Кайдашева сім’я XXI століття


Рецензия на фильм: Поймать Кайдаша
Фильм Поймать Кайдаша

Шкільна програма містить небагато твори літератури, які справді цікаво читати, але повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» - один з винятків. Незважаючи на півтора століття з часу написання повісті, її актуальність нікуди не зникла – чимало українських (і не тільки) родин не можуть похвалитися ідеальними відносинами між її членами. Перша екранізація «Кайдашевої сім’ї» побачила світ в середині 1990-х. А у 2020 році вийшов серіал «Спіймати Кайдаша» - вільна екранізація сюжету повісті. Якісних українських серіалів виходить мало, але наявність Наталі Ворожбит («Кіборги», «Дике поле») на посаді сценариста та виконавчого продюсера вселяла надію на те, що серіал буде вартим уваги. Так, в принципі, і вийшло.

Події серіалу відбуваються з 2005-го по 2014-й роки у невеличкому українському селі Семигори на Київщині. І без того не зовсім спокійне життя родини Кайдашів починає іти шкереберть, коли обидва сини вирішують взяти шлюб…

Ідея перенести події повісті з XIХ-го століття на початок XXI-го – сама по собі досить вдала: тільки так серіал може бути цікавим сучасному поколінню, якому швидше за все буде нудно на протязі 12 серій стежити за буденним життям своїх далеких предків. А ось бачити на екрані художнє оформлення того, що глядач бачить сам в житті – куди приємніше. Звичайно, Ворожбит ускладнила собі завдання – необхідно було шукати баланс між сюжетом повісті і його адаптацією під сучасні реалії. Але сценарист впорався – за подіями серіалу цікаво стежити, а основні епізоди з повісті акуратно перенесено в серіал. Звичайно, є деякі недоліки – ближче до кінця відчувається, що тривалість серіалу трохи затягнута (10 серій замість 12 було б краще), а деякі «рушниці на стіні» (наприклад, невміння старого Кайдаша плавати) не були використані. Тим не менше серіал це не сильно псує. Бо увагу приковують непрості відносини, а точніше – постійні сварки та інтриги між членами родини. І все це на фоні історичних подій в Україні, за більшістю з яких головні герої стежать по телебаченню і радіо.

Кого точно можна повалити, так це акторів. І їхній підбір, і їхня гра залишає приємні враження – всі вони і виглядають переконливо, і говорять звичною для сучасного українця мовою – іноді це літературна українська, іноді – суржик. Віктор Жданов у більшості своїх ролей виглядає природно, що у ролі старого вояки в чудових «Кіборгах», що у ролі жителя причорноморських степів у відстійному «Вулкані». Так що і роль Омелька Кайдаша йому підійшла. Вторить йому Ірина Мак в ролі неоднозначної (то стервозної, то турботливої) Марусі Кайдашихи. Колоритними вийшли сини Кайдашів: старший, чорнявий «дуболом» Карпо, якого зіграв Тарас «Чорний ворон» Цимбалюк, та молодший, добродушний Лаврін, якого зіграв Григорій Бакланов з «Пекельної хоругви». Не менш колоритними і цікавими вийшли дружини синів. Мотря, дружина Карпа, з одного боку – закінчена курва, готова закатати істерику з найменшого приводу, з іншого – любляча дружина, яка не раз і не два приходить родичам на виручку. Її роль зіграла талановита, але ніде особливо не засвічена (оскільки до цього займалась в основному озвученням фільмів) Антоніна Хижняк. У серіалі вона непогано копіює вимову «Лесі» Ірми Вітовської, переконливо зобразивши дівчину із села. Зовсім інакшою вийшла Мелашка, дружина Лавріна – у серіалі вона ще юна, невинна дівчина, яка мало знає про сімейне життя і також ламається під тягарем обставин. Її роль чудово зіграла дебютантка Дарина Федина. А як гарно вона співає – можна заслухатись. В принципі дифірамби можна співати усім: і Тетяні Врублевській в ролі Тані, молодої сусідки Кайдашів, яка старається створити повноцінну родину, і Роману «кіборгу «Гіду» Ясіновському в ролі Артема, колишнього хлопця Мотрі, який не може забути про неї, і Ніну Набоку в ролі харизматичної баби Параски… Коротше, всі молодці, і персонажі прописані добре.

Що ж до технічної складової, то тут все пристойно як на серіал для телебачення. Картинка красива, операторська робота прийнятна (навіть просто природа виглядає чудово). Хіба що звук не завжди нормально збалансований – іноді важко розчути, що говорять персонажі. Зате музика підібрана дуже добре – відповідно до відображених періодів: в одних епізодах звучить російськомовна попса, в інших – непогані композиції гурту «ДахаБраха». 

В цілому, «Спіймати Кайдаша» - дуже хороший серіал. Варто переглянути тим, хто цікавиться життям українського селянства або просто хоче подивитися нормальний серіал.

1
Зорян 26 марта 2020
Like

Имя:
09 апреля 2020
Ваш отзыв
Василь
Василь 09 апреля 2020 12:37
0
Дуже смішно, що ось Ви розбиваєте в пух і прах Кроліка Джо Джо та Маяк а ось Спіймати Кайдаша судячі з написаного - шедевр. Це такий патріотизм, чи Ви просто не дуже той, в кині розбираєтесь?
.

Другие рецензии автора


Секс у болоті Секс у болоті

Рецензія на фільм «Коли падають дерева». Увага, присутні розкриття сюжету!

04 апреля 2020
Сон рябої кобили Сон рябої кобили

Рецензія на фільм "Маяк"

12 марта 2020
Невдала сатира Невдала сатира

Рецензія на фільм "Кролик Джоджо"

07 марта 2020
Занадто довгий і занадто беззмістовний, щоб жертвувати на нього свій час Занадто довгий і занадто беззмістовний, щоб жертвувати на нього свій час

Рецензія на серіал «Too Old to Die Young» (2019)

14 февраля 2020
Вибивайло у каптурі Вибивайло у каптурі

Рецензія на фільм "Лукас" (2018)

14 января 2020