Білл Мюррей: мізантроп, якого люблять усі
Вільям Джеймс Мюррей народився 21 вересня 1950 року в місті Еванстон (Іллінойс, США), ставши п’ятою дитиною в сім’ї ірландських католиків. Батьки Вільяма, Едвард Мюррей (торговий агент компанії по продажу деревини) та Люсіль Дойл (домогосподарка), віддали сина до єзуїтської школи, але зразковим учнем йому стати не судилося. Він часто бився з однокласниками, малював карикатури на вчителів і грав у шкільному театрі, в який записався, щоб задивлятись на гарненьких дівчат.
Медичний коледж у Колорадо також не приніс Мюррею бажаної втіхи, тому він майже не з’являвся на заняттях, захопився марихуаною і розвивав свій комедійний талант. Так, одного разу майбутній актор пожартував у аеропорту, що в його багажі захована бомба. Охорона поспішила обшукати Мюррея, та замість бомби була знайдена марихуана. Після цього випадку навчання в медичному коледжі закінчилося – хлопця відрахували, але жартувати він не перестав.
У Чикаго Мюррей потрапляє до знаменитої акторської студії - Second City. Згодом він стає одним із ведучих щотижневого комічного телевізійного шоу «Суботнього вечора в прямому ефірі». Через це шоу пройшли такі зірки, як Джон Белуші, Едді Мерфі та Стів Мартін. Передача з участю нашого героя завоювала таку популярність, що його запросили в Голлівуд. З того часу минуло більше сорока років, а Білл Мюррей і досі асоціюється з добрими комедіями із дитинства, авторським кіно сучасності, а на великих екранах кожного року можна спостерігати фільми з його участю.
Двічі одружений, двічі розлучений, батько шістьох дітей, мізантроп, володар премій «Британської академії», «Золотий Глобус» та «Еммі» у номінації «найкраща чоловіча роль» і «найкраща чоловіча роль другого плану». Актор відомий тим, що завів автовідповідач замість менеджера, через який часто пропускає цікаві пропозиції щодо зйомок у кіно, і також тим, що сам косить свій газон, щоб уникати зайвих зустрічей з людьми.
За словами Мюррея, в його батька було дуже специфічне почуття гумору, і щоб насмішити його за вечерею, треба було сильно постаратись. Спроби насмішити свого батька стали першими тренуваннями Мюррея, тому можемо подякувати Едварду Мюррею та гарненьким дівчатам, які заманили Білла в шкільний театр за те, що зараз у світі є актор, який смішить і водночас розчулює все людство протягом кількох десятиліть.
«Фрикадельки» (1979)
Дебютом у великому кіно для 29-річного Білла Мюррея стала стрічка «Фрикадельки» режисера Айвена Райтмана. Актор зіграв старшого вожатого молодіжного літнього табору, який любить пожартувати і почувається своїм серед підлітків. За сюжетом, його увагу привертає депресивний хлопець Руді, якого колектив не приймає у свої лави, тому вожатий вирішує допомогти Руді. Відверті розмови і тренування зі старшим другом повертають Руді віру в себе настільки, що він перемагає в забігу і стає героєм табору.
Літня комедія «Фрикадельки» стала чудовим стартом для Мюррея і зарекомендувала його, як актора, який вміє смішити і бути чуйним водночас. Ця стрічка також стала першою помітною роботою режисера Айвена Райтмана, який продовжив знімати Мюррея у своїх наступних фільмах і, зрештою, зробив з нього кінозірку світового масштабу.
«Мисливці за привидами» (1984)
Протягом п’яти наступних років Мюррей активно знімається в кіно і впевнено доводить усьому світові, що в комедійному амплуа почувається, як риба у воді. Стрічки «Там, де бродить бізон» (1980), «Гольф-клуб» (1980) та «Добровольці мимоволі» (1981) стали перехідним періодом від дебюту до світової слави в кар’єрі актора, за час роботи в яких Мюррей поступово розкривав свій талант, щоб, нарешті, «вистрілити» в «Мисливцях за привидами».
Над сценарієм «Мисливців» працював Ден Ейкройд, який писав його під себе та свого друга Джона Белуші. До них також мали приєднатися Едді Мерфі та Джон Кенді, однак через несподівану смерть Белуші вони відмовились грати в кіно без свого колеги. Тоді кінокомпанія «Columbia Pictures» запрошує Білла Мюррея, який уже двічі успішно співпрацював з режисером Айваном Райтманом, і він погоджується на пропозицію з однією умовою: студія зобов’язується профінансувати фільм «Лезо бритви». Актор покладав великі надії на цей фільм, адже працював над його сценарієм і хотів зіграти в ньому головну роль. Звісно, студія його умову прийняла.
«Мисливці за привидами» - це фільм про трьох вчених із Нью-Йорка, які займаються дослідженням паранормальних явищ. Через це дивне захоплення їх відраховують з університету, і згодом молоді вчені відкривають власну справу по боротьбі з привидами. Свого першого замовлення вони чекали дуже довго, але коли отримали його, то виявила, що весь Нью-Йорк захльостує паранормальна активність.
У світовому прокаті «Мисливці за привидами» зібрали 291 млн. доларів, майже в десять раз перевищивши свій бюджет, а критики наперебій відзначали виконавчу майстерність Білла Мюррея. Саме в цьому фільмі актор створив неповторний комічний образ, який засновувався на цинічному гуморі та гіркій іронії, і дотримуватиметься якого буде протягом усієї кар’єри.
«Нова різдвяна казка» (1988)
«Мисливці за привидами» досягнули шаленого успіху, але стрічка «Лезо бритви», в якій Мюррей грав головну роль, а також був співсценаристом, пройшла непоміченою і провалилась у прокаті. Цей факт настільки засмутив актора, що він покинув роботу в кіно на чотири роки і поїхав до Франції, щоб вивчати в Сорбонні філософію та історію.
Повернувшись, Біллу не довелося довго нагадувати про себе, він одразу отримав головну роль в осучасненій кіноверсії «Різдвяної пісні» Чарльза Діккенса, яка відома в нас під назвою «Нова різдвяна казка» або «Скнара». Герой Мюррея – Френк Крос, безжальний і холоднокровний магнат, який запросто може зіпсувати настрій у різдвяний вечір кому завгодно. Для перевиховання сучасного Скруджа посилаються духи Різдва, які не шкодуватимуть сил, щоб розтопити серце цього жорстокого чоловіка. За цю роль Мюррей отримав номінацію на премію «Сатурн», як найкращий актор. До речі, разом з Біллом у стрічці з’явились його рідні брати – Браян Дойл-Мюррей та Джон Мюррей, виконавши епізодичні ролі.
«Швидкі зміни» (1990)
Дана стрічка цікава насамперед тим, що вона стала режисерським і продюсерським дебютом Білла Мюррея. В парі із Говардом Франкліном Мюррей знімає американський рімейк франко-канадської комедії «Пограбування» (1985).
За сюжетом троє друзів мріють покинути остогидлий Нью-Йорк, але для цього їм потрібна кругленька сума. Вони придумують оригінальний план пограбування банку і згодом втілюють його в життя. Герой Мюррея – Грімм Чіповські, переодягнувшись клоуном, вривається в банк і успішно здобуває потрібну суму, та, виявляється, грабувати банки набагато легше, ніж утікати з країни з награбованим. Веселу трійку переслідує поліція та мафія, чий заклад вони пограбували, і тепер майбутнє вже не здається героям таким безхмарним.
Хоч стрічка «Швидкі зміни» й не були відзначена жодними нагородами, як часто буває з хорошими комедіями, але в глядацьких серцях вона посіла важливе місце і цілком справедливо може вважатися «класикою Голлівуда».
«День бабака» (1993)
Сюжет стрічки розповідає історію телеоглядача погоди і за сумісництвом мізантропа - Філа Коннорса. Щороку 2 лютого Філ відвідує невеличке американське містечко Панксатон, де проводиться фестиваль в честь бабака, якого навмисне будять із зимової сплячки і прогнозують по його поведінці погоду. Філ ненавидить цей фестиваль і кожного разу мріє пошвидше забратися звідти, але цього разу він потрапляє у часову петлю. Застрягши в часі, Філ змушений роками прокидатися саме 2 лютого, проживаючи один і той самий день. Так триватиме, доки він не перегляне свої цінності та не змінить спосіб життя.
Стрічка «День бабака» стала шостою і останньою співпрацею Білла Мюррея та режисера Гарольда Раміса. Вони познайомилися 1972 року в чикагському театрі «The Second City», разом працювали в редакції популярного гумористичного журналу, на радіо, телевізійних шоу, а згодом перейшли в кінематограф. Гарольд Раміс був сценаристом таких фільмів як «Фрикадельки», «Добровольці мимоволі», «Гольф-клуб» (сценарист і режисер), «Мисливців за привидами» з Біллом Мюрреєм у головній ролі, але найвідомішим їхнім фільмом став «День бабака».
Ідея сценарію належала Денні Рубіну. Вперше прочитавши текст сценарію, Гарольд Раміс був налаштований щодо нього скептично, але коли студія Columbia Pictures усе-таки призначила його режисером стрічки, тоді вже Денні Рубін засумнівався у вдалості цього задуму. Він уявляв Раміса як режисера легкого жанру, який зовсім не підходив для реалізації його філософського твору. Та, зрештою, Раміс, Рубін та Мюррей домовилися і сіли разом переписувати сценарій, результатом чого і став «День бабака», який ми з вами знаємо.
Білл Мюррей був для Гарольда Раміса не тільки актором. Він завжди брав участь у постановці мізансцен, доопрацюванні сценарію, мав повноцінний голос при будь-яких змінах у проектах. Мюррей навіть хрестив дітей Гарольда Раміса, але в цьому випадку його не одразу вибрали на головну роль. Спочатку найбільш відповідною кандидатурою режисеру здався Том Генкс, однак, задіяний на зйомках стрічки «Несплячі в Сієтлі», актор відмовився від цієї пропозиції. Згодом, уже після перегляду «Дня бабака», Том Генкс зовсім не шкодував про те, що не знявся в цьому фільмі. За його словами, головний герой – «жалюгідний сучий син, який зовсім не підходить йому за типажем».
Варто сказати, що Денні Рубіну не сподобався також і вибір Білла Мюррея на головну роль. Сценарист вважав, що з таким режисером і актором цьому фільму ніколи не стати видатним. «Всі навколо були переповнені ентузіазмом. Всі, крім мене », - згадував Денні Рубін.
Після зйомок Білл Мюррей та Гарольд Раміс більше ніколи не працювали разом і не розмовляли понад 20 років. Ніхто з їхніх знайомих так і не зміг назвати справжню причину розриву. Подейкували, що на зйомках Мюррей поводився вкрай непрофесійно. Той період життя був для актора складним. Переживаючи складне розлучення з першою дружиною, Мюррей постійно сперечався з режисером на знімальному майданчику, запізнювався на зйомки або міг узагалі зникнути на декілька днів, не попередивши нікого про це. Можливо, це і стало фінальною крапкою в їхніх відносинах. Про те, що участь у цьому фільмі була все ж таки важливою для Мюррея, свідчить той факт, що він міг посеред ночі зателефонувати Гарольду Рамісу, щоб розповісти йому, як саме він бачить наступний епізод.
Фільм «День бабака» отримав премію BAFTA за найкращий сценарій, а згодом його внесли в Національний реєстр фільмів США. В прокаті «День бабака» пройшов успішно, зібравши 71 мільйон доларів лише в США та Канаді. Зараз фільм вважається класичною голлівудською комедією. Саме завдяки фільму вираз «День бабака» стійко увійшов у мови багатьох народів світу як синонім рутинної, повторюваної дії та монотонного життя.
«Ед Вуд» (1994)
Цікавою та єдиною у своєму роді для Білла Мюррея стала роль у біографічному фільмі Тіма Бартона «Ед Вуд». Головний герой картини – Едвард Вуд-Молодший, якого часто називають «найгіршим режисером усіх часів та народів». Сюжет охоплює період життя режисера, коли він знімав свої найвідоміші фільми, а також фокусується на його дружбі та співпраці з відомим угорським актором Бела Лугоші.
Роль найгіршого режисера дісталася улюбленцю Тіма Бартона – Джонні Деппу. Розчарований на той час у кіномистецтві, Джонні Депп з радістю вхопився за цю роль, тому що побачив можливість «витягнутись у повний зріст та повеселитись». Разом з режисером вони створили зворушливий образ Едварда Вуда, який попри всі невдачі по-справжньому вірить, що знімає хороше кіно.
Білл Мюррей зіграв друга Едварда Вуда – Банні Брекінріджа, який за сюжетом знімається у його фільмах та час від часу думає, чи не змінити йому стать. Будучи геєм, справжній Брекінрідж часто виступав у дешевих театральних шоу з трансвеститами та геями, а також двічі невдало намагався змінити стать.
У такому амплуа Білл Мюррей з’являвся лише раз за всю свою кар’єру. Зігравши дотепного та меланхолічного Банні Брекінріджа, він у черговий раз створив на екрані чудовий образ. Хоч його роль у цьому фільмі невелика, забути її неможливо. Прихильникам актора особливо.
«Труднощі перекладу» (2003)
Епоха добрих американських комедій завершилася з кінцем ХХ століття. На зміну їй прийшло зовсім інше кіно, гумор якого грунтувався здебільшого на жартах «нижче поясу». З початком нового століття змінився й Білл Мюррей, перетворившись із актора комедійного жанру в ліричного героя. Перша спільна робота з Весом Андерсоном у стрічці «Академія Рашмор» (1998) стала не тільки знаковою в кар’єрі актора, започаткувавши довгу співпрацю між актором та режисером, але й визначила його перехід від «голлівудського» до авторського кіно.
Ідея стрічки «Труднощі перекладу» виникла у режисерки Софії Кополли під час її частих візитів до столиці Японії. У центрі сюжету двоє американців: телевізійний актор Боб Гарріс і симпатична молода жінка Шарлотта, які надзвичайно самотньо почуваються в чужій для них Японії. Познайомившись у барі дорогого готелю, вони разом відправляються у подорож японською столицею. Під час своєї багатогодинної прогулянки Боб і Шарлотта потрапляють в кумедні історії та несподівані перипетії, знайомлячись з місцевими жителями.
Софія Кополла, автор сценарію та режисер, написала головну роль спеціально для Білла Мюррея. Він думав над пропозицією п’ять місяців, але Софія смиренно чекала, наполягаючи на тому, що зйомок фільму не буде взагалі, якщо Мюррей не погодиться. Участь у проекті такої зірки, як Білл Мюррей, дозволило другій повнометражній стрічці молодої режисерки з бюджетом 4 млн доларів зібрати у світовому прокаті 119 мільйона доларів.
Критики назвали «Труднощі перекладу» найкращим фільмом 2003 року, а Білл Мюррей отримав першу номінацію на премію «Оскар» у категорії «найкраща чоловіча роль» та отримав перший «Золотий Глобус» у цій же категорії. Згодом в інтерв’ю актор розповідав, що «Труднощі перекладу» поки що улюблений фільм із тих, в яких він знімався.
«Зламані квіти» (2005)
У списку прихильників Білла Мюррея давно числився американський незалежний режисер Джим Джармуш. Він запросив актора виконати невеличку роль у стрічці «Кава та сигарети» (2003), сюжет якої складався з 11-ох комедійних новел, а згодом зняв у своєму фільмі «Зламані квіти». На сценарій у режисера пішло два тижні, а головна роль була написана спеціально для Білла Мюррея.
Сюжет фільму розповідає про закоренілого холостяка Дона Джонстона. Покинутий останньою коханкою, колишній Дон Жуан насолоджується заслуженою самотністю та раптом отримує анонімний лист-попередження від однієї зі своїх численних коханок, в якому повідомляється, що 19 років тому в нього народився син, який, можливо, зараз шукає свого батька. Ця новина могла б і не вплинути на Дона, якби не схиблений на детективах сусід, якого так захопила ця загадкова історія, що він буквально змушує друга скласти список жінок, які могли б написати цей лист. Провівши цілий комплекс пошукових заходів, сусід вручає Джонстону інформацію про місце проживання кожної коханки з його списку, а згодом самостійно планує маршрут майбутньої подорожі, бронює готелі, замовляє прокат автомобілів і майже насильно відправляє друга на пошуки авторки листа.
Прем’єра «Зламаних квітів» відбулася на 58-му кінофестивалю в Каннах, де стрічка отримала «Великий приз журі».
«Святий Вінсент» (2014)
Однією з останніх наймасштабніших робіт Мюррея стала комедійна драма «Святий Вінсент» Теодора Мелфі. Сюжет стрічки розповідає про ветерана В’єтнамської війни Вінсента Маккена, який живе сам, п’є, грає в азартні ігри та ненавидить усіх людей. По сусідству з ним разом з мамою поселяється 12-річний Олівер, який важко переживає розлучення батьків та перехід у нову школу. Не важко здогадатись, що згодом герої подружаться і змінять життя одне одного, адже схожі історії не один раз описувались письменниками та екранізувались.
Роль у цьому фільмі цікава тим, що вона майже максимально близька до того способу життя, який веде Мюррей. Актора часто звинувачували в п’янстві, мізантропії та жорстокості, тому стрічка «Святий Вінсент» може розцінюватись як одкровення, пояснення і доказ того, що відлюдкуватий і буркотливий – не означає злий. За роль у фільмі Мюррея номінували на премію «Золотий Глобус» за найращу чоловічу роль.
70-річний Білл Мюррей продовжує активно зніматись та озвучувати мультфільми. Одні із останніх його робіт – мультфільм «Острів собак», де актор озвучив собаку Боса, та стрічка Джима Джармуша «Мертві не помирають».
Зовсім скоро ми побачимо Мюррея у фільмі Софії Копполи "Остання крапля". Стрічка розповість про письменницю, які підозрює свого чоловіка в зраді. Жінка звертається за допомогою до свого батька, якого й зіграє Мюррей, і той пропонує почати стеження за чоловіком. Так почнеться спільна подорож батька і доньки по нічному Нью-Йорку, протягом якої вони дізнаються один про одного багато нового.