Молодість. День п'ятий


Молодість. День п'ятий
Дещо несподівано фестиваль «Молодість» дійшов до свого екватора, тому було прийнято сміливе рішення піти виключно на представників програми повнометражних фільмів. На жаль, цей вибір позитивних емоцій не приніс.
Першою ластівкою чергового конкурсного дня стала франко-туніська картина «Форт Б'юкенен», яка дещо ввела в ступор.
Коли Френка відправляють служити до Джибуті, його чоловік Роджер залишається у форті Б’юкенен разом з імпульсивною прийомною дочкою Роксі. Протягом чотирьох пір року Роджер шукає розради в компанії жінки середнього віку, трьох гарненьких дружин і фермера (за сумісництвом – особистого тренера), в кожного з яких – власні романтичні турботи.
«Форт» відноситься до того розряду фільмів, який не може бути цілком зрозумілий в силу надмірного домінування конкретної ментальності, та й культурних відсилань загалом. Фільм дуже імпульсивно балансує між ексцентричної комедією і психологічною драмою, причому часом неможливо розпізнати переходи від одного до іншого. Тема ЛГБТ розкрита дещо неочевидно, виходячи з того, що головні герої своїм ставленням один до одного прибирають відмінності за віковими, статевими, расовими і сексуальним ознаками. Вийшло свого роду дослідження на тему сексуальності як такої, де група зовсім різних людей втрачає індивідуальні риси і трансформується в якусь громаду, яка намагається з'ясувати первинне походження людських почуттів до партнера.
З іншого боку, цю стрічку можна розглядати як певну квір-утопію, ідеальний світ, де немає місця утискам, гонінням тощо за відхилення від умовної норми. З цієї точки зору задумка фільму стає зрозумілішою, але тоді втрачається призначення більшості сцен. Втім, якщо жодне із запропонованих трактувань не буде правильним, дивуватися нема чому.
Після сеансу в планах було піти на прес-конференцію Станіслава Бітюцького, щоб з'ясувати для себе деякі нюанси після гучного показу його дебютної картини. На жаль, цю зустріч журналісти проігнорували, а втручатися в «посиденьки» друзів сміливості не вистачило. Таким чином, наступною точкою призначення стала індійська драма «Суд», показом якої вчора довелося пожертвувати заради все того ж Бітюцького.
Працівника каналізаційної служби знайшли мертвим у каналізаційній шахті міста Мумбаї. Обвинувачення падає на літнього народного музику за виконання провокаційної пісні, яка могла підбурити працівника до самогубства. Слухання відбуваються в суді, де помирають мрії та надії звичайних містян. Долі людей – у руках юристів та судді, за особистим життям яких ми спостерігаємо поза стінами судової зали.
Власне, сама ідея фільму дуже цікава. Замість конвеєра пісень і танців, Боллівуд на цей раз представляє глядачеві арт-хауз, який викриває всю безглуздість судової системи Індії та життя її учасників. До того ж, це нечаста можливість за допомогою кіно ознайомитися з теперішньою ситуацією в країні та її соціальними проблемами. Наміри, безумовно, чудові, чого не скажеш про рівень виконання. Загальний хронометраж в 2 години призводить до того, що стрічка безпардонно впадає в побутові подробиці, відволікаючи від ключового задуму. Якщо довгі статичні кадри судового процесу цілком виправдані, то детальна демонстрація повсякденної рутини всіх без винятку героїв тільки ускладнює і без того важке видовище. Якщо розглядати це як спробу відтворення загальної картини життя різних верств індійського суспільства, то тоді автора сміливо можна звинуватити в надмірній самовпевненості. Дві настільки глобальні теми в рамках одного фільму поєднати дуже складно.
Режисер відверто спекулює довгими статичними кадрами, які не завжди виправдані. Бажання однією картиною охопити все й одразу призвело до очевидного дисбалансу. Проблема у «Суду» всього одна – довгий хронометраж. Втім, через фатальну помилку виникають і безліч побічних, так що покладати надії на скорочення однієї лише тривалості - не найкраща ідея.
Останнім фільмом цього дня став ще один представник повнометражної програми - швейцарсько-угорська драма «Вікторія: Розповідь про чесноту і жадобу».
Вікторія сподівається розбагатіти у Цюриху. Тому вона поїхала з Будапешта. Ніч за ніччю вона стоїть на панелі під тьмяним світлом ліхтарів та чекає на клієнтів, щоб задовольняти їх у машинах на темних парковках. Думка про те, що вона робитиме з грошима, коли повернеться, допомагає їй побороти страх і огиду. Попри своє жалюгідне становище у цьому світі насильства та швидкого сексу, вона також знаходить любов і дружбу. І втрачає все, так і не отримавши того, що належить їй і по що вона приїхала до Цюриха.
Сценарист фільму перед показом заявила, що вивчала проблему проституції в Швейцарії кілька років, перш ніж сіла за написання тексту. Сперечатися з цим не будемо, але як факт констатуємо: в знятому матеріалі це не помітно, як не старайся. Картина дуже поверхнево розглядає обрану тему, не намагаючись розкрити моральну сторону питання, забуваючи про причинно-наслідкові зв'язки, шляхи вирішення конфлікту та інше. Швидше, це нагадує соціальну агітку, яка сухо відображає реалії певної держави. Враховуючи ту обставину, що проституція - це проблема всесвітня, ідея втрачає усілякий сенс. Чого вже там, скажемо прямо: якби головна героїня не була відвертою дурепою, всі сюжетні перипетії зійшли б нанівець.
Дякую Господу, що я пропустив той самий сеанс у кінотеатрі «Жовтень».
Сергей Задко 01 листопада 2014
Like

Ім’я:
28 січня 2020
Ваш коментар

популярні статті


Що в кіно? Прем'єри тижня (2 - 8 січня) Що в кіно? Прем'єри тижня (2 - 8 січня)

Новорічні фільми!

02 січня 2020 0 1278
Що в кіно? Прем'єри тижня (16-22 січня) Що в кіно? Прем'єри тижня (16-22 січня)

Два українські фільми та інші новинки прокату.

16 січня 2020 0 945
Що в кіно? Прем'єри тижня (9-15 січня) Що в кіно? Прем'єри тижня (9-15 січня)

Роберт Дауні-молодший в "Дулітлі" та інші новинки прокату.

10 січня 2020 0 876
Франція онлайн Франція онлайн

Фестиваль франкомовного кіно MyFrenchFilmFestival повертається в 10-й раз

10 січня 2020 0 818
Що в кіно? Прем'єри тижня (23-29 січня) Що в кіно? Прем'єри тижня (23-29 січня)

Уявний Гітлер, Вілл Сміт та інші новинки прокату.

23 січня 2020 0 480