Ахінея на околиці Київської Русі


Рецензия на фильм: Сторожевая застава
Фильм Сторожевая застава

Похід в кінотеатр на фільм українського виробництва, як це не прикро визнавати, дуже нагадує лотерею – ймовірність виграти приблизно дорівнює ймовірності побачити якісний український фільм. Але щоразу почуття патріотизму просить дати вітчизняному кінематографу ще один шанс. І зрідка ці шанси виправдовують себе: виходять то військова драма «Незламна», то псевдобіографічна казка «Іван Сила», то мелодрама «Час хризантем» - прикладів нешедевральних, але цілком пристойних робіт від українських кінематографістів більш ніж достатньо. А тут – гучно розрекламована «Сторожова застава» з Київською Руссю, містикою, боями на мечах і непоганими спецефектами – ніби все гаразд, як на таке не піти. Але з перших хвилин фільму стає зрозуміло – глядачеві підсунули чергову свиню.

Сюжет фільму примітивний і клішований до неможливості. Головний герой із сьогодення, простий хлопчина на ім’я Вітько випадково потрапляє в минуле, в часи Київської Русі, околиця якої потерпає від навали половців. Знайомство з дівчиною-однолітком головного героя Оленкою, «трьома богатирями» та іншими жителями сторожової застави врешті приводить головного героя до участі в боротьбі з ворогами Русі…

Як бачите, перед нами така собі суміш фільмів «Іван Васильович змінює професію» (тільки без бажання наших предків під крики «демони» спалити мандрівника в часі), «Назад у майбутнє» та десятків інших на аналогічну тематику з традиційними пригодами, любовною лінією та щасливим фіналом. І все б нічого – сюжет не новий, але головне – подача. І ось з цим у «Сторожової застави» не склалося.

Фільм кульгає в плані режисури: замість плавних переходів – сумбур із «затемненнями», замість карколомного і захоплюючого сюжету – повільне і нудне розгортання подій. Фільм переповнений сценами, які не несуть ніякого змісту і відсутність яких (як, наприклад, сцена з феєрверками) тільки би покращила фільм та скоротила й без того затягнутий хронометраж. Режисером фільму виступив Юрій Ковальов, на рахунку якого лише пара короткометражок для альманахів «Мудаки. Арабески» і «Україно, гудбай». Як можна було доручити високобюджетний (за українськими мірками) кінопроект режисерові-дебютантові, який жодного разу не знімав повнометражні фільми, можна лише здогадуватись. Ну, хіба що продюсери мали свідоме бажання викинути в трубу 48 млн. грн.

Робота акторів у фільмі коливається десь в межах верху і низу плінтуса. Головний герой Вітько практично увесь фільм ходить з таким виразом обличчя, наче йому поставили у школі двійку і треба виправдовуватися перед мамою. Вторить йому і персонаж Оленка – тут мандрівник у часі в гості завітав, але то таке, у нас це кожного дня відбувається. Найбільшу антипатію викликав Роман Луцький, той що молодий «Столітній Яків». Його принизливе кіновтілення Олешка Поповича з безглуздими кривляннями та ідіотськими репліками викликає лише бажання рвати на голові волосся. Навіть Наталя Сумська у другорядній ролі і та не вразила. Їй більше підходять трагічні ролі, а тут – розколює горіхи магічним каменем, а в очах печаль. За всіх віддуваються лише двоє: Головний Половець – дійсно харизматичний такий персонаж, нормально грає роль, гарно скаче, розмахує мечем; та Ілько (Ілля) – те саме, але ще й говорить милозвучним голосом Бориса Георгієвського.

Про історичну достовірність в «Сторожовій заставі» краще і не заїкатись – перед нами ж дитяче фентезі. Але хоча б проглянути слов’янську міфологію і нормально вплести її в сюжет фільму сценаристи не змогли (або не захотіли). Так, Велес, слов’янський бог торгівлі та мистецтва, в «Сторожовій заставі» перетворився в аналог водяника, а на стороні половців-азіатів воює єврейський голем. Навіть банальною логікою сюжет «Застави» не обтяжений – що русичі, що половці чудуються запаленим сірником в руках головного героя, хоча в двох метрах від нього яскраво горять смолоскипи. А сторожова застава – справжній прохідний двір, з якого може втекти розумово відсталий полонений (можливо, це через те, що на вахті там стоїть Фагот з «ТНМК»). Про якусь розвідку, захист мирних поселень тут взагалі не йдеться. Персонажі «телепортовуються» в потрібне місце і в потрібний час за бажанням сценарію, а головний герой, по суті, розгрібає проблеми, які часто сам і створює.

Сюжетну ахінею можна було б перекрити гумором, але по-справжньому смішних сцен і висловів (наприклад, «Якщо стріла в лоб, то стріла в лоб») – буквально три-чотири на весь майже двогодинний фільм.

До речі, фільм «Сторожова застава» є екранізацією однойменного роману Володимира Рутківського. Перед переглядом фільму автором цієї рецензії роман прочитаний не був («став застарий для всього цього лайна»), але якщо у книзі присутня уся та сюжетна дурня, що й у фільмі, то починаєш розуміти, чому в людей іноді практикується публічне спалення книг. І ніякі відмазки, мовляв, «фільм для дітей» не пройдуть. Чому для дітей треба створювати безглузді і нелогічні сюжети? І чому «фільми для дітей» не роблять більш універсальними, щоб дорослим не хотілося сповзати під стіл від сорому? Чому прикладом для наслідування стають «Губка Боб» а не «Воллі»? Одні запитання.

Єдине, за що можна похвалити фільм, так це за непогану візуальну складову. Фільм може похвастатись хорошими декораціями і непоганою операторською роботою (за винятком кількох моментів, де зекономили на штативі). Спецефекти як для українського кіно прийнятні, особливо вдався вищевказаний голем, якого розтиражовали з ще в перших рекламних відео. Правда, в окремих епізодах все ж видно, що деякі панорамні зйомки зроблені на фоні найкрасивіших українських «зелених фонів».

В цілому, вердикт невтішний. «Сторожова застава» - слабкий в усіх смислах фільм, який задовольнить лише найбільш невибагливого глядача. Звичайно, це не «Тіні незабутих предків», але порівняння з фільмами такої категорії – точно не комплімент для «Застави».

1
Зорян 18 октября 2017
Like

Имя:
15 августа 2020
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


Незрозумілі кримінальні розбірки у Кам’янці-Подільському Незрозумілі кримінальні розбірки у Кам’янці-Подільському

Рецензія на фільм «Одного разу в місті на Камені»

11 августа 2020
Неспокійна гавань Неспокійна гавань

Рецензія на фільм "Гавань" (2004)

11 августа 2020
«Правдива» неправда «Правдива» неправда

Рецензія на фільм «Правдива історія банди Келлі»

12 мая 2020
Тільки для фанатів Тільки для фанатів

Рецензія на фільм «Джей та Мовчазний Боб: Перезавантаження».

30 апреля 2020
Кохана, ми вбиваємо дітей Кохана, ми вбиваємо дітей

Рецензія на фільм "Мама і Тато"

26 апреля 2020