Французька кіновесна


Французька кіновесна

Вже в дев’яте в Україні “Французька весна". І навіть незважаючи на невідповідність погоди і пори року французьке кіно як завжди знаходить відклик у кількості глядачів кінозалів. Від соціальної драми і до романтичної комедії – французи кожен жанр відчувають особливо хвилююче. Детальніше про фільми, які в Україні показував «Артхаус Трафік» спільно із французами далі.

Курча з чорносливом /Poulet aux prunes, реж. Маржан Сатрапі і Вінсент Паронно/


Дивовижна історія від творців "Персеполісу" створена в чіткій співставленості анімації і реальності. Фільм, який відтворює улюблену поезію життя, коли усе не так, не тоді і не з тими. Гра Матьє Амальріка абсолютно органічна, адже його образ такого собі мистецького, самозакоханого покидька влучно доповнена в'їдливою сатирою і шармом. У фільмі є дуже багато сюжетних перенесень у часі. Ми можемо побачити дорослих дітей головного героя і його матір. Та аж надто сміятися чи плакати під час фільму не хочеться. І в результаті уся ця дивносплетена історія залишає у розгубленості. Ще одна казка про кохання нажаль більше казка, яку хочеться переглянути у вигляді малюнків, а не прочитати і пережити.

Паліція /Polisse, реж. Майвен/

Коли життя схоже на кіно, з'являється бажання ще однієї спроби пережити найкращі миті. Коли кіно схоже на життя, бажання жити зазвичай спотворюється до жаху правдоподібними історіями. У сучасному кінематографі відображення реальності - це завжди якісь сюжети на грані фолу. І "Паліція" не виняток. Адже фільм піднімає цілий спектр проблем, з якими стикатися у житті щодня не доводиться. Але для спеціального підрозділу по захисту прав дітей розкриття брутального відношення до дітей – є звичною сферою існування. І цінність фільму не лише у тому, як героїчно і самовіданно показані представники поліції. Ми їх бачимо не лише на роботі, але й у дома. І майже кожен із них неповноцінний і агресивний, закомплексований і звичайний. Чудове кіно, бо піднімаючи складні запитання оминає пафос і спекуляцію.

Керування державою /L'exercice de l'État, реж. П'єр Шоллер)


Політичне кіно досить складний жанр, якому важко віднайти місце в серці глядачів, змучених постійною державницькою катавасією. Та й спостерігати за проблемами іноземних країн теж справа невдячна, адже потрібно бути абсолютно в курсі політичного устрою і нюансів ситуації в країні. Фільм «Керування державою» розповідає про міністра транспорту в момент кризи. Його поведінка і принципи під тиском моралі і політики не зазнають суттєвих змін. Він знаходиться у складних стосунках з іншими членами уряду, потрапляє в жахливу автокатастрофу, і на завершення на аудієнцію до президента, цинічно змальовану режисером. П’єр Шоллер розповів історію одного, непримітного політика, який так і залишився маріонеткою всюдисущих сил, з якими впоратись не міг і не бажав.

Сфера чаклунства /La Clé des champs, реж. Клод Нурідзані і Марі Перену/

Проста історія про хлопця, дівчину, і наповнений розмаїттям дивовижних живих створінь ставок, розказана досить стримано. Історія взагалі залишилась на тлі, аби додати унікальним зйомкам водних істот певної кінематографічності. Адже фільм невблаганно нагадує документальне кіно. Хоча творці і додали саундтрек знайомих лише людям звуків. Для тих, хто полюбляє "Діскавері" – це справді дивовижний французький подарунок.

Мистецтво кохати /L'Art d'aimer, реж. Еммануель Муре/

Навчити кохати у бездушному і цинічному світі можуть лише французи. Лише їм вдається знімати фільми про любов без надмірної серйозності чи вульгарності. Абсолютно милі історії дивних зіткнень людей і народження такого дивного і нещадного почуття кохання. Прекрасний акторський склад, в якому справжніми відкриттями постають донька Депард’є – Жюлі і Гаспар Ульє, Франсуа Клюзо і Аріан Аскарід. Чудовий, неординарний сценарій. через який можна пережити перегляд цього кіно із задоволенням і позитивом. А єдиним негативом залишаються фінальні титри, які змушують відірватись від магії екрану йдучи геть.

Незакінчений роман /Impardonnables, реж. Андре Тешине/

Непомітно нове кіно від знаменитого француза Андре Тешине. «Незакінчений роман» розповідає про письменника, який приїжджає у Венецію, аби набратись натхнення. Сценарій всупереч досить простому синопсису вкрай заплутаний і детективний. Хоча саме в цьому і геніальний Тешине. Розкриваючи нам різні деталі він підводить до висновку, що все не зважаючи на свою мінливість нас до чогось підводить. Життя складається з пазлів, і головне їх правильно скласти.

Максим Івануха 

Катя Зиновьева 17 квітня 2012
Like

Ім’я:
19 лютого 2020
Ваш коментар

популярні статті


Що в кіно? Прем'єри тижня (30 січня-5 лютого) Що в кіно? Прем'єри тижня (30 січня-5 лютого)

Два номінанти на Оскар і інші новинки прокату.

30 січня 2020 0 1915
Що в кіно? Прем'єри тижня (23-29 січня) Що в кіно? Прем'єри тижня (23-29 січня)

Уявний Гітлер, Вілл Сміт та інші новинки прокату.

23 січня 2020 0 1819
Мотоцикли, ірландці і Земля Мотоцикли, ірландці і Земля

У київському Довженко-центрі в рамках Envision Sound-3 пройшли покази трьох фільмів в живому музичному супроводі.

27 січня 2020 0 743
Незалежне кіно для незалежних людей Незалежне кіно для незалежних людей

Що дивитись на ювілейному Фестивалі американського кіно «Незалежність» з 6 лютого

31 січня 2020 0 648
Що в кіно? Прем'єри тижня (13-19 лютого) Що в кіно? Прем'єри тижня (13-19 лютого)

Володар Оскара, українська комедія, їжак Соник і інші новинки прокату.

13 лютого 2020 0 401