Живіший за всіх живих


Живіший за всіх живих
10-й Одеський МКФ почав повноцінну роботу
Не встигли відгриміти фанфари церемонії відкриття 10-го ювілейного одеського міжнародного кінофестивалю (про що коротко ви можете прочитати в нашій новині), як уже наступного ранку почалася повномасштабна робота цього найбільшого українського форуму. Але повернемося ненадовго до відкриття фестивалю, точніше - до фільму, який першим був показаний відразу після церемонії в знаменитій одеській Опері.
Їм, як відомо, була стрічка французького режисера Ніколя Бедоса «Прекрасна епоха» з чудовим акторським складом, в якому були представлені чи не всі «зірки» сучасного французького кіно мало не всіх поколінь. Старше покоління представляли Даніель Отей, нев'януча Фанні Ардан (вони зіграли подружню пару, розлад в якій і послужив зав'язкою сюжетної лінії) і П'єр Ардіті, середнє - Гійом Кане, якого наш широкий глядач запам'ятав по «Пляж», а молоде - Дорія Тилье. Режисер Ніколя Бедос зумів і висловитися зовсім не по дріб'язковим темам (місце комунікаційних технологій в сучасному світі, які - як це не парадоксально! - витісняють просте людське спілкування, мистецтво маніпулювання, яким досконало володіє персонаж у виконанні Гійома Кане і багатьом іншим), і створити стрічку, краще якої важко собі уявити на місці відкриття Одеського фестивалю, концептуально прагне до показу «артхаузного мейнстріму». «Прекрасна епоха» - в результаті - легке видовище для досить широких глядацьких мас, що не гидують кіно, яке спонукає до роздумів.
Одну з найцікавіших програм 10-го ОМКФ під розхожим назвою «Фестиваль фестивалів» відкривав один з найпомітніших фільмів поточного кіносезону - свіжа стрічка батька нового американського кінематографа (як небезпідставно вважають багато експертів) Джима Джармуша «Мертві не вмирають». Про її статус говорить хоча б той факт, що в травні цього року вона відкривала Каннський кінофестиваль (той ідеал, з яким звіряють свої помисли організатори ОМКФ). І тут в першу голову варто звернути увагу на акторський склад - на афіші фільму «Мертві не вмирають» значаться імена Білла Мюррея, Адама Драйвера, Хлої Савіньї, Тома Вейтса (він грає несподівану роль відлюдника Боба), а вже чого варто легендарний Іггі Поп в ролі зомбі і говорити не доводиться. Як можна здогадатися з назви, Джармуш зняв пародію на популярний (можливо - надмірно) жанр кіно і серіалів про ходячих мерців, при цьому його фільм - не пародія заради порожньої хохми, а - як і всякий незряшний фільм - свого роду метаформа. Якщо класик жанру Джордж Ромеро в своєму «Дні мерців» висловлювався з приводу суспільства споживання, то Джармуш в своєму новому фільмі - все про ті ж комунікаційні технології і мас-медіа (чим, природно, фільм не вичерпується).
Міжнародну конкурсну програму 10-го ОМКФ відкрила друга повнометражна стрічка данської режисерки Май Ель-Тухі «Королева сердець» (хоча автору цих рядків видається, що вірніше було перекласти назву фільму як «Червова королева»). Фільм вражає своєю професійною і людською зрілістю, тонко втіленої в прекрасно збудованому сюжеті, який майстерно розіграли на екрані чудові актори Тріне Дюрхольм, Магнус Креплер і Густав Лінд. Чудовий взірець класичної скандинавської драми. Навіть страшно собі уявити, що ж чекає глядача цього конкурсу ОМКФ, якщо фільми подібного рівня ставляться організаторами на перший же день!
Початок 10-го ОМКФ явно задалося, і хочеться довірити, що і наступні дні фестивалю не принесуть розчарувань, що - на жаль! - практично неминуче, адже першим днем ​​рівень заданий небувалий.
Алексей Першко 13 липня 2019
Like

Ім’я:
01 червня 2020
Ваш коментар

популярні статті


Кінець епохи Кінець епохи

Показ восьмого сезону «Батьківщини» (Homeland) відбувся, а це значить, що серіал, який дев’ять років тримав у напрузі знімальну групу і...

02 травня 2020 2 1048
Драми, які змусять вас плакати. Драми, які змусять вас плакати.

Чи є в людини щось важливіше за сім'ю? Всі ми потребуємо самореалізації чи кар'єри, але найрідніших людей не замінить ніщо. Тому в...

15 травня 2020 0 668