зіграв Рассела Філіпса. Про нього багато й не скажеш, та за той час, що він перебував на екрані, актор зумів викликати переживання у глядача, і певен, не одному мені була цікава  його подальша доля після зустрічі з японським флотом. Та в цій ролі немає нічого визначного, актор не встиг розкрити свого персонажа, що б значно вплинуло б на атмосферу фільму. В процесі перегляду він стає для глядача«тим самим нормальним чуваком, що не головний герой, але за нього також переживаєш».

Більше цікавих персонажей/ролей в межах даної стрічки не згадаю. Та і не варто, вони так чи інакше не запам'ятовуються.

Проблематика стрічки:

Фільм зачіпає тему сили духу. Зараз кінопродукції на таку тематику все меншає… Кожен намагається вийти за межі, вистрибнути далі, ніж інші, в пошуках нових мега-ідей. Не можна  сказати, що це погано, адже це також свого роду прогрес. Та ми забуваємо, що насправді потрібно багатьом людям – віра в себе. У картині був присутній агітаційний посил, що пронизує всю стрічку: «Вір у себе та у свої сили. Ти витримаєш все». Та сказати, що фільм вплине на рядового глядача – складно. Адже ми, в першу чергу, бачимо неймовірну історію, а головна думка, на жаль, залишається за кадром.

Висновок: хочеться зазначити, що перед нами не просто цікава біографія ще одного дідуся. Це повноцінна, витримана історія випробовувань, історія незламності та впертості, історія жаги до життя! І, переглядаючи стрічку, вам варто намагатися пережити з героєм кожне випробування, вникнути в саму її суть, і лише тоді, незабутні враження вам гарантовані!

Від себе можу додати, що отримав не зовсім те, на що сподівався, фільм хороший, та в ньому є як велика кількість як плюсів, так і мінусів. Через нерівномірну атмосферу, кліше, гуманність, недонесення посилу до рядового глядача, ставлю йому 7 з 10.

 

 

 

0
SamFisher 23 февраля 2015


Имя:
25 июня 2021
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


Пацієнт живий! Реабілітація пройшла успішно. Пацієнт живий! Реабілітація пройшла успішно.

Більшість із нас, мабуть, вже чули про балакливого найманця Вейда Вілсона, також відомого як Дедпул. Моє знайомство з ним скоро...

25 февраля 2016
Аперкот долі Аперкот долі

Усім привіт! Нещодавно в кінопрокат вийшла стрічка «Шульга», і тому, шановні читачі, пропоную на ваш розгляд власний...

31 августа 2015
 І знову разом! І знову разом!

Вмощуйтесь зручніше, одівайте свої плащі, маски та труси поверх штанів, адже сьогодні будемо говорити про супергероїв! А точніше, мова...

11 мая 2015