Одного разу в Словаччині


Рецензия на фильм: Межа
Фильм Межа

2007 рік. Кордон між Україною та Словаччиною. Все схвачено, домовлено і поділено. Але за півроку остання стає частиною Шенгену, що тягне за собою зміну складу «підмазаних» людей та посилення митного контролю. Адам Крайняк (Томас Масталір, Словаччина), контрабандист у другому поколінні, за багаторічною відпрацьованою схемою возить україно-словацьким кордоном сигарети та нелегалів. Однак намічені геополітичні зміни неодмінно позначаться на його доходах. Також він отримує дуже грошову пропозицію від свого партнера Крулла (Станіслав Боклан, Україна) щодо переправлення до Європи наркотиків. Ватажок банди розгублений. Чи варто йому, батькові та сину, переступити межу своєї совісті, погодившись на швидкий куш? Вибір нелегкий, тому що Крулл відмов не приймає.

«Межа» без сорому перегукується з «Бригадою». Такий же благородний бандит Адам Крайняк, що малює муки совісті зразкового сім'янина. Такий же зрадник у власних рядах. Та ж оборудка з наркотиками.

Творчий порив режисера Петера Бебьяка залишає після себе шлейф непорозуміння. Його старання змусити глядача співпереживати головному герою дуже сильно нагадують спроби окремих особистостей викликати ностальгію за розвалом СРСР. У той час, як вся цивілізована частина суспільства радіє вступу до ЄС, кримінал, який вважає роботу долею лохів, плаче гіркими сльозами, що, на думку творців, гідно симпатії. А фінальна сцена «Межі» взагалі показує Європі смачну дулю – ви там скільки хочете перекривайте кордон, але словацький Адам все одно поставить вас в позу. Такі ми молодці! Напрошується аналогія з героєм Віктора Сухорукова з другого «Брата» в аеропорту Чикаго, коли американці перейшли на мову гостя, ввічливо його привітали і побажали гарного дня, а у відповідь отримали плювок у спину фразою «Ну й виродки!».
Держкіно вбачає привід для гордості, виділивши кошти на фільм, в якому представники України показані в негативному світлі. Головний лиходій – українець. Зрадник – українець. Придуркуватий подільник – українець. У той час, як словацька сторона – виключно позитивна і благородна. Держструктурі не завадило б ретельніше підходити до вибору проектів для інвестування грошей українських платників податків.
Якщо відволіктися від неоднозначної суті та перейти до форми, то «Межу» можна назвати дитиною з малозабезпеченої україно-словацької родини. Вбравшись у чистенький, але простенький одяг, стрічка не претендує на загальне визнання навіть в межах «батьківських» країн. Тут немає оригінального сюжету, операторська робота не змусить розплакатися, а саундтрек – похитати головою в такт. У команді акторів, крім довічного лиходія Станіслава Боклана, немає нікого, хто б змусив штовхнути ліктем словацького сусіда в бік та гордо заявити: «Це наш хлопець!». Та й Станіслав, за всієї поваги до нього, вже став заручником однієї ролі.
«Межа» - це сільське весілля. Ціла подія для окремого населеного пункту, але абсолютно не примітне явище в геополітичному масштабі.
Якщо дивилися «Бригаду», «Хрещеного батька», «Одного разу в Америці», то не варто псувати своє ставлення до жанру переглядом погано злизаної копії.
5 з 10
0
Pavlo Chaplygin 20 ноября 2017


Имя:
22 июня 2021
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


Форсаж - 9 Форсаж - 9

 Брат на брата. Так в сюжете за основу взято.

10 июня 2021
Никто Никто

 Дед Ніхто и сага с пистолетом

21 марта 2021
Скажене весілля - 3 Скажене весілля - 3

Было у отца три сына...

03 марта 2021
Мавританец Мавританец

 Шерлок, Дивергент и даже Шазам…

25 февраля 2021
Перспективная девушка Перспективная девушка

 Мстя ее страшна, или Все мужики ко- и сво-

18 февраля 2021