Фільм Ми, наші улюбленці та війна 2024

Одеса-2014. День четвертий: Коли тобі вже за сотню


Одеса-2014. День четвертий: Коли тобі вже за сотню
Четвертий конкурсний день порадував одразу двома фільмами - філософською драмою із Мексики і кумедною комедією зі Швеції.
День в Одесі видався спекотним, тому великою радістю став ранковий сеанс у прохолодному залі театру музкомедії ім. Водяного. На жаль, фільм подібних відчуттів не викликав. Румуно-угорська стрічка «Роксана» виявилася досить вайлуватим видовищем. У центрі сюжету - чоловік під сорок Таві Іонеску, який через двадцять років після румунської революції із секретних документів дізнається про існування сина. Перед батьком виникає непростий моральний вибір, а до того ж його наздоганяють таємниці з минулого, які радикально змінюють життя близьких людей.
В основу стрічки покладено одну з сюжетних ліній роману «Граф Монте-Крісто», який давно став класикою. Рішення досить неоднозначне, але від цього повинен був виграти глядач, тому що така складна життєва дилема забезпечує справжній емоційний вибух. Але фільм не лише відкрито запозичує, а ще й швидко позбавляється від отриманих козирів, перетворивши досить непросту ситуацію на буденність. Спроба приземлити малоймовірну історію призвела до того, що фільм наповнений прісним побутом, сюжету катастрофічно не вистачає якоїсь напруженої лінії, яскравих деталей, взагалі чогось такого, що запам’ятається. Сценарне виконання гідне рівня серіального мила з невеликою домішкою другокласного детектива. Дивно, як режисеру вдалося так стерильно позбутися очевидних переваг, які підкидає синопсис? У глядацькій голові залишиться хіба що початковий трек.
Після не найприємнішого кіносеансу днем ​​ситуація стабілізувалася після перегляду німецької комедії з цікавою назвою «Столітній стариган, який виліз у вікно і зник». У день знаменного ювілею пенсіонер на ім'я Аллан не хоче миритися зі своїм майбутнім у будинку престарілих, відкриває вікно і йде, куди очі бачать. У першу ж годину він якось посвариться з бандитами і виїде у невідомому напрямку. Незабаром виявляється, що за своє довге життя Аллану випадали пригоди і цікавіше. Він брав участь у найбільш знаменних світових подіях, особисто знайомий зі Сталіним і Франко. Коротше кажучи, радикально змінив хід всієї історії.
Одна тільки назва одразу задає тон усій стрічці. Такі довгі і аляпуваті заголовки голлівудське кіно собі дозволити не може, а от скандинавське - цілком. Жанрово це комедія з елементами абсурду, що автоматично забезпечує безліч неймовірних пригод. На щастя, «Стариган» канонами не гребує. Головне, у що одразу вірить глядач - головному герою в житті випала доля здійснювати унікальні речі, але в силу своєї інфантильності він нічого не помічає і діє лише за натхнення. Непереборна тяга до вибухів породила низку подій, які познайомлять Аллана з найважливішими історичними особистостями, а на старості ще й забезпечать запаморочливу пригоду. Подій у фільмі безліч, яскравих характерів ще більше. Відомий своєю специфікою скандинавський гумор тут зведений до спільного знаменника, тому сміятися можна буде дуже і дуже багато. Вийшло душевно, невибагливо і шалено мило. Мабуть, найбільш зрозумілий і близький для масового глядача фільм кінофестивалю цього року, що підтверджується бурхливою реакцією залу під час перегляду і гучними оплесками в кінці.
Завершальним акордом дня став вечірній показ фільму «Гуерос» родом з Мексики. 1999 рік, Мехіко охоплений студентськими протестами. Сомбра і Сантос не впевнені у своєму майбутньому - університет під питанням, страйк помітних результатів не дає, а саме життя якось не має конкретної мети. Все змінюється після приїзду Томаса, брата Сомбри, який втягує студентів в захоплюючу подорож по вуличках Мехіко, щоб віддати данину поваги вмираючій фолк-рок легенді. Поступово поїздка стає досвідом самопізнання та прийняття світу.
«Гуерос» - дебют мексиканського режисера, що не завадило йому завоювати нагороду на Берлінському кінофестивалі. Жанрово це роуд-муві, але не класичний, а із змінами як візуальними, так і сценарними. Контрастний чорно-білий колір, формат 4:3, межі одного міста. Стрічка з розряду тих, які треба відчути. Це калейдоскоп людських емоцій, збудований за допомогою світла, звуку, розташування в кадрі. Роль першої скрипки у фільмі грає саме візуальна частина, яка допомагає відтворити і страх, і полегшення, і прагнення щось змінити - все, що відчувають герої протягом фільму. «Гуерос» точно найсильніша картина з міжнародної програми серед переглянутих. Дуже шкода, що глядач так не вважає, тому фільм вже не лідер серед конкурентів і свій шанс на нагороду втратив.

Сергей Задко 15 липня 2014


Avatar
Ім'я:
29 березня 2024

популярні статті


Що у кіно? Прем'єри тижня (7 березня - 13 березня) Що у кіно? Прем'єри тижня (7 березня - 13 березня)

Сімейне фентезі про українську кухню, четверта «Панда Кунг-фу», а також інші новинки прокату.

6 березня 2024 789
Що у кіно? Прем'єри тижня (14 березня - 20 березня) Що у кіно? Прем'єри тижня (14 березня - 20 березня)

Фільм за повістю Кузьми Скрябіна, жахастик від Blumhouse, номінант на «Оскар» та інші новинки прокату.

13 березня 2024 621
Що у кіно? Прем'єри тижня (21 березня - 27 березня) Що у кіно? Прем'єри тижня (21 березня - 27 березня)

Продовження «Мисливців на привидів», жахастик з Сідні Свіні та скандальний фільм Аґнєшки Голланд.

20 березня 2024 390
Що у кіно? Прем'єри тижня (28 березня - 3 квітня) Що у кіно? Прем'єри тижня (28 березня - 3 квітня)

Продовження «Ґодзілли та Конґа», український скрінлайф, драма з Джессікою Честейн та інші новинки прокату.

27 березня 2024 171