Диво без глянця


Рецензия на фильм: Заповедник Аскания
Фильм Заповедник Аскания

Мабуть, вже кожен бачив одну чи дві художні стрічки з нової хвилі «українського кіно», що отримало значний поштовх у вигляді підтримки з боку Держкіно України – адже художні стрічки після прокату приходять на телеекран; навіть «не-фанати» змогли знайти щось до смаку. З документальним і анімаційним кіно справа дещо складніша, з ним знайомий не кожен кінокритик, проте документальна стрічка режисера Андрія Литвиненка «Заповідник Асканія» (теж створена за допомогою Держкіно) знайшла свій шлях у прокат.

…Отже, тематика дітища барона Фрідріх Едуардовича Фальц-Фейна, - Заповідника Асканія-Нова, яке було не забутим і радянською владою – автору не чужа. Сам Андрій уродженець Херсонщини, і у своїй стрічці, представленою компанією 86Прокат, він звернувся до тематики сьогодення унікального біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна, а 100% прибутку від прокату піде на розвиток установи…

…Загалом, стрічка нам представляє трьох головних героїв- Віктора Семеновича, колишнього співробітника Миколи, і молодого вченого Павла. Стрічку вирізняють аж ніяк не глянцеві, яскраві кольори, - сама кольорова гама «випалена», вона здається дивною як для такого роду стрічки (хоч автор зазначав, що не знімає у стилі National Geographic зумисно); саме повествування теж не відзначається оптимізмом, хоч таких явно негативних картин ми теж не побачимо. Загалом, це сьогоднішнє дзеркало науки – без фінансування, проте яка випробовує людей на ентузіазм. Ми можемо побачити наукову роботу, яка ведеться, екскурсантів, і звичайно – звірів (як ось - верблюдиця Матильда, що живе в ареалі з 1957 року). Сьогодні вченим доводиться часто рятувати останніх від пластику, проводити екскурсії (з розповіді автора ми знаємо, що заповідник є джерелом доходу і місцевих), і головне - зберігати; проте для таких, як Микола, це просто місце втечі від життя. Операторська робота, звуковий і музичний супровід (асканійський реп!) на високому рівні, хоч кольористика не така, як на це заслуговує це незвичне місце України.

Щодо підсумку. «Заповідник Асканія» - це чесне кіно, і за це заслуговує похвали. Акцент «між рядків» і явно на проблеми, цікаві характери – є заслугою документаліста, проте відсутність розкриття природної краси – роблять стрічку одночасно і цікавим, важливим кінодокументом, проте радше історією для спеціалістів та ентузіастів, тим, хто може допомогти українській природі, або – просто планує відпустку.

0

Имя:
19 февраля 2020
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


Смертельне обличчя мрії Смертельне обличчя мрії

Кажуть, що існує острів, на якому можуть втілити в життя будь-яку Вашу найбільш божевільну  фантазію. Кожна людина мріє потрапити...

13 февраля 2020
Зона війни Зона війни

1917 рік, Перша світова війна поки й не думає закінчуватися. У воєнний час на прийняття рішення у вас рідко є години або хоча би хвилини...

28 января 2020
Закон Джунглів Закон Джунглів

Мікі Пірсон, емігрант зі Сполучених Штатів, який закінчив Оксфордський університет, вирішив направити свій блискучий розум на створення...

24 января 2020
Пластелиновий Все(Світ) Пластелиновий Все(Світ)

Баранчик Шон разом зі своєю отарою часто знаходять собі пригод. Або пригоди знаходять їх, буває й таке. Цього разу їм доведеться...

22 января 2020
Жіноче царство Жіноче царство

Мел Пейдж і Мія Картер – це не просто багаторічні подружки, чиї відносини пройшли випробування часом. Ці жінки ще й...

09 января 2020