З України до Голлівуду і назад


 З України до Голлівуду і назад

Історія перша: Поліна Бучак
2018 року світ побачила книга Станіслава сукненка «З України до Голлівуду», в якій розповідалися історії українців, які в різні часи потрапляли до Голлівуду і залишали помітні сліди в історії світового кінематографу. 2019 року ця книга лягла в основу однойменного фільму, який зняли Станіслав Сукненко та Галина Кувівчак-Сахно. Але зрозуміло, що історіями, які були розказані в книзі і фільмі, все не обмежується – молоді українці продовжують штурмувати вершини кінематографу в США та по всьому світу. Саме тому портал kino-teatr.ua вирішив започаткувати цикл публікацій про цих людей. Сьогодні ми пропонуємо першу історію. Текст – героїні цієї історії Поліни Бучак, то ж авторську орфографію та лексику збережено.

ПОЛІНА БУЧАК
Я народилася в Україні, але більшу частину свого дитинства провела в Нігерії, отримавши досвід, який по-справжньому відкрив очі на те, який чудовий наш світ. Візуалізація подій для мене завжди було засобом самовираження і методом карбування життєвих подій і спогадів.
Старшу школу я закінчила в Великобританії в Oakham High School, де отримала ступінь Міжнародного Бакалавра. Цікава річ в тому, що в той час моя родина була впевнена, що мої гарні результати в предметах пов’язаних з бізнесом – це запорука мого успішного майбутнього і стабільної кар’єри. Мене переконували в тому, що моя зацікавленість в фотографії і створення фільмів має залишатися моїм хобі. Коли я подала документи до вступу в університети, я вибирала загальну програму, тому що була в пошуках свого життєвого призначення. В той час, коли ми фокусувалися на університетах з найкращими бізнес факультетами, я таємно але наполегливо відбирала університети з сильними факультетами кінематографії.
Мій вибір пав на NYU (Університет Нью-Йорку), тому що вони мають одні з найсильніших факультетів з бізнесу і з кінематографії, тому я знала, що мій маленький секрет буде здійсненним. Я була на зйомках навіть до того, як мене прийняли на факультет кінематографії і розпочала як керівник сценарію (script supervisor), щоб бути ближче до режисерів і вчитися у них. Також, я зрозуміла, що мені подобається дизайн,
тому вивчала 3D моделювання, VR, web design і методи їх використання в кінематографії на факультеті інжинірингу.
Саме тоді, я змогла переконати своїх батьків, які завжди мене підтримували але бачили моє майбутнє в сфері, яка була для них знайомою, що я належу кіномистецтву. Я поступила на літні курси по режисерству в New York Film Academy, і це був мій перший крок в фантастичне життя кіноіндустрії. Я створила свої перші маленькі фільми, моїм батькам результат сподобався, і мені дозволили перевестися на факультет кінематографії Tisch School of the Arts, New York University. Я перша в нашій родині, яка ступила на стежку кіноіндустрії, тому на свій страх і ризик я почала будувати свій шлях.
Я закінчила університет з відзнакою. На той момент, в моїй скарбниці вже було 40+ проектів, в яких я приймала участь на посадах режисера, продюсера, асистента режисера, асистента оператора, освітлювача та монтажера. Створення фільму – це завжди спільна робота, тому я впевнена, що режисер і продюсер повинен знати роботу кожного члена команди, щоб розмовляти з ним на спільній мові. Це створює взаємну довіру. До того ж, мені просто було цікаво знати і розуміти все, що відбувається на знімальному майданчику.
Що спонукало мене стати режисером:
Коли ми подорожували родиною, мій тато все знімав на камеру, а потім монтував і називав це «мої фільми». Ми організовували «прем’єри» для друзів і родичів, де тато демонстрував його новинки монтажу і графіки. Інколи я брала його камеру і робила свої зйомки. Коли ми поверталися додому, я проводила довгі години, вивчаючи iMovie і монтувала знятий матеріал, а потім ми порівнювали чия робота краще – мого тата чи моя. Після декількох спроб і таких порівнянь, тато офіційно заявив, що моя робота є краща, і що відтепер я відповідальна за нашу родинну фільмотеку.
Ще один пам’ятний момент з мого дитинства є далекий 2007 рік. Краща подруга моєї мами була режисеркою художнього фільму і взяла мене на малесеньку роль з текстом. Я вперше потрапила на знімальний майданчик і відразу відчула велику особливість цього місця. Я зрозуміла, що я хочу бути частиною цього середовища. Ці зйомки зайняли особливе місце в моєму серці. Я впевнена, багато людей в цій індустрії розуміють це почуття. Мене запалює бачити як текст з’являється на папері, як він оживає в устах акторів, і його сприймає аудиторія, коли фільм демонструється. Я завжди маю величезне відчуття гордості і звершення, будучи людиною, яка розпочинає проект і яка ставить останню крапку по його завершеності.
Мій досвід:
Під час навчання в Університеті, я мала дивовижну можливість працювати асистенткою на шоу Living With Yourself, яке було номіноване на Golden Globe від Netflix, і в якому знімався зірка Голлівуду Paul Rudd. Після цього, я працювала в відео департаменті журналу NYLON та приймаючи участь в організації зйомок з різними зірками.
Також, я працювала безпосередньо з продюсерами в компанії, яка займалася виробництвом різних фільмів і телевізійних проектів, з благодійною організацією Planed Parenthood, брендом Jil Jil Stuart, компанією Instagram, музикантами Anna Rose та Running Lights.
Відразу по закінченню Університету, я займала посаду керівника департаменту виробництва (Unit Production Manager) на зйомках художнього фільму The Sleepless, прем’єра якого відбулася на фестивалі Big Apple Film Festival в Нью Йорку.
Недавно я отримувала досвід як асистент продюсера в документальній стрічці Aggie, режисером і продюсером якої була номінантка нагороди Emmy Catherine Gund. Світова прем’єра стрічки проходила на фестивалі Sundance Film Festival в лютому 2020 з наступним показом на MoMa’s Doc Fortnight, San Francisco International Film Festival та інших визначних фестивалях США.
“POOL PARTY” – «ВЕЧІРКА БІЛЯ БАСЕЙНУ» (на фото – кадр з фільму)
Синопсис фільму:
Ніка – учениця старшого класу середньої школи, за характером інтроверт, живе з відчуттям, що вона не така як всі. Маючи здоровенний шрам на животі, вона прагне залишатися непомітною до моменту, коли запрошення на вечірку біля басейну підштовхує її розпочати протистояння своїм страхам.
Режисер: Поліна Бучак
Автор Сценарію: Поліна Бучак
Продюсер: Поліна Бучак, Каміла Гримальді
Більшість команди, особливо керівники департаментів, були жінки та міжнародні студенти – різноманітність команди для мене як кінорежисера дуже важлива.
Досягнення фільму:
- Фестиваль Oniros Film Awards, Saint-Vincent, Italy
o Фіналіст премії «Найкращий Студентський Фільм»
- Учасник фестивалю Rome Independent Prisma Awards, Rome, Italy
- Учасник фестивалю Nevada Women’s Film Festival, Las Vegas, US
- Фестиваль Independent Short Awards, Los Angeles, US
o Нагорода «Best First Time Director”
o Нагорода “Best Women Short”
o Подяка в номінації “Best Original Story”
o Подяка в номінації “Best Actress”
- Фестиваль Indie Short Fest, Los Angeles, US
o Номінація на премію “Best First Time Director”
- Фестиваль New Faces New Voices, New York, US
o Нагорода в номінації “Audience Choice Award”
- Фестиваль NewFilmmakers, New York
o Учасник фестивалю. Фестиваль відбудеться в жовтні 2020
Фільм заявлений на участь ще в 12 фестивалях в США та інших країнах.
Плани на майбутні проекти:
Працюючи над моїми наступними проектами, я планую встановити зв'язок з двома місцями, які я називаю своєю домівкою. Українська кіноіндустрія зараз на підйомі на широких екранах Сполучених Штатів. Наприклад, документальна стрічка Ірини Цілик «Земля блакитна, ніби апельсин», яка здобула нагороду за найкращу режисуру. Коли я подивилася її на фестивалі Sundance Film Festival, безмірні емоції переповнили моє серце. Це велика гордість бачити високу оцінку роботи наших талановитих творців міжнародною аудиторією, не зважаючи на те, що стрічка українською мовою з субтитрами.
Мій наступний проект буде розповідати про мою дружбу з другом з дитинства, який зараз знаходиться в АТО. Це буде свого роду послання любові і тепла всім людям, які постраждали від подій на Сході Україні з 2014. Нігерійська кіноіндустрія, відома як Nollywood, процвітає роками, але є стільки багато історій яких ще не розказали. Кіноіндустрія сьогодні як ніколи потребує різноманітності і багатогранності, щоб по- справжньому представляти світ, в якому ми живемо.
В той же час, я хочу продовжувати експериментувати з різними засобами вираження, тому що обмежень для митців не існує. Я спробувала себе в клеймації, яка розповіла про життя під час карантину в Нью Йорку. Я ще початківець в технологіях та VR і залюбки експериментую, щоб побачити як можна розповідати історії в різних площинах.

Алексей Першко 22 вересня 2020
Like



Ім’я:
28 жовтня 2020
Ваш коментар
TVB
TVB 24 вересня 2020 02:21
0
Відчувається сила духу і неймовірна жага до перемоги. Так тримати! Ви є боєць, який безсумнівно отримає тільки перемогу!
.

популярні статті


«ЮКІ» — історія перемог вільних українців «ЮКІ» — історія перемог вільних українців

03 грудня у вітчизняний прокат виходить сенсаційний фільм «ЮКІ», що розкаже історії видатних зірок українського походження, які формували...

07 жовтня 2020 0 5140
Що в кіно? Прем'єри тижня (1-7 жовтня) Що в кіно? Прем'єри тижня (1-7 жовтня)

Джекі Чан та інші новинки прокату.

30 вересня 2020 0 1664
Що в кіно? Прем'єри тижня (8-14 жовтня) Що в кіно? Прем'єри тижня (8-14 жовтня)

Ліам Нісон, два фільми з Александрою Даддаріо й інші новинки прокату.

07 жовтня 2020 0 1125
Можливість іншого. Вільного. Можливість іншого. Вільного.

В рамках Одеського кінофестивалі в Довженко-центрі пройшла ретроспектива «Одеські незалежні: вільне кіно 90-х».

08 жовтня 2020 0 1117
Кіно Бориса Віана Кіно Бориса Віана

В рамках кінопрограми фестивалю VianFest будуть показані фільми і самого Бориса Віна і про нього.

13 жовтня 2020 0 1021