Чергове «Коло Дзиґи»


Чергове «Коло Дзиґи»

Окреслило «Документи епохи» Леоніда Могилевського. Документально, але вельми заплутано.

Так - Леонід Могилевський в 20-х роках минулого століття дійсно був колегою по цеху великих Дзиги Вертова і Михайла Кауфмана, але з деякого часу розбещений (завдяки невпинним старанням Довженко-Центру) безумовними шедеврами глядач побачив на цей раз щось зовсім інше. Опинившись у монтажного столу з 40 кілометрами «чужої» хроникальной плівки в руках і цілком конкретним завданням по створенню парадної заказухи до 10-річчя пам'ятних подій 1917-го року, майбутній помітний французький режисер і натхненник Тарантіно Леонід Могі, як нам здається, добряче розгубився. Адже всю немислиму подієву різноманітність незліченних змін влади, інтервенцій, нескінченного терору і т.п. (Не кажучи вже про фантастичний калейдоскоп осіб) необхідно було не просто висвітлити хронологічно і пояснити послідовність фактів, а й у фіналі вивести на жорсткий ідеологічний посил - все було недаремно і, безумовно, на краще. А хронікери тих бурхливих часів, що природно, фіксували на дорогоцінну плівку одні тільки парадні події - молебні, мітинги, похорон, відкриття, зборів, і, звичайно ж, лякаюче повторювані і схожі один на одного входи в українські міста чергових підрозділів вже давно незрозуміло якої за рахунком армії чи то визволителів, то чи окупантів - відповідні «правильні» ярлики будуть розвішені (і неодноразово перевішені) потім. Загалом, «Документи епохи» так голими документами і залишилися - всю картину по екрану марширують одягнені в різноманітні уніформи бійці (хто, власне, є хто пояснюється лише в вимушено і настирливо балакучих титрах), періодично показують нещасних жертв репресій та погромів, видатні історичні діячі прибувають, засідають, нагороджують, курять і вітають, а ще періодично при всьому цьому присутні різного ступеня мальовничості і чисельності обивателі. Хроніка так і залишилася сухою хронікою з невигадливим «казенним» псевдооптимістичним фіналом, залишивши нам на згадку лише цікаві, хоча і короткі, портрети «прим» неймовірного спектаклю столітньої давності і деяку втому від настирливої масовки, яка весь час марширує. Під безумовно вдалий, хоч і часом вельми безапеляційний у своїй небеззаперечній однозначності коментар яскравого тріо «Сон Сови».
А саме «Коло Дзиґи» першого сезону оновленого «Довженко-Центру» закінчить обертатися - на жаль! - 21-го грудня. Альберт Цукренко (ХЗВ) проілюструє комедію Ханана Шмаіна «Станція Пупки» (1931). Рекомендуємо - це забійно смішно.
Текст: Сергій Локотко
Алексей Першко 09 грудня 2018
Like

Ім’я:
12 липня 2020
Ваш коментар

популярні статті


50 років Полу Томасу Андерсону 50 років Полу Томасу Андерсону

Пол Томас Андерсон – велика фігура в сучасній кіноіндустрії, лідер американського незалежного кіно і простий глядач, який не цурається...

26 червня 2020 0 926
Чорновий монтаж Чорновий монтаж

FIRST CUT LAB ВІДБУДЕТЬСЯ В УКРАЇНІ

07 липня 2020 0 215