«Молодість-44»: кіно як порушення норми


«Молодість-44»: кіно як порушення норми
На своєму майстер-класі на Одеському міжнародному кінофестивалі британський режисер Пітер Веббер обмовився, що кіно, яке ще нещодавно було наймасовішим з мистецтв, безповоротно перейшло до рангу мистецтва декадентського і що «сьогодні фільми, якими ще можна насолоджуватися – скоріше порушення норми». І ще він додав, що в епоху доступності відеоконтенту значно ускладнилася задача пошуку тим чи іншим фільмом своєї аудиторії, а спростити її мають кінофестивалі. Від себе додаймо, що вміння запропонувати глядачеві і звернути його увагу саме на кіно як порушення норми, є однією з найголовніших ознак справжнього кінофестивалю. Нею в повній мірі володіє МКФ «Молодість», про що свідчать перші його чотири робочі дні. Де ще можна відшукати такі «порушення норми» як «Зловживання слабкістю» скандальної француженки Катрін Брейя та «Метаморфози» французького ж інтелектуала і новатора Крістофа Оноре.
Від тіл, як сексуальних об’єктів – жаданих та таких, які жадають – Катрін Брейя неочікувано перейшла до тіла, яке переміщається світом накульгуючи. До тіла хворого, страдаючого, очевидно фригідного, позбавленого плотського життя та доступу до еросу інших. І, можливо, вперше за 40 років кінематографічної кар’єри це тіло – її власне. Пояснимо.
2005 року Катрін Брейя пережила інсульт, в результаті якого виявилася паралізованою ліва частина її тіла. Два роки потому народився проект фільму Bad Love (перекладати не будемо з двох причин: по-перше, якщо француженка називає свій проект англійською, то вона має на це свої авторські мотиви; по-друге, сподіваємося, що в нашій європейській країні глядачі здатні зрозуміти смисл цієї назви і без перекладу), головними героями якого мали стати колишня топ-модель Наомі Кемпбел ьа відомий у Франції шахрай Крістоф Роканкур, якого було засуджено до ув’язнення за обман «зірок». 2009 року Брейя визнає, що її «актор» «розвів» (вибачте за високий слог) і її, на суму майже в 700 тисяч євро. Розгорнутим визнанням цього факту і самого процесу стала її книга «Зловживання слабкістю», яка вийшла у видавництві «Файяр».
У бажанні Брейя перенести на екран цю історію є щось суіцидальне. Як живна при повному розумі, яку оточення залюбки називає «збоченкою», яка полюбляє «принижувати чоловіків», могла стати жертвою маніпулятора, який витягнув з неї декілька чеків з чотирма нулями?
Стрічка «Зловживання слабкістю» подає декілька гіпотез цього: посттравматична нестабільність, любовний захват, відчуття соціальної вини, захоплення художника своєю моделлю, мазохізм…
Сила цієї стрічки Брейя полягає на тому, що всі ці гіпотези, через які малюється портрет головної героїні на ім’я Мод, мають в очах режисера рівну значимість. Портрет цей малюється найрізноманітнішими рисами: тут і дитячий сміх та непроникний погляд, грація та незграбність інваліда, розв’язність та в’ялість. І малює все це геніальна Ізабель Юппер, користуючись своєю непохибною акторською інтуїцією, та репер Кул Шен, який виблискую в своїй першій великій ролі на екрані, в якій він постає монолітним втіленням вірильності, ніжності та дволикості.  Брейя, створюючи цей своєрідний автопортрет, не надто делікатничає та користується своїми звичними прийомами: сухість постановочної манери, жорсткий монтаж, чисте зображення, майже клінічне освітлення, свідома експлуатація людської істоти, яка смиренно чекає на вирок. Браво за майстерність і сміливість!
Крістоф Оноре вразив ще більше. Після його останнього фільму «Кохані», хто б міг подумати, що він візьметься за адаптацію «Метаморфоз» Овідія? Хіба що великий знавець світового театру, який міг би знати, що в проміжку між «Коханими» та «Метаморфозами» Оноре ставив в Авіньйоні п’єсу, присвячену французькому Новому роману за текстами його головних представників (Наталі Саррот, Маргеріт Дюрас, Ален Роб-Грійє). Можливо саме там і народилося у режисера бажання зняти «Метаморфози».
«Як зняти фільм без історії, але сповнений багатьма історіями?" - зда»ться запитує сам у себе цей фільм. Це бажання проглядалося вже у стрічці режисера «Моя дівчинка не хоче». В «Метаморфозах» же Оноре вчергове демонструє свою режисерську багатогранність (він змінюється разом з кожним своїм новим фільмом) і вміння зв’язувати в одне ціле численні сюжетні лінії. Знявши цей фільм, Оноре без сумніву встав в один ряд з такими видатними адаптаторами міфології в кіно, як П’єр Паоло Пазоліні та Жан Ренуар. Всім своїм фільмом режисер говорить глядачеві, що історії – реальні і вигадані – прикрашають життя та роблять світ краще. І кіно – чудове джерело таких історій. А метаморфози, вони всюди: це і людина, яка перетворилася на дерево, і корова, яка колись була жінкою або німфою. Або ж дитина, яка подорослішала. Метаморфоза – це і глядач, який вийшов з зали трохи іншим. Фільми змінюють нас. І це – остання і найпрекрасніша з метаморфоз, які пропонує нам цей фільм-маніфест Крістофа Оноре.
І наявність великої кількості таких передумов для змін в програмі 44-ї «Молодості» - чудовий факт.
Алексей Першко 28 жовтня 2014
Like

Ім’я:
21 січня 2020
Ваш коментар

популярні статті


Найочікуваніші фільми 2020
ексклюзив
Найочікуваніші фільми 2020

Блокбастери

25 грудня 2019 0 1778
Що в кіно? Прем'єри тижня (26 грудня-1 січня) Що в кіно? Прем'єри тижня (26 грудня-1 січня)

Ще одне "Скажете весілля" та інші новинки прокату.

26 грудня 2019 0 1519
Найочікуваніші фільми 2020
ексклюзив
Найочікуваніші фільми 2020

Кримінал і трилери

28 грудня 2019 1 1512
Найочікуваніші фільми 2020
ексклюзив
Найочікуваніші фільми 2020

Супергеройське кіно

27 грудня 2019 0 1483
Що в кіно? Прем'єри тижня (2 - 8 січня) Що в кіно? Прем'єри тижня (2 - 8 січня)

Новорічні фільми!

02 січня 2020 0 1026