По той бік бездарності


Рецензия на фильм: По ту сторону
Фильм По ту сторону

Що робити, якщо в тебе є бажання і можливість зняти фільм, але немає для цього ні уміння, ні таланту? Правильно, треба зняти фільм, а потім ще й умовити упоротих українських прокатників показати свій витвір в кінотеатрах – можливо, фільм назбирає грошей. Усе згідно із заповітами Томмі Вайсо. Саме так можна охарактеризувати фільм «По той бік», дебютну режисерську роботу Олександра Литвиненка (який заодно був сценаристом і продюсером даного фільму).

Події відбуваються в якомусь радянському задуп’ї. Молоду сільську вчительку рятують від наслідків невдалого купання в ставку. Але, переживши клінічну смерть, головна героїня починає бачити видіння – місця вбивств. Стає зрозуміло, що в околиці орудує серійний вбивця…

На основі такого сюжету можна було б створити непоганий детективний трилер, якби матеріал опинився в руках умілої людини. Скільки є непоганих фільмів на дану тему – «Сонна лощина», «Зодіак», «Психо»… Але фільм «По той бік» (робоча назва – «Порятунок») зняв загадковий Олександр Литвиненко.

Тому, якщо якимось дивом наткнетеся на цей фільм, будьте готові до тягучого і нудного розвитку подій і до сюжету, переповненого ідіотськими поворотами і роялями в кущах. Незважаючи на те, що фільм іде менше, ніж півтори години, він починає надоїдати вже через 10 хвилин через наявність довжелезних німих сцен, які не несуть жодного змісту, як ото регулярні бродіння головної героїні по лісу без жодної турботи за власне життя. Тут узагалі ніхто за власне життя не турбується – в околиці шастає убивця, міліція ніби щось там розслідує, але це не заважає жителям селища (особливо, жителькам) розгулювати лісами і парками на самоті. Діалогів у фільмі порівняно мало і це навіть добре, бо коли персонажі починають говорити, то несуть несказанну дурню в дусі низькопробних російських чи українських серіалів. Заодно у фільмі є сюжетні лінії, які нікуди не ведуть (як сюжетна лінія рятівника головної героїні), а останні 10 хвилин фільму, коли виясняється загадкова особистість вбивці, через абсолютну дурість створюють враження, що творцям фільму було взагалі начхати на те, що вони роблять – сцена рукоблудства головного антагоніста виглядає дуже символічно.

В дусі уже згадуваних серіалів виглядає і акторська гра невідомих лицедіїв – не люди, а ходячі колоди. Є підозра, що Литвиненко просив зіграти у своєму фільмі всіх підряд – родичів, друзів, колег по знімальному майданчику…

Атмосферу радянської епохи у фільмі переконливо не відтворили. Надворі орієнтовно 70-80-і роки двадцятого століття, але на горизонті маячить візуально новенький (або відреставрований) храм (для атеїстичного СРСР, та ще й у глибинці – немислима розкіш), а новобудови тут зведені не з червоної цегли.

Технічна сторона фільму також нічим не радує. У оператора спостерігаються регулярні напади паркінсонізму, але картинка в цілому виглядає непогано – знову ж таки на рівні серіалів. Композитором фільму значиться Дмитро Монатік – схоже, що це його пісня звучить у фінальних титрах. Іронічно, але творці фільму таким чином вказали, де місце подібній музиці.

Радує лише те, що даний фільм, хоч і був знятий в Україні, але неукраїномовний – хай краще подібне сміття загубиться серед тисяч подібних до нього низькопробних наробок.

0
Зорян 12 марта 2018
Like

Имя:
14 августа 2020
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


Незрозумілі кримінальні розбірки у Кам’янці-Подільському Незрозумілі кримінальні розбірки у Кам’янці-Подільському

Рецензія на фільм «Одного разу в місті на Камені»

11 августа 2020
Неспокійна гавань Неспокійна гавань

Рецензія на фільм "Гавань" (2004)

11 августа 2020
«Правдива» неправда «Правдива» неправда

Рецензія на фільм «Правдива історія банди Келлі»

12 мая 2020
Тільки для фанатів Тільки для фанатів

Рецензія на фільм «Джей та Мовчазний Боб: Перезавантаження».

30 апреля 2020
Кохана, ми вбиваємо дітей Кохана, ми вбиваємо дітей

Рецензія на фільм "Мама і Тато"

26 апреля 2020