Войти через
facebook google
 

«Гран Торіно» по-українськи


Рецензия на фильм: Платон Ангел
Фильм Платон Ангел

Нечасто українські кінематографісти радують публіку якісними соціальними драмами (як і хорошими фільмами в цілому). Але бувають і винятки. Наприклад, фільм «Платон Ангел» 2011-го року режисера Івана Войтюка.

Фільм описує родину Платона Ангела, хірурга за професією і людини з консервативними і строгого патріархальними поглядами. Однак, його погляди викликають невдоволення у вже дорослих дітей, яким надоїли батькова опіка і повчання. На додачу, землю Платона, на якій головний герой будує етнографічний музей, хочуть відібрати місцеві бандити…

В основі сюжету фільму «Платон Ангел» лежить п’єса Олексія Коломійця «Дикий Ангел» 1978-го року, тому деякі сюжетні ходи, імена персонажів, їх характери і репліки перекочували в екранізацію саме звідти. Однак фільм суттєво відійшов від тесту першоджерела: оригінал був в основному про конфлікти між родичами через різні характери і нерозуміння поколінь; в екранізації до цього додано такі буденні проблеми як бандитизм, корупція у вищих чинах влади, байдуже відношення молодого покоління до сімейних цінностей і, головне, небажання вирішувати всі ці проблеми. Якщо п’єса говорила, що старші можуть в чомусь бути неправими і їм варто іти на уступки, то фільм звертає увагу на мудрість старших і досвідченіших людей, через що головний герой є тим персонажем, на якого хочеться рівнятися. Він не боїться відстоювати свої права перед впливовими і небезпечними людьми, мудро, хоч і дещо грубо вирішує сімейні питання, а коли справа доходить до необхідності захищати власну родину, не вагаючись, бере до рук зброю.

Якщо порівнювати фільм «Платон Ангел» з іншими фільмами, то на ум приходить «Гран Торіно» режисера Клінта Іствуда. Там також описані схожі питання, хоча культурне наповнення відрізняється, що цілком логічно.

До речі, про культурне наповнення, якого вистачає в фільмі у вигляді характерів персонажів, а також культурних об’єктів та історичних символів. Але, якщо в інших фільмах це наповнення грубо кидають глядачеві в обличчя, щедро приправляючи його горілкою і шароварами, викликаючи таким чином лише лють, то в «Платоні Ангелі» все органічно інтегровано в сюжет і оповідь. Тому фільм виглядає досить житейським. І, як це не дивно для українського кіно, цікавим, бо справді хочеться спостерігати за сюжетними перипетіями. Ні тобі купи затягнених і непотрібних сцен, ні тобі ідіотських і неправдоподібних реплік персонажів, ні тобі надміру «чорнухи». Так незвично.

Акторська гра у фільмі дуже хороша. Правда, всю вагу до себе приковує харизматичний Богдан Ступка в ролі Платона Ангела, для якого ця роль стала однією з останніх. На його фоні помітно губляться інші хороші актори, наприклад Олексій Зубков в ролі Петра, старшого сина Платона, який по фільму є державним службовцем і не проти отримати «на лапу» від бандитів, що приводить до конфлікту між батьком і сином. Остап Ступка також епізодично з’являється у фільмі в ролі сусіда.

Візуально, фільм виглядає непогано як для кінострічки, що виходить відразу на телебаченні: приємна осіння картинка і грамотно вибрані плани камери.

В цілому, фільм «Платон Ангел» вийшов дуже хорошою соціальною драмою. Варто подивитися на дозвіллі.

0
Зорян 02 апреля 2018
Like

Имя:
16 октября 2019
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


300 тухольців 300 тухольців

Рецензія на фільм "Захар Беркут" (2019)

09 октября 2019
У лісі-лісі темному... У лісі-лісі темному...

Рецензія на фільм "Воно приходить уночі" (2017)

14 мая 2019
Шанхайська робота Шанхайська робота

Рецензія на фільм "Шанхайський перевізник"

22 марта 2019
Захисник Захисник

Рецензія на фільм "Кровний батько" (2016)

04 марта 2019
Якось у Мексиці... Якось у Мексиці...

Рецензія на фільм "Рома" (2018)

26 февраля 2019