По той бік бездарності - рецензия на фильм По ту сторону

Войти через
Регистрация
 
По той бік бездарності
 
Фильм По ту сторону

Що робити, якщо в тебе є бажання і можливість зняти фільм, але немає для цього ні уміння, ні таланту? Правильно, треба зняти фільм, а потім ще й умовити упоротих українських прокатників показати свій витвір в кінотеатрах – можливо, фільм назбирає грошей. Усе згідно із заповітами Томмі Вайсо. Саме так можна охарактеризувати фільм «По той бік», дебютну режисерську роботу Олександра Литвиненка (який заодно був сценаристом і продюсером даного фільму).

Події відбуваються в якомусь радянському задуп’ї. Молоду сільську вчительку рятують від наслідків невдалого купання в ставку. Але, переживши клінічну смерть, головна героїня починає бачити видіння – місця вбивств. Стає зрозуміло, що в околиці орудує серійний вбивця…

На основі такого сюжету можна було б створити непоганий детективний трилер, якби матеріал опинився в руках умілої людини. Скільки є непоганих фільмів на дану тему – «Сонна лощина», «Зодіак», «Психо»… Але фільм «По той бік» (робоча назва – «Порятунок») зняв загадковий Олександр Литвиненко.

Тому, якщо якимось дивом наткнетеся на цей фільм, будьте готові до тягучого і нудного розвитку подій і до сюжету, переповненого ідіотськими поворотами і роялями в кущах. Незважаючи на те, що фільм іде менше, ніж півтори години, він починає надоїдати вже через 10 хвилин через наявність довжелезних німих сцен, які не несуть жодного змісту, як ото регулярні бродіння головної героїні по лісу без жодної турботи за власне життя. Тут узагалі ніхто за власне життя не турбується – в околиці шастає убивця, міліція ніби щось там розслідує, але це не заважає жителям селища (особливо, жителькам) розгулювати лісами і парками на самоті. Діалогів у фільмі порівняно мало і це навіть добре, бо коли персонажі починають говорити, то несуть несказанну дурню в дусі низькопробних російських чи українських серіалів. Заодно у фільмі є сюжетні лінії, які нікуди не ведуть (як сюжетна лінія рятівника головної героїні), а останні 10 хвилин фільму, коли виясняється загадкова особистість вбивці, через абсолютну дурість створюють враження, що творцям фільму було взагалі начхати на те, що вони роблять – сцена рукоблудства головного антагоніста виглядає дуже символічно.

В дусі уже згадуваних серіалів виглядає і акторська гра невідомих лицедіїв – не люди, а ходячі колоди. Є підозра, що Литвиненко просив зіграти у своєму фільмі всіх підряд – родичів, друзів, колег по знімальному майданчику…

Атмосферу радянської епохи у фільмі переконливо не відтворили. Надворі орієнтовно 70-80-і роки двадцятого століття, але на горизонті маячить візуально новенький (або відреставрований) храм (для атеїстичного СРСР, та ще й у глибинці – немислима розкіш), а новобудови тут зведені не з червоної цегли.

Технічна сторона фільму також нічим не радує. У оператора спостерігаються регулярні напади паркінсонізму, але картинка в цілому виглядає непогано – знову ж таки на рівні серіалів. Композитором фільму значиться Дмитро Монатік – схоже, що це його пісня звучить у фінальних титрах. Іронічно, але творці фільму таким чином вказали, де місце подібній музиці.

Радує лише те, що даний фільм, хоч і був знятий в Україні, але неукраїномовний – хай краще подібне сміття загубиться серед тисяч подібних до нього низькопробних наробок.

Рецензия на фильм По ту сторону 0  
Зорян 12 марта 2018
Комментарии
 
Имя
25 мая 2019
Ваш комментарий

Подписаться на отзывы

Другие рецензии автора

У лісі-лісі темному...

Рецензія на фільм "Воно приходить уночі" (2017)

— 14 мая 2019

 
Шанхайська робота

Рецензія на фільм "Шанхайський перевізник"

22 марта 2019

Захисник

Рецензія на фільм "Кровний батько" (2016)

04 марта 2019

 
Якось у Мексиці...

Рецензія на фільм "Рома" (2018)

26 февраля 2019

Прокляття родини Гремів

Рецензія на фільм "Спадковість" (2018)

18 февраля 2019

 
Оценка автора
7,6 Рейтинг
фильма
Всего оценок: 36



fk tw