За гранню


Рецензия на фильм: После революции
Фильм После революции

За гранню

Проблематика розвитку сучасної України, зазвичай, не дуже часто стає об’єктом розгляду в кінематографії – зважаючи на те, що в цьому контексті можна говорити, скажемо чесно – або добре, або нічого. Така тенденція характерна і для ЗМІ, проте іноді досить критичні мотиви з’являються – як, наприклад, у стрічці Ігоря Парфенова – «После Революции» зняту за десять знімальних днів з бюджетом в десять тисяч доларів, і яка була презентована у Будинку Кіно 5 травня 2018 року.

Режисер Ігор Парфенов

Загалом сюжет розгортається в контексті наших днів, діяльності «націоналістичного осередку» (без будь-якого натяку на реальні політичні рухи, без використання національної символіки), яке спочатку вбиває режисера Саву Арцибашева, що за сюжетом, критично відноситься до питання миру в країні – а потім, з метою викупу, викрадають колишнього депутата від колишньої Компартії України. Так, ми бачимо сюжет в контексті конфлікту, що розгортається в середовищі викрадачів, а також ставлення основних силових структур, що через своїх інформаторів (власне, лідера безпритульних, що живуть поряд), «спостерігають і діють»

Якщо говорити прямою мовою - «После Революции» (власне, мова стрічки українська і російська, проте з субтитрами англійською, які іноді не «попадають» за змістом в основний текст), то це та стрічка, яка, хоч як говорить режисер, говорить прямо і чесно, все-таки, на мою думку, говорить мовою образів, і, забігаючи наперед, вже точно нікого не ображає. При цьому, як тільки автор відмовляється від бажання зробити епатажно і пафосно, тим більш ці моменти виявляться вдалими. Так, один з лідерів «націоналістів», що принципово розмовляє українською, принципово принижує російську мову і культуру, - віддає свого сина-немовля своїй російськомовній матері,- з такою самою активісткою-дружиною, вони на це не «звертають увагу», так само виявляється що і для частини радикалів мова «північного сусіда» «прийнятна». Багато в чому це проблематика екстенсивності розвитку українського націоналізму в тилу (не забуваймо, і про АТО, а тепер ООС), який досягши своїх основних завдань – комплексної заборони і знищення пам’яті про «позитивне УРСР», діячів, які навіть позірно відносились до радянської епохи або були частиною її ідеології, здобувши право на українізацію, ще за інерцією вишукують залишки «радянського», навіть там, де його вже нема (власне, його вже нема з 1989 року в сенсі самої доктрини, проте це інша розмова)). Цікаво бачити спецслужб, які так чи інакше вирішують руками «активістів» свої особисті завдання…. Це, в основному, проблема людей, що не здатні вписати свої конструктивні здібності у справді розбудову України, в контексті цілковитої доктрини, а не власних поривів ентузіазму. І, звісно, це питання «чистого патріотизму» - чи повинен він бути пов’язаним з політичними переконаннями людини, обов’язково в правому контексті, а чи є доступним всім, хто згоден розвивати Україну як державу і змінювати все на краще.

І все було б, проте… По-перше, там де можна було зробити просто, автор вирішив робити складно. Канва стрічки часто переходить в такі собі пафосні роздуми, і досить епатажні сцени – саме коли хочеш сказати «не вірю». Як ось – химерний перформанс біля бюсту Леніну учасників «революційної комірки», епізодів «в стилі екшн» (два кремезних спецназівця стукають у фанерні двері, при цьому майже слізно умовляючи підозрюваного здатись, навіть після того як останній вже стріляв) і багато чого.

Так само можна критикувати якість зображення, підбір декорацій, і власне там де, режисер хотів зробити «епатаж», все виходило боком, і навпаки те що було просто і відверто – виглядало щиро і об’єктивно. Так само це відноситься і до гри акторів, - саме там, де зміст не вимагав якихось картинних сцен, все йшло «гаразд», і навпаки – у награних сценах відчувались «пробуксовки» та награність.

Що можна сказати? По-перше, на кінопрокатне майбутнє цієї стрічки можна не сподіватись – і скоріше в тому плані, що дуже не дотягує власне технічний рівень, катастрофічна нестача ресурсів у зйомках, хаотичне наповнення змісту, і, звісно, по друге, ніхто не ризикне показати цей фільм суто з питань як безпеки, так і репутаційного PR контексту тиску мас-медіа, які теж стали заручниками ситуації. Повторюсь – ця стрічка не ображає абсолютно нікого, ба навіть більше – тут можна побачити те, про що думають більшість, навіть представники правого напрямку, проте просто не ризикують сказати прямо. Думаю, що «После Революции» дійсно стане першою ластівкою, і якщо гіпотетично і примарно (автору цих рядків, звісно, не побачить розв’язки і при своєму житті) все закінчиться, то колись ми побачимо і монументальні полотна тематики трансформації України в «країну для всіх». Інакше – ніяк.

0


Имя:
23 июня 2021
Ваш отзыв
Игорь
Игорь 08 мая 2018 15:24
+1
Благодарю за статью! Это был первый наш пробный показ, так называемая фокус-группа. Мне, как автору, нужно было некоторое время для осмысления картины; и уже через несколько дней я собираюсь сделать несколько десятков правок, связанных с перемонтажем и некоторыми сокращениями.
 
Также советую посмотреть мой фильм "Инакомыслие"
 
С уважением, Игорь Парфенов.
.

Другие рецензии автора


Апогей Апогей

дев'ятий епізод франшизи "Форсаж" Дія (авто)фільму відбувається по всьому світу — від Лондона до Токіо, від...

10 июня 2021
Спокуси великого міста Спокуси великого міста

Спокійне сімейне життя – це, звичайно ж, добре, але не для тих, хто завжди жадає пригод. Саме такий Кролик Петрик – йому...

26 мая 2021
Говори тишком, дій нишком Говори тишком, дій нишком

події відбуваються у світі, де кожен звук може привернути увагу монстрів, що полюють на людей

20 мая 2021
Життя і перетворення Сімона Життя і перетворення Сімона

Одна з стрічок допрем"єрної програми, що оповідає про життя хлопчика, який мав фантастичну здібність змінювати свій образ

15 апреля 2021
Абсолютный фильм или Дважды справедливость Абсолютный фильм или Дважды справедливость

«Лига справедливости Зака Снайдера» (англ. Zack Snyder's Justice League), известная как «версия...

27 марта 2021