Диво без глянця


Рецензия на фильм: Заповедник Аскания
Фильм Заповедник Аскания

Мабуть, вже кожен бачив одну чи дві художні стрічки з нової хвилі «українського кіно», що отримало значний поштовх у вигляді підтримки з боку Держкіно України – адже художні стрічки після прокату приходять на телеекран; навіть «не-фанати» змогли знайти щось до смаку. З документальним і анімаційним кіно справа дещо складніша, з ним знайомий не кожен кінокритик, проте документальна стрічка режисера Андрія Литвиненка «Заповідник Асканія» (теж створена за допомогою Держкіно) знайшла свій шлях у прокат.

…Отже, тематика дітища барона Фрідріх Едуардовича Фальц-Фейна, - Заповідника Асканія-Нова, яке було не забутим і радянською владою – автору не чужа. Сам Андрій уродженець Херсонщини, і у своїй стрічці, представленою компанією 86Прокат, він звернувся до тематики сьогодення унікального біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна, а 100% прибутку від прокату піде на розвиток установи…

…Загалом, стрічка нам представляє трьох головних героїв- Віктора Семеновича, колишнього співробітника Миколи, і молодого вченого Павла. Стрічку вирізняють аж ніяк не глянцеві, яскраві кольори, - сама кольорова гама «випалена», вона здається дивною як для такого роду стрічки (хоч автор зазначав, що не знімає у стилі National Geographic зумисно); саме повествування теж не відзначається оптимізмом, хоч таких явно негативних картин ми теж не побачимо. Загалом, це сьогоднішнє дзеркало науки – без фінансування, проте яка випробовує людей на ентузіазм. Ми можемо побачити наукову роботу, яка ведеться, екскурсантів, і звичайно – звірів (як ось - верблюдиця Матильда, що живе в ареалі з 1957 року). Сьогодні вченим доводиться часто рятувати останніх від пластику, проводити екскурсії (з розповіді автора ми знаємо, що заповідник є джерелом доходу і місцевих), і головне - зберігати; проте для таких, як Микола, це просто місце втечі від життя. Операторська робота, звуковий і музичний супровід (асканійський реп!) на високому рівні, хоч кольористика не така, як на це заслуговує це незвичне місце України.

Щодо підсумку. «Заповідник Асканія» - це чесне кіно, і за це заслуговує похвали. Акцент «між рядків» і явно на проблеми, цікаві характери – є заслугою документаліста, проте відсутність розкриття природної краси – роблять стрічку одночасно і цікавим, важливим кінодокументом, проте радше історією для спеціалістів та ентузіастів, тим, хто може допомогти українській природі, або – просто планує відпустку.

0



Имя:
31 октября 2020
Ваш отзыв

Другие рецензии автора


Тріумф абсурду Тріумф абсурду

Життя крізь призму абсурду - в "короткому метрі"

26 октября 2020
Развенчание колониализма Развенчание колониализма

Действие происходит в маленьком городе на окраине безымянной Империи, на который, по слухам, должны напасть коренные народы, живущие на...

25 августа 2020
Наивность и мир Наивность и мир

Ночной гостиничный клерк Барт Бромли — очень умный юноша-аутист. Он использует скрытые камеры наблюдения для записи гостей, чтобы...

06 августа 2020
История одного /транспорта/ История одного /транспорта/

военная  драма посвящённая североатлантическим конвоям и их охранению в самый драматичный период Битвы за Атлантику. В...

15 июля 2020
Бесконечность превратностей судьбы Бесконечность превратностей судьбы

В мире миллиарды людей, и у каждого своя уникальная, непохожая ни на какую другую история. Это что-то хорошее или наоборот что-то...

27 мая 2020