Даррен Аронофські - лікар душ великого кино


Даррен Аронофські - лікар душ великого кино

Режисери бувають двох типів. Одні знімають високобюджетні блокбастери, тобто фільми, розраховані суто на комерцію, і які рідко претендують на серйозну художню цінність. Інші з головою поринають в артхауз, знімаючи часто претензійні, але переважно малозрозумілі масовому глядачеві картини. Але ж у кожного правила бувають винятки. Якраз таким особливим випадком і став Даррен Аронофьскі. Почавши кар'єру ще в далекому 1997 році, Даррен досі незбагненним чином знімає по суті незалежні кінокартини, які з часом стають культовими, отримуючи похвали критиків і любов глядача.
 
27 березня українські екрани захопить шоста картина майстра «Ной», яка самою назвою пояснює всю суть. Навряд чи ви знайдете людину, незнайому з історією праведника, що врятував все живе на Землі. Для режисера це особлива тема, адже почалося все, коли йому виповнилося 13 років. Вчителька в школі задала написати дітям твір будь-якого жанру на тему миру. Хлопчик Даррен написав вірш про Ноя і виграв конкурс на найкращий шкільний твір для ООН. Саме тоді у Аронофські виникла думка, що він вміє писати. А потім з'явилася мрія зняти фільм, що повністю розкаже всю історію Ноя. Але до виконання бажаного він пройшов довгий шлях, усіяний п'ятьма повнометражними шедеврами світу кіно...
 
Вперше випробувати себе як режисера Аронофські почав ще в студентські роки, в 1991 році знявши короткометражку «Печиво з передбаченням». Вона цікава оразу з двох причин. По-перше, жанрово це комедія, а веселити публіку Даррен після не буде, знімаючи виключно філософські драми. А по-друге, тут повно туалетного гумору і нецензурної лексики, які завжди були чужі його подальшим роботам. При всьому цьому, навіть у дебютній роботі починають проявлятися фірмові прийоми режисера - збільшені плани, що часто змінюються.
 
Над своїм першим повнометражним фільмом «Пі» Аронофські став працювати в 1995 році. Грошей не було зовсім, тому Даррен зібрав по 100 доларів у своїх родичів і друзів, у душі сподіваючись на успіх. Отримавши таким чином 60 тисяч доларів, він розпочав зйомки. Режисер згадував, що забезпечити собі який-небудь знімальний майданчик не було можливості, тому знімати доводилося просто на вулицях Нью-Йорка. У разі появи поліції потрібно було відразу втікати. Так народилася на світ естетська антиутопія, що розповідає про математика Макса Коена, який намагався протягом багатьох років розшифрувати універсальний цифровий код. Вже тоді Даррен розробив свій унікальний стиль, побудований на нестандартних операторських рішеннях і техніці хіп-хоп монтажу, яка полягає у швидкій зміні ряду зображень чи дій, супроводжуваних звуковими ефектами. Фільм став безумовним успіхом, отримавши безліч нагород, серед яких найважливішою стала перемога в номінації «Найкращий режисер» на кінофестивалі незалежного кіно «Санденс». Опісля права були викуплені компанією «Artisan», яка заплатила Аронофські 1 млн доларів. Даррен повернув всім вкладникам 150 доларів замість 100 і став думати над наступною роботою.

Завдяки успіху «Пі» у фільм «Реквієм за мрією», що вийшов в 2000 році, готові були вкладати гроші відомі продюсери, тому картина за романом Хьюберта Селбі мала значний бюджет в 4,5 млн доларів і блискучий акторський склад. Фільм розвиває розпочату в «Пі» тему руйнації особистості, розповідаючи про життя наркоманів без купюр. Нічого дивного, що його спіткав ще більш шалений успіх. «Реквієм» отримав безліч премій і нагород, серед яких і перша номінація на «Оскар» за «Найкращу жіночу роль». Саундтрек від постійного композитора фільмів Даррена Клінта Манселла стане культовим, і, як наслідок, буде використовуватися в безлічі фільмів і серіалів. Чи варто згадувати, що багато хто помилково приписує головну тему фільму Моцарту, настільки феєрично вона звучить? Після виходу «Реквієму» Аронофські став у ряд з найкращими майстрами незалежного кіно і отримав статус культового режисера.

Здавалося, що після такого успішного старту все має йти вгору. Але зйомки наступного фільму виявилися для Аронофські дуже складними. У 2002 році на світ повинен був з'явитися третій проект «Фонтан», на який виділяли величезну суму в 75 млн доларів, а на головні ролі були запрошені Бред Пітт і Кейт Бланшетт. Однак під час підготовчого процесу Пітт через творчі розбіжності залишив фільм, а сценарій в результаті ліг на полицю. Тільки через два роки, в 2004 році, виконати головну роль погодився Х'ю Джекман, сценарій був переписаний, а на жіночу роль призначили дружину режисера Рейчел Вайс. Бюджет був скорочений до 35 млн, в результаті чого довелося звести до мінімуму використання комп'ютерних спецефектів. Аронофські захопився хімією, використовуючи макрозйомку хімічних речовин. На цьому пригоди не скінчилися. Показаний у рамках Венеціанського кінофестивалю, фільм був освистаний критиками, а після його чекав ще й жахливий касовий провал. Історія, яка переплітає одразу три часових континууми, виявилося багато в чому надмірно символічною і складною для сприйняття. Незважаючи на це, «Фонтан» отримав прекрасні глядацькі відгуки (на тому ж Венеціанському кінофестивалі одразу після показу масовій публіці режисер купався в 10-хвилинних оваціях). Але потрібна була реабілітація.

У 2008 році на екрани виходить найнетиповіший фільм Аронофські - «Рестлер». Вперше не беручи участі у створенні сценарію, Даррен відмовився також від фірмових прийомів зйомки, вважаючи за краще застосовувати тепер повільну і розмірену. Стандартний за формою байопік про «маленького велику людину» рестлера Ренді Робінсона був створений з певним замахом на «Оскар», але отримав тільки другу в житті режисера номінацію за «Найкращу чоловічу роль» для Міккі Рурка, який цим фільмом реабілітував свою репутацію актора. Натомість, «Рестлер» нарешті приніс міжнародне визнання, завоювавши головну нагороду Венеціанського кінофестивалю - Золотого лева.

Loading the player ...

І ось він, пік кар'єри Даррена Аронофські, фільм «Чорний лебідь», що вийшов в 2010 році. Режисер повернувся до улюбленої теми руйнації особистості, розповівши історію балерини, яка втрачає розум. Пронизана еротизмом і саспенсом, картина підкорила весь світ, зібравши 320 млн доларів при бюджеті в 13 млн. Фільм отримав п'ять номінацій на «Оскар», серед яких завоював одну - за «Найкращу жіночу роль» у виконанні Наталі Портман, яка заради ролі схудла на 9 кілограмів і увесь рік займалася балетом. Вперше про Аронофські заговорили як про претендента на найважливішу кінопремію.

Loading the player ...
Чи зуміє режисер утримати так високо підняту планку? Покаже час. Шостий за рахунком проект «Ной» стане першою високобюджетною картиною режисера, якого складно підозрювати в теплих почуттях до дорогих студійних спецефектів. До цього він відмовився від постановки таких фільмів, як «Росомаха» і ремейк «Робокопа», але дитячі мрії змусили взяти у «Paramount» 130 млн доларів і зняти масштабне кіно про легендарну бібліійську історію. Біда полягає в тому, що історія створення проекту нагадує історію «Фонтану». Для початку група мусульманських країн, серед них ОАЕ і Єгипет, заборонили показ фільму в кіно, оскільки він порушує їх релігійні міркування. Далі пішли тривожні сигнали з тест-переглядів, у результаті чого студійні боси стали вимагати перемонтувати фінал картини, від чого Аронофські, звичайно, відмовився. Наостанок було вирішено рекламувати фільм із застереженням, що «Ной» - це вільна інтерпретація Біблії, яка не претендує на відповідність оригіналу. Що з цього всього вийшло, ви зможете побачити вже 27 березня на екранах країни.
Сергей Задко 26 березня 2014
Like

Ім’я:
14 липня 2020
Ваш коментар

популярні статті


50 років Полу Томасу Андерсону 50 років Полу Томасу Андерсону

Пол Томас Андерсон – велика фігура в сучасній кіноіндустрії, лідер американського незалежного кіно і простий глядач, який не цурається...

26 червня 2020 0 1034
Чорновий монтаж Чорновий монтаж

FIRST CUT LAB ВІДБУДЕТЬСЯ В УКРАЇНІ

07 липня 2020 0 323