Charming Tatum


Charming Tatum

Одних акторів глядач відкриває для себе, коли вони вже зійшли на зоряному небосхилі; інших ми починаємо любити, коли вони вже померли. Бувають і такі актори, від котрих ніхто нічого не чекає, але одного чудового дня вони нас приємно дивують. Треті актори не здатні нікого розчарувати: чи то тому, що вони удосконалюються від ролі до ролі, чи то з тієї причини, що вони залишаються однаково жахливими протягом усієї своєї кар’єри. А бувають і такі актори, яких ми відкриваємо для себе майже випадково, на самому початку їхньої кар’єри, коли вони ще майже нічого не зіграли, але які чомусь причаровують нас настільки, що змушують передивитися всі їхні фільми, навіть найсумнівніше. Чанніг Татум саме з числа таких.
Почалося все з «Кроку вперед», 2006-го: декілька елегентних танцювальних па, спітнілі плечі, відсутній погляд, який саме і створював враження, що у Чаннінга є дещо, чого немає у інших акторів його покоління (у всіх цих широкоплечих Крісів – Хемсворта, Еванса чи Пайна). Якщо ж ім’я Чаннінга Татума вам ні про що не говорить, то це не страшно: ви, певно, любитель не G.I.Joe або ж «Орла дев’ятого легіону», а «Супер Майк» Стівена Содерберга з якихось причин вислизнув з поля вашої уваги.
Але спробуємо дещо освіжити вашу пам'ять. На початку «Джонні Д.» Майкла Манна є сцена, в якій якийсь тип щодуху мчить лісом, а Крістіан Бейл, який грає поліцейського, спостерігає за ним, потім заряджає рушницю та підстрелює втікача. Так ось той молодий мужчина і є Чаннінг Татум. «У Майкла Манна я знімався лише один день, - пригадує Татум. – Пам’ятаю, які він годинами ганяв мене туди-сюди в страшну спеку. І коли він вирішив, що прийшов час мене вбивати, я сприйняв це як звільнення. І як виклик – це була моя перша смерть на екрані». Розповідаючи цю історію, актор демонструє свою обеззброюючу наївність. Коли ж його питають про іншу маленьку роль у фільмі великого режисера (йдеться про «хлопця в церкві», як зазначено на IMDB, у “Війні світів» Стівена Спілберга), то він і зовсім ніяковіє і відповідає: «Взагалі-то це помилка, я ніколи не знімався у Спіберга, навіть у масовці. Хоча просто мрію про це».
Поворотним у кар’єрі Чаннінга став «Супер Майк» Стівена Содерберга, але мало хто підозрює, що фільм засновано на подіях з життя актора. Опинившись у 19-річному віці на вулиці після вильоту з університету, Чаннінгу довелося змінити чимало професій, до числа яких входило і ремесло стриптизера. «Коли ми зі Стівеном працювали над «Нокаутом», не пригадую – чи то в Дубліні, чи то в Барселоні, - розповідає Татум, - я якось за вечерею почав розповідати йому про своє життя. Коли я закінчив, він сказав, що це був найкращий фільм, який йому будь-коли переповідали, і що я маю написати його. Я відповів щось на кшталт «ага, містер Стівен, «оскар» за кращу режисуру». Мені це здалося неймовірним! Тим більше, що я ніколи нічого в житті не писав. За декілька місяців він подзвонив мені і сказав, що ми маємо зробити це – спродюсувати та продати цей фільм. Він був налаштований дуже рішуче і примусив мене попрацювати зі сценаристом, і ось – ми його зробили». Якщо врахувати, що Татум вже тричі знявся у Содерберга, то режисера з повним правом можна вважати своєрідним пігмаліоном у відношенні до актора.
Після ремесла стриптизера Чаннінг переключився на ремесло манекенника, рекламуючи серед іншого джинси Abercrombie&Fitch,  а 2006-го з’явився на екрані у першій серйозній, з дозволу сказати, ролі у «Кроці вперед» Енн Флетчер.
«Я ніколи не хотів бути актором і не шукав слави», - стверджує Чаннінг. – Спочатку я займав уся акторством тільки тому, що воно дозволяло мені комфортно заробляти на життя. Те, що це мистецтво, я почав розуміти тільки роки 2-3 тому». Після першого публічного успіху, Татум знімається у «фільмах до Дня святого Валентина» («Любий Джон»), не найгірших бойовиках (G.I.Joe він сам називає чимось незрозумілим, що знімалося без сценаристів з причини їхнього страйку) і незалежних картинах на кшталт «Бою без правил» чи «Небезпечного кварталу». Саме в цих стрічках Діто Монтьєля в повній мірі проявляється його притлумлена брутальність, яка змушує пригадати дебют ще одного манекенника, врятованого від стрінгів силою кінематографу – Марка Уолберга. І в цьому сенсі «Супенр Майка» Стівена Содерберга можна порівнювати з «Ночами у стилі бугі» Пола Томаса Андерсона.
Після виходу на екрани другої частини G.I.Joe Татум практично став повноцінною «зіркою», але все ще примудряється зберігати певну скромність та тверезість думок: «Лео (ДіКапріо) та Бред (Пітт) стали зірками ще до гегемонії інтернету. У них ще залишалося щось особисте, щось унікальне. Їх можна було побачити тільки на екрані. Вони були чимось на зразок єдинорогів. Зараз же варто тільки вийти на вулицю, як три десятки людей вас вже фотографують та викладають на «Фейсбук» і детально обговорюють ваше меню у «Твіттері». Таїна випарувалася. Треба вчитися жити з цим. Я не жаліюся, просто тепер все інакше». Він просто Charming, цей Tatum!

Алексей Першко 12 березня 2014
Like



Ім’я:
29 жовтня 2020
Ваш коментар

популярні статті


«ЮКІ» — історія перемог вільних українців «ЮКІ» — історія перемог вільних українців

03 грудня у вітчизняний прокат виходить сенсаційний фільм «ЮКІ», що розкаже історії видатних зірок українського походження, які формували...

07 жовтня 2020 0 5606
Що в кіно? Прем'єри тижня (1-7 жовтня) Що в кіно? Прем'єри тижня (1-7 жовтня)

Джекі Чан та інші новинки прокату.

30 вересня 2020 0 1713
Що в кіно? Прем'єри тижня (8-14 жовтня) Що в кіно? Прем'єри тижня (8-14 жовтня)

Ліам Нісон, два фільми з Александрою Даддаріо й інші новинки прокату.

07 жовтня 2020 0 1173
Можливість іншого. Вільного. Можливість іншого. Вільного.

В рамках Одеського кінофестивалі в Довженко-центрі пройшла ретроспектива «Одеські незалежні: вільне кіно 90-х».

08 жовтня 2020 0 1167
Кіно Бориса Віана Кіно Бориса Віана

В рамках кінопрограми фестивалю VianFest будуть показані фільми і самого Бориса Віна і про нього.

13 жовтня 2020 0 1076