Ахінея на околиці Київської Русі - рецензия на фильм Сторожевая застава

Войти через
Регистрация
 
Ахінея на околиці Київської Русі
 
Фильм Сторожевая застава

Похід в кінотеатр на фільм українського виробництва, як це не прикро визнавати, дуже нагадує лотерею – ймовірність виграти приблизно дорівнює ймовірності побачити якісний український фільм. Але щоразу почуття патріотизму просить дати вітчизняному кінематографу ще один шанс. І зрідка ці шанси виправдовують себе: виходять то військова драма «Незламна», то псевдобіографічна казка «Іван Сила», то мелодрама «Час хризантем» - прикладів нешедевральних, але цілком пристойних робіт від українських кінематографістів більш ніж достатньо. А тут – гучно розрекламована «Сторожова застава» з Київською Руссю, містикою, боями на мечах і непоганими спецефектами – ніби все гаразд, як на таке не піти. Але з перших хвилин фільму стає зрозуміло – глядачеві підсунули чергову свиню.

Сюжет фільму примітивний і клішований до неможливості. Головний герой із сьогодення, простий хлопчина на ім’я Вітько випадково потрапляє в минуле, в часи Київської Русі, околиця якої потерпає від навали половців. Знайомство з дівчиною-однолітком головного героя Оленкою, «трьома богатирями» та іншими жителями сторожової застави врешті приводить головного героя до участі в боротьбі з ворогами Русі…

Як бачите, перед нами така собі суміш фільмів «Іван Васильович змінює професію» (тільки без бажання наших предків під крики «демони» спалити мандрівника в часі), «Назад у майбутнє» та десятків інших на аналогічну тематику з традиційними пригодами, любовною лінією та щасливим фіналом. І все б нічого – сюжет не новий, але головне – подача. І ось з цим у «Сторожової застави» не склалося.

Фільм кульгає в плані режисури: замість плавних переходів – сумбур із «затемненнями», замість карколомного і захоплюючого сюжету – повільне і нудне розгортання подій. Фільм переповнений сценами, які не несуть ніякого змісту і відсутність яких (як, наприклад, сцена з феєрверками) тільки би покращила фільм та скоротила й без того затягнутий хронометраж. Режисером фільму виступив Юрій Ковальов, на рахунку якого лише пара короткометражок для альманахів «Мудаки. Арабески» і «Україно, гудбай». Як можна було доручити високобюджетний (за українськими мірками) кінопроект режисерові-дебютантові, який жодного разу не знімав повнометражні фільми, можна лише здогадуватись. Ну, хіба що продюсери мали свідоме бажання викинути в трубу 48 млн. грн.

Робота акторів у фільмі коливається десь в межах верху і низу плінтуса. Головний герой Вітько практично увесь фільм ходить з таким виразом обличчя, наче йому поставили у школі двійку і треба виправдовуватися перед мамою. Вторить йому і персонаж Оленка – тут мандрівник у часі в гості завітав, але то таке, у нас це кожного дня відбувається. Найбільшу антипатію викликав Роман Луцький, той що молодий «Столітній Яків». Його принизливе кіновтілення Олешка Поповича з безглуздими кривляннями та ідіотськими репліками викликає лише бажання рвати на голові волосся. Навіть Наталя Сумська у другорядній ролі і та не вразила. Їй більше підходять трагічні ролі, а тут – розколює горіхи магічним каменем, а в очах печаль. За всіх віддуваються лише двоє: Головний Половець – дійсно харизматичний такий персонаж, нормально грає роль, гарно скаче, розмахує мечем; та Ілько (Ілля) – те саме, але ще й говорить милозвучним голосом Бориса Георгієвського.

Про історичну достовірність в «Сторожовій заставі» краще і не заїкатись – перед нами ж дитяче фентезі. Але хоча б проглянути слов’янську міфологію і нормально вплести її в сюжет фільму сценаристи не змогли (або не захотіли). Так, Велес, слов’янський бог торгівлі та мистецтва, в «Сторожовій заставі» перетворився в аналог водяника, а на стороні половців-азіатів воює єврейський голем. Навіть банальною логікою сюжет «Застави» не обтяжений – що русичі, що половці чудуються запаленим сірником в руках головного героя, хоча в двох метрах від нього яскраво горять смолоскипи. А сторожова застава – справжній прохідний двір, з якого може втекти розумово відсталий полонений (можливо, це через те, що на вахті там стоїть Фагот з «ТНМК»). Про якусь розвідку, захист мирних поселень тут взагалі не йдеться. Персонажі «телепортовуються» в потрібне місце і в потрібний час за бажанням сценарію, а головний герой, по суті, розгрібає проблеми, які часто сам і створює.

Сюжетну ахінею можна було б перекрити гумором, але по-справжньому смішних сцен і висловів (наприклад, «Якщо стріла в лоб, то стріла в лоб») – буквально три-чотири на весь майже двогодинний фільм.

До речі, фільм «Сторожова застава» є екранізацією однойменного роману Володимира Рутківського. Перед переглядом фільму автором цієї рецензії роман прочитаний не був («став застарий для всього цього лайна»), але якщо у книзі присутня уся та сюжетна дурня, що й у фільмі, то починаєш розуміти, чому в людей іноді практикується публічне спалення книг. І ніякі відмазки, мовляв, «фільм для дітей» не пройдуть. Чому для дітей треба створювати безглузді і нелогічні сюжети? І чому «фільми для дітей» не роблять більш універсальними, щоб дорослим не хотілося сповзати під стіл від сорому? Чому прикладом для наслідування стають «Губка Боб» а не «Воллі»? Одні запитання.

Єдине, за що можна похвалити фільм, так це за непогану візуальну складову. Фільм може похвастатись хорошими декораціями і непоганою операторською роботою (за винятком кількох моментів, де зекономили на штативі). Спецефекти як для українського кіно прийнятні, особливо вдався вищевказаний голем, якого розтиражовали з ще в перших рекламних відео. Правда, в окремих епізодах все ж видно, що деякі панорамні зйомки зроблені на фоні найкрасивіших українських «зелених фонів».

В цілому, вердикт невтішний. «Сторожова застава» - слабкий в усіх смислах фільм, який задовольнить лише найбільш невибагливого глядача. Звичайно, це не «Тіні незабутих предків», але порівняння з фільмами такої категорії – точно не комплімент для «Застави».

Рецензия на фильм Сторожевая застава 1  
Зорян 18 октября 2017
Комментарии
 
Имя
19 июня 2019
Ваш комментарий

Подписаться на отзывы

Другие рецензии автора

У лісі-лісі темному...

Рецензія на фільм "Воно приходить уночі" (2017)

— 14 мая 2019

 
Шанхайська робота

Рецензія на фільм "Шанхайський перевізник"

22 марта 2019

Захисник

Рецензія на фільм "Кровний батько" (2016)

04 марта 2019

 
Якось у Мексиці...

Рецензія на фільм "Рома" (2018)

26 февраля 2019

Прокляття родини Гремів

Рецензія на фільм "Спадковість" (2018)

18 февраля 2019

 
Оценка автора
9,2 Рейтинг
фильма
Всего оценок: 1161



fk tw