Американська пригода
Так само, як фільми жахів, комедії є таким собі «полем чудес», де автори можуть спробувати щастя, оперуючи не зовсім «космічними» бюджетами. В українському кінематографі, комедія – єдиний, поки що можливий варіант вийти в плюс, і разом з тим – заявити про себе «на майбутнє». Творці стрічки «Побачення у Вегасі» вирішили ризикнути двічі – і спробувати себе, і зіграти на американській землі, в місті азарту – Лас-Вегасі. Режисером стрічки виступив Сергій Вейн, а прокатником – команія Вольґа Україна; автору оглду випала щаслива нагода поспілкуватись з акторами - в рамках традиційних автограф сесій, одна з яких і відбулась 5 березня в кінотеатрі KINOMAN.
«Побачення в Вегасі» - одна з тих стрічок, в яких зайвий натяк на перебіг сюжету може розбити його магію. Проте розповімо про нього в загальних рисах – Антона, спокусника і майстра рекламного бізнесу, сувора директорка відправляє до Лас-Вегаса укласти контракт. І, так сталося, що його чарівна супутниця, Оксана, одночасно є і його конкуренткою. Під спекотним сонцем, вони йдуть до мети, проте ця поїздка є і шансом віднайти в собі те, що складає найкращі людські якості.
Автори зразу ж вибрали для гри «чуже поле» - всі ми знаємо, що Лас-Вегасу присвячено величезна кількість культових фільмів, і серед них, так, чимало комедійних. Неозброєним оком можна було побачити всі ті напрацювання і відсилки, що відомі нам і в контекстах роад-муві, і в конектсті «міста азарту». Найяскравішою, мабуть, є посилання на «Страх і ненависть в Лас-Вегасі», епізод, де зіграв відомий шоумен «Вова зі Львова». Іноді сюжетні цеглинки припасовані вдало, іноді – не дуже; загалом, в «Побаченні у Вегасі» ми зіткнулись з традиційною для українського кіно театральністю сцен. Якщо говорити про плюси – то це «свої» актори та шоумени, і звісно, така щирість, що «підкупає». Так само, і гумор – від сміливого переходить в ліричний та часто трагекомедійний… Операторська робота досить проста, хоч сам сюжет не вимагає більшого; головну пісню під назвою «Літаки» до саундтреку фільму написав гурт KAZKA, а сам звуковий супровід ,хоч і не бере вершин, проте є вповні «на рівні». В чомусь у картині можна побачити і нотки 90-х – наприклад, в образах «американських» персонажів, майже зітканих з стереотипів.
Власне, щирість – це те, що зміг втілити на екрані акторський склад найкраще, і, особливо, думаю це можна сказати про образ Оксани. Його втілила акторка Марина Д'яконенко – образ дівчини, професіонала, проте вона наче чекає можливості скинути обладунки бізнес-леді, не перетворитись на стервозну леді-бос, /яку зіграла епатажна Ольга Полякова/ і одночасно – зберігти честь та гідність. Цікава і роль Артема (Нікіта Бичков – Андрієвський), - хлопця, підкорювача жіночих сердець і кар’єриста, якому приходить розуміння речей, цінніших за гроші. Серед епізодичних ролей цікава роль Еріка Робертса, проте більш як «зоряного гостя», а не значенням у картині.
Щодо підсумку. Так, «Побачення в Вегасі» не стане культовою стрічкою, проте саме своєю традиційністю зможе подарувати глядачам відчуття невимушеного сміху та гарно проведеного часу, розважить, і змусить згадати про найкраще в людині.